Форми продажу товарів

Магазинна

Позамагазинна

Особливі

Кількісна оцінка рівня обслуговування покупців при традиційному методі продажу товарів може даватися на основі різних показників, зокрема, показника середнього обсягу витрат часу покупців на очікування обслуговування.

Середнього обсягу витрат часу покупців на очікування обслуговування визначається, як правило, на основі хронометражних замірів у період найбільш інтенсивного потоку покупців у магазині.

Отримані результати обробляються проведенням розрахунків за формулою:

З_ч.о =Σ^{Ч о}/_ń + Σ^{Ч р}/_ń ,

де Чо – загальна сума часу очікування покупців на обслуговування продавцем, хв.;

Чр – загальна сума часу очікування покупців на розрахунок, хв.;

п – кількість хронометражних замірів.

♠Самообслуговування♠

Самообслуговування – це метод продажу, при якому покупці мають вільний доступ до всіх товарів, відкрито викладених у торговому залі магазину на пристінному та острівному обладнанні, і повну можливість оглядати і вибирати товари без допомоги продавця, а оплачувати покупки у вузлі розрахунку, розташованому при виході з торгового залу магазину.

Принциповою відмінністю від традиційного методу продажу товарів є те, що при застосуванні самообслуговування час і місце виконання допоміжних операцій торгово-технологічного процесу не збігаються із часом і місцем виконання операцій з продажу товарів і обслуговування покупців.

Основними елементами процесу продажу товарів при самообслуговуванні є: самостійний огляд і відбір товарів покупцями, доставка відібраних товарів до вузла розрахунку і розрахунок за покупку.

Самообслуговування найбільш доцільно використовувати при забезпеченні магазинів фасованими товарами в широкому асортименті і високій інтенсивності потоків покупців для продажу переважної більшості продовольчих товарів, а також готового одягу, взуття, трикотажних виробів, іграшок, грамплатівок, окремих парфюмерно-косметичних, канцелярських, господарських, спортивних товарів, товарів побутової хімії тощо.

Для забезпечення самостійного огляду і відбору покупців при продажу товарів за методом самообслуговування передбачають:

• застосування обладнання для відкритого викладання товарів;

• 2 лінійну систему розташування обладнання в торговому залі;

• розташування товарів у торговому залі з урахуванням частоти і

психології попиту, виключення зустрічних і перехресних потоків покупців;

• виконання найбільш ефективних прийомів викладання товарів і способів

розміщування їх на обладнанні;

• надання допомоги покупцям при огляді та виборі товарів;

• створення умов для самостійної перевірки покупцями якості і маси

товарів;

• чітке позначення цін, наявності плакатів, анотацій про споживчі

властивості товарів;

• організацію внутрішньомагазинної реклами та інформації про

розташування товарів у торговому залі, послуги, правила роботи магазину;

• забезпечення покупців індивідуальними кошиками, візками та іншими

засобами для відбору товарів і доставки їх до вузла розрахунку;

• організацію зберігання особистих речей покупців.

Важливою умовою підвищення рівня торговельного обслуговування є скорочення часу розрахунків з покупцями за відібрані товари, що може бути досягнуто за рахунок раціоналізації технології проведення розрахунків з покупцями.

Незважаючи на високі потенційні можливості самообслуговування, його використання в роздрібній торгівлі було практично згорнуто через недоліки в організації продажу товарів, які мали місце при застосуванні даного методу:

♣ вузькість асортименту товару і недостатні обсяги промислового фасування товарів;

♣ неповне використання площі торгового залу для встановлення обладнання;

♣ нераціональне планування торгового залу;

♣ недостатня кількість кабін контролерів-касирів і наявність черг у вузлах розрахунку;

♣ безсистемне розміщення товарів у торговому залі;

♣ завищення чисельності й неефективності використання праці персоналу;

♣ "подвійний" контроль;

♣ переважна частка продажу через прилавок обслуговування деяких товарів у торгових залах самообслуговування.

