50. Теплоізоляційні матеріали та вироби. Види матеріалів, властивості.

Органічні теплоізоляційні матеріали виготовляють на основі деревини або іншої рослинної сировини, шерсті тварин, полімерів.

Теплоізоляційні матеріали на основі деревини. Найбільш розповсюджені із цих матеріалів фіброліт, арболіт, деревоволокнисті та деревостружечні плити.

Фіброліт отримують у вигляді плит із деревної шерсті (спеціально виготовленої стружки), портландцементу або іншого мінерального в’яжучого. Він добре обробляється і зчіплюється із штукатурним шаром, в нього легко забити цвяхи.

Арболіт – це різновид легкого бетону на заповнювачах рослинного походження. Найбільш часто для нього використовують подрібнені хвойні породи, іноді – тріску, стружку, відходи сільськогосподарського виробництва.

Деревностружкові плити – це матеріал, який отримують гарячим пресуванням подрібненої деревини із добавкою в’яжучих полімерних речовин. Для теплової ізоляції застосовують легкі плити середньою густиною 200...400 кг/м³. Більш важкі плити застосовують як опоряджувальний матеріал.

Деревноволокнисті плити – це матеріал, який формується із волокнистої суміші деревних волокон, води, наповнювачів полімеру, антисептиків, гідрофобних і деяких інших спеціальних добавок з наступною тепловою обробкою.

Лицьову поверхню деревноволокнистих плит виконують матовою, дзеркально-глянцевою, гладкою або її фарбують емульсійними синтетичними емалями або покривають плівками.

Теплоізоляційні пластмаси. За структурною ознакою їх умовно класифікують на ніздрюваті або пінисті (пінопласти); пористі (поропласти); сотові (сотопласти).

Пінопласти на відміну від поропластів характеризуються комірками, які не сполучені між собою та заповнені газом. Піно- та поропласти отримують шляхом спінювання розм’якшених при нагріванні полімерів в результаті розширення газів, що виділяються при термічному розкладанні речовин.

Сотопласти отримують шляхом склеювання гофрованих листів або блоків, котрі далі просочують термореактивними полімерами та отверджують з фіксуванням структури сотопластів.

На відміну від органічних, неорганічні теплоізоляційні матеріали малогігроскопічні, вогнестійкі, не загнивають.

Мінеральна вата та вироби. Ці матеріали найбільш розповсюджені у будівництві. Основними різновидами мінеральної вати є шлакова і скляна. Мінераловатні матеріали застосовують для утеплення будівельних конструкцій, теплової ізоляції трубопроводів, для гідромеліорації виготовляють дренажні матеріали.

Мінеральна і скляна вата є напівфабрикатами для виготовлення різних теплоізоляційних виробів: сипких – гранульованої мінеральної вати і мінераловатних сумішей для мастичної теплоізоляції; гнучких та формованих виробів, котрі бувають напівжорсткими і жорсткими, з органічними або неорганічними зв’язуючими речовинами.

Піноскло (ніздрювате скло). Його отримують спіканням тонкоподрібненого скла із газоутворювачем (кокс, вугілля, крейда тощо) в кількості 0,2...3% маси шихти. Основними перевагами піноскла є: висока водо- та морозостійкість, міцність, звукопоглинання, декоративність, здатність до обробки, з піноскла виготовляють плити, блоки, крупні будівельні панелі та інші тепло- й звукоізоляційні деталі.

Керамічні та азбестомісткі теплоізоляційні вироби. Вироби із теплоізоляційної кераміки отримують шляхом формування, сушіння, випалу. Основними сировинними матеріалами є трепели та діатоміти – дрібнопористі кремнеземисті породи осадового походження. Легкі керамічні та азбестомісткі вироби призначені для ізоляції печей, котлів, теплових мереж.

Матеріали із спучених гірських порід. Є низка гірських порід, які при випалі спучуються внаслідок випаровування з них гігроскопічної та хімічної води. Спучені гірські породи застосовуються для високотемпературної ізоляції, теплоізоляційних засипок та отримання різноманітних матеріалів і виробів на в’яжучих (цемент, рідке скло, бітум, полімери тощо).