Соціальний та економічний ефект самообслуговування полягає в тому, що застосування цього методу продажу дозволяє суттєво скоротити витрати часу витрати часу населення на придбання товарів.

При продажу товарів за зразками попередній вибір товару покупець здійснює на основі ознайомлення з натуральними зразками окремих виробів, виставленими в торговому залі.

Торгово-технологічний процес продажу товарів за зразками включає три основні елементи:

☻ самостійний або за допомогою продавця огляд зразків товарів, наявних у продажу;

☻ оформлення і розрахунок за товари та послуги;

☻ надання послуг покупцям.

Обов’язковими умовами організації продажу товарів за зразками є:

♠ показ у торговому залі на спеціальному обладнанні зразків виробів усіх наявних артикулів, марок та різновидів, які пропонуються до продажу, а також перспективних моделей;

♠ оснащення кожного зразка цінником та анотацією з вказанням технічних параметрів та інших характеристик споживчих властивостей товарів;

♠ демонстрування в дії зразків технічно складних товарів;

♠ надання покупцям альбомів, проспектів, які характеризують наявні в продажу товари за видами оформлення;

♠ організація внутрішньомагазинної реклами;

♠ надання консультації продавців;

♠ доставка товарів додому покупцям і встановлення технічно складних товарів вдома у покупців.

При продажу товарів з відкритою викладкою покупці мають можливість самостійно ознайомлюватися і відбирати викладені на робочому місці продавця товари.

Реалізація товарів за методом відкритої викладки є перехідним до самообслуговування методом.

Продаж товарів з індивідуальним обслуговуванням у вітчизняній торгівлі застосовується в основному тоді, коли покупцю необхідно отримати детальну консультацію. Це стосується коштовних прикрас, оптичних приладів, хутрових виробів тощо.

Продаж товарів з індивідуальним обслуговуванням є фактично проміжною, змішаною формою між традиційним методам, продажем з відкритою викладкою і самообслуговуванням.

У деяких зарубіжних універсамах застосування даного методу доповнюється системою постійного супроводу покупця в магазині. Суть цієї системи полягає в тому, що одразу після входу покупця в магазин до нього прикріплюється працівник торговельного підприємства, який розпитує покупця про необхідні йому товари, інформує про місця їх продажу, супроводжує покупця під час огляду експозиції товарів, надає консультації, допомогає покупцеві під час приміряння чи вибору товару, доставляє товари до вузла розрахунку, а після їх оплати – до виходу з торгового залу.

ТЕМА : “Розміщення та викладка товарів у торговельному залі.”

План:

Література:

В. В. Апопій “Організація торгівлі”, Київ – 2005р.ст. 365 – 372; 470 - 472.

Після вивченої теми студенти повинні:

Знати: загальні правила розміщення товарів у торговельному залі; особливості викладки товарів у магазинах за різних методів продажу товарів, правила викладки продовольчих та непродовольчих товарів на торговельному обладнанні, основні вимоги до організації робочих місць продавців, продавців –

консультантів, контролерів – касирів.

Питання для самоконтролю:

1. Який зміст та завдання мерчендайзингу?

2. Поясніть суть терміну «розміщування товарів»?

3. Поясніть суть терміну «викладання товарів»?

4. Які системи застосовують для викладання товарів?

5). Які способи використовують для викладання товару в магазині?

Система розташування на площах торгового залу, інших приміщень магазину або ж на окремих ділянках робочого місця продавця за певним асортиментними ознаками, притаманними окремим товарам (вид, група, артикул, розмір, фасон, сорт) називається розміщенням товарів.

Операції, виконання яких забезпечує створення такої системи, називають розміщуванням товарів у торговому залі. Загальний комплекс робіт з розміщування товарів у торговельному залі включає два принципово відмінні види робіт:

• визначення місць розміщування товарів окремих товарних груп ( або

споживчих комплексів) у торговельному залі на основі попередньо розроблених планів (карт, схем технологічного планування торгових залів) і розподіл торгової площі під окремі групи (споживчі комплекси);

• визначення місць розташування окремих підгруп і найменувань товарів

на торговельному обладнанні на основі схеми розгортання обладнання і здійснення безпосереднього викладання товарів.

Раціональне виконання операцій з розміщування товарів сприяє скороченню витрат праці торгового персоналу на поповнення запасів товарів у торговельному залі і правильному формуванню потоків покупців, економить їх час на огляд і вибір товарів і підвищує культуру торговельного обслуговування, забезпечує підвищення пропускної спроможності магазину й ефективності його роботи. При цьому важливо правильно вибрати зони, місця та послідовність розташування товарів окремих груп (видів) на площі торгового залу, розміри площі для організації торгівлі товарами певного призначення або товарної групи.

У торговому залі товари розміщують за товарно-галузевим принципом або за комплексним принципом.

У процесі розробки схеми розміщування товарів:

1) визначають місце розташування кожної товарної групи або споживчого комплексу;

2) з урахуванням питомої ваги групи в товарообігу розраховують необхідну площу для розміщування товарів;

3) розробляють схему технологічного планування торгового залу з указанням на ній зон розміщування і викладання конкретних груп і видів товарів;

4) підбирають відповідні види торгово-технологічного обладнання для викладання запасів товарів.

Основні вимоги щодо розміщування товарів у торговому залі:

♠ забезпечення широкого вибору товарів;

♠ додержання правил товарного сусідства;

♠ достатність кількості товарів для забезпечення безперебійності торгівлі;

♠ урахування руху потоків покупців;

♠ забезпечення доброї видимості і доступності товарів;

♠ забезпечення можливості орієнтуватися в торговому залі;

♠ закріплення за кожною групою товарів постійних місць розташування;

♠ раціональне використання площі торгового залу.

Принципи розміщення товарів у торговому залі:

☻ рівномірне розміщення всього асортименту товарів;

☻ відведення площі під окремі товарні групи;

☻ переважно концентроване розміщення однорідних товарів;

☻ особливе виділення нових товарів;

☻ розміщення супутніх товарі поряд з основними;

☻ розміщення великогабаритних товарів поряд з вузлами розрахунку;

☻ розміщення товарів частого попиту в глибині торгового залу;

☻ розміщення на перших поверхах багатоповерхових будівель товарів частого попиту, які не потребують тривалого вибору.

Викладання товарів – це технологічні операції, пов’язані з розміщуванням, укладанням і показом товарів на торговому обладнанні або іншій площі торгового залу, яка використовується для демонстрації товарів.

Для викладання товарів застосовують різноманітні види торгово-технологічного обладнання: пристінні та острівні гірки, вішаки, стенди, подіуми, контейнери та ін.

У практиці торгівлі розрізняють товарну та декоративну викладку. Товарна викладка формується в магазині самообслуговування з товарів робочого запасу з метою одночасного їх показу та відпуску.

На торговому обладнанні товари викладаються на основі вертикальної (товари викладають у кілька рядів на всіх полицях згори донизу), горизонтальної (товари викладають вздовж всієї довжини обладнання, внаслідок чого кожен товар повністю забираю одну або дві полиці відповідного рівня), комбінованої (поєднує елементи вертикальної і горизонтальної систем) системи викладання.

У практиці застосовують різні способи викладання товарів: рядами, стосами, штабелями, поштучно, парами, комплектами, навалом, підвішуванням.

Викладання товарів потрібно здійснювати на основі таких принципів:

♣ викладання однорідних товарів по вертикалі для кращого їх огляду та відбору;

♣ застосування для товарів робочого запасу найпростіших прийомів викладання;

♣ застосування декоративної викладки для товарів тільки з рекламною метою;

♣ насиченість викладки товарів;

♣ недопущення переповнення товарами;

♣ поєднання паралельних ліній викладки;

♣ викладання в оптимальній зоні огляду;

♣ забезпечення можливості вільного відбору кожної одиниці товару;

♣ викладання супутніх товарів навалом;

♣ використання торцевих щитів острівних гірок для розміщення робочого запасу товарів;

♣ викладання окремих зразків товарів без упаковки або в прозорій упаковці.

Основною умовою продажу товарів в магазині є вміле використання оптимальних способів візуальної презентації товарів споживачам, що є предметом мерчендайзингу.

Мерчендайзинг – комплекс досліджень та методів, котрі дозволяють отримати найбільшу валову виучку з одиниці торгової площі.

Визначальними елементами даного процесу є заходи щодо:

► забезпечення в каналах товаропросування запасів товарів;

► виділення максимального простору торгово-технологічного обладнання магазинів для найбільш прибуткових марок і видів товарів;

► встановлення додаткових пунктів продажу в торговому залі;

► забезпечення найбільш ефективної пропозиції товарів завдяки використанню цінників, вказівників, рекламних матеріалів у торговому залі.

Основними напрямками діяльності та контролю у підприємствах торгівлі при застосуванні практики мерчендайзингу є:

☺ наявність товарів певної фірми в магазині, їх кількість та асортимент;

☺ якість і термін придатності товарів;

☺ правильне, максимально ефективне і за можливості ефектне розміщення та викладання товарів на полицях, стендах і вітринах;

☺ розміщення реклами та рекламних атрибутів;

☺ наявність реклами конкурентів і їх дії з просування своєї продукції.

Необхідно зауважити, що на практиці в підприємствах торгівлі цими питаннями, як правило займаються не менеджери з торгівлі чи продавці, а кваліфіковані агенти-мерчендайзери, які розміщують продукцію конкретного виробника в обєктах роздрібної торговельної мережі, здійснюють викладання товару, установлюють дисплей, проводять моніторинг збуту, а також акції, спрямовані на збільшення обсягів продажу та прибутку та створення цінового іміджу.

Особливу увагу під час проведення мерчендайзингових заходів звертають на ефективність використовуваного обладнання і загалом торгової площі. Це означає, що кожен метр корисної площі повинен приносити максимальний прибуток і магазину, і підприємству-постачальнику, тому на виділеному для викладки товарів певного підприємства місці повинні бути виставлені насамперед і виключно його товари.

ТЕМА : “Організація і технологія торговельних процесів на підприємствах оптової

торгівлі. Товарні склади

оптових підприємств”.

План:

Література:

В. В. Апопій “Організація торгівлі”, Київ – 2005р.ст. 62 – 88 .

Після вивченої теми студенти повинні:

Знати: класифікацію оптових торговельних підприємств, класифікацію складів, їх характеристику, принципи розміщення товарних складів, види складських приміщень, їх характеристику.

Питання для самоконтролю:

1. Що розуміють під оптовим торговельним підприємством?

2. За якими ознаками класифікують оптові торговельні підприємства?

3. Які функції виконують оптові торговельні формування?

4. За якими основними класифікують склади?

5. Які вимоги ставляться до конструктивних рішень загально

товарних складів?

Основним суб’єктом підгалузі гуртової торгівлі є оптове підприємство. Як і решта торговельних підприємств, оптове функціонує на засадах організаційно – правової та господарської самостійності; вільного вибору власної товарної спеціалізації, асортиментного профілю, контингенту контрагентів; самоокупності – забезпечення повернення витрат і отримання норми прибутку; самофінансування – самостійного пошуку джерел фінансування власної діяльності; конкурентоспроможності – ефективного функціонування в умовах ринкового конкурентного середовища

Оптовим (гуртовим) торговельним підприємством є підприємство підгалузі оптової торгівлі, яке має економічні, організаційні та юридичні ознаки суб’єкта господарської діяльності, від власного імені і за власний кошт набуває права власності на придбані партії товарів, спеціалізується на ведені оптового торгу і має необхідні передумови для виконання повного комплексу закупівельно-збутових і складських технологічних операцій.

Таким чином, основною умовою віднесення торгівельного підприємства до числа оптових торгівельних є фактична наявність у нього власних або орендованих складських приміщень.

♠ Функції оптового торгового підприємства ♠

Оптові торгівельні підприємства, зміст основної роботи яких полягає в опосередкуванні комерційних зв’язків між сферою товарного виробництва і сферою споживання, покликані забезпечувати виконання основних і допоміжних, комерційних і виробничих функцій. Основні функції оптових формувань полягають в безперебійному забезпеченні потреб товаровиробників у збуті і роздрібних торговців у постачанні товарами, а допоміжні – у наданні своїм партнерам комплексу організаційно – технологічних послуг.

Комерційними функціями оптових торговців є :

♠ вивчення кон’юнктури й окремих сегментів товарного ринку;

♠ планування, організація і проведення оптових закупівель товарів;

♠ організація товаропостачання і здійснення оптового продажу;

♠ оперативне управління товарними запасами;

♠ створення системи надання до- і після реалізаційних послуг;

♠ рекламно – інформаційне забезпечення гуртової торгівлі;

Виробничі функції оптових торгівельних підприємств включають низку операцій, що є , по – суті, продовженням процесу виробництва – комплекс внутрішньоскладських технологічних операцій (приймання, зберігання, тощо); операції доведення і фасування; операції транспортного забезпечення товарного руху.

Товарний склад – це допоміжне підприємство в торгівлі, що обслуговує утворення концентрованих запасів товарів і відповідне перетворення товарних потоків, які йдуть із сфери виробництва у сферу споживання, і забезпечують безперебійне постачання роздрібних торговельних організацій і підприємств.

З усієї товарної маси, що перебуває в сфері обігу, одна її частина поступово затримується, тим часом як інша спрямовується і сферу виробничого або особистого споживання. Постійне розходування товарних запасів компенсується за рахунок невпинного надходження товарів зі сфери виробництва у сферу обігу. безпосереднє розходування і поповнення товарних запасів компенсується за рахунок безперервного руху товарів на склад і в магазин, які одержують нову продукцію зі сфер виробництва і віддають чергову частку товарів сфері споживання.

Для того щоб не допускати погіршення якості товарів у процесі зберігання і скоротити товарні втрати на складах, потрібне створення таких умов, які б відповідали фізико-хімічним і біологічним властивостям кожного товару. Складам належить велика роль у справі підвищення якості і розширення асортименту товарів. склади одержують товари великими партіями і можуть організовувати контроль їх якості краще, ніж більшість роздрібних підприємств.

Будучи середньою ланкою в русі товарів від виробничих підприємств до роздрібних торговельних підприємств, склади відіграють важливу роль у розв’язанні проблеми раціоналізації товаропросування. Правильне розташування складів сприяє значною мірою скороченню ланковості товаропросування, усуненню зустрічних і зворотних перевезень, більш ефективному використанню транспортних засобів і зниженню витрат обігу.

Залежно від місця розташування в процесі товаропросування:

склади в районах виробництва;

склади в районах споживання.

За характером виконуваних операцій:

підсортувально-розподільні;

транзитно – перевалочні;

сезонного зберігання.

довготермінового зберігання.

За товарною спеціалізацією:

спеціалізовані склади;

неспеціалізовані склади.

Залежно від фізико-хімічних властивостей товарів, що зберігаються:

загальнотоварні склади;

спеціальні склади.

За організаційними формами управління:

індивідуального користування;

спільного користування;

загального користування.

За ступенем механізації робіт:

механізовані;

автоматизовані.

♠ Основні ознаки класифікації складських будівель ♠

Складські будівлі і споруди класифікують за такими основними ознаками: типом будівлі або її технічним улаштуванням; утепленості; матеріалом стін і вогнетривкістю; кількістю поверхів.

За типом будівлі або її технічним улаштуванням склади поділяються на

відкриті майданчики, напівзакриті влаштування і закриті складські приміщення і спеціальні споруди. Відкриті майданчики мають тверде покриття і нахил для водостіку. Напівзакритими складськими приміщеннями вважають навіси. Навісні можуть бути односкатними і двоскатними, їх висота досягає 4 – 6 м. закриті складські приміщення.

Основним видом складських споруд, що призначаються для зберігання товарів, які потребують створення належних режимів – температури і вологості, є закриті склади. Такі будівлі мають багато різних за призначенням складських приміщень, а великі споруди спільного користування складаються з комплексу складських будівель і споруд.

Вони класифікуються за такими ознаками:

утепленості:

неутеплені – використовуються в основному для зберігання скляної, текстильної та іншої тари. Ці склади без горищного перекриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів. Товщина цегляних стін – в одну цеглу, кам’яних і залізобетонних – до 25 см.;

утеплені – мають горищні або суміщені з покрівлею покриття, дверні тамбури й утеплену підлогу. товщина стін з цегли – у дві цегли, кам’яних і залізобетонних – 40 см. Ці склади захищають товар від різких коливань зовнішньої температури і вологості повітря;

опалювані - завдяки наявності опалюваних і вентиляційних систем створюється можливість підтримання потрібної температури і вологості повітря. Вони призначені для товарів які потребують стійкої плюсової температури, і певної відносної вологості повітря.

матеріалами стін:

цегляні;

дерев’яні;

зі збірних залізобетонних конструкцій.

вогнетривкістю:

спалимі;

неспалимі.

поверховістю:

одно-;

дво-;

три-;

багатоповерхові.

♠ Вимоги до будови складів ♠

При розв’язанні питань поверховості складських приміщень необхідно керуватися:

наявністю вільних площ забудови;

габаритами і вагою товарів, що будуть зберігатися;

економічними міркуваннями по спорудженню й експлуатації одноповерхових і багатоповерхових складських приміщень.

Важливими технологічними вимогами до будови складів є

відповідність площі і місткості складів характеру та обсягу технологічних операцій;

параметрів і конфігурацій складських будівель – вимогам раціональної організації технологічного процесу.

Крім того, складські приміщення повинні відповідати встановленим освітленості, вентиляції, утепленості і пожежної безпеки.

ТЕМА : “Технологія складських операцій”.

План:

Література:

В. В. Апопій “Організація торгівлі”, Київ – 2005р.ст. 139 -169 .

Після вивченої теми студенти повинні:

Знати: елементи складських операцій, організацію приймання та відпуску товарів зі складу, організацію управління торгово- технологічним процесом складу, організацію праці на складі.

Питання для самоконтролю:

1. Що розуміють під торгово- технологічним процесом складу ?

2. Якими є завдання організації процесів приймання товарів на складах?

3. Які вимоги висуваються щодо організації розміщування товарів на складах?

4. Який порядок відпуску товарів зі складу?

Торгово – технологічний процес складу – складний комплекс взаємозв’язаних операцій комерційного і технологічного характеру, які здійснюються над товарами на складах оптових та роздрібних торговельних підприємств.

Технологічний процес складу - складний комплекс взаємозв’язаних операцій, котрі послідовно виконуються над товарами протягом усього часу їх перебування.

Схема технологічного процесу переробки товарів на складах:

♠ розвантаження транспорту;

♠ приймання товарів;

♠ розміщування товарів на зберігання;

♠ зберігання товарів;

♠ відбір товарів;

♠ переміщування товарів до місця комплектування;

♠ комплектування та упакування товарів;

♠ помаршрутне комплектування партій товарів;

♠ переміщення товарів в зону завантажування;

♠ відпускання товарів і завантажування їх у транспортні засоби.

Принципи раціональної організації складських операцій:

Планомірність – забезпечується за допомогою розробки календарних планів і графіків надходження і відпускання товарів.

Неперервність – зміна робочого персоналу складу, експедиції, інших підрозділів підприємства.

Ритмічність - виражається в повторюваності всього циклу окремих операцій в рівні відрізки часу.

Пропорційність – всі етапи, частини операції складського процесу, пов’язані між собою.

Організація наскрізного товарного потоку – розгляд всієї сукупності товарів, які надходять і зберігаються на складі.

Потоковість – взаємозв’язок і підпорядкування всіх операцій повного циклу єдиному ритму ї виконанню.

Принцип паралельності – одночасне виконання окремих складських операцій на всіх стадіях технологічного процесу складу.

Принцип прямоточності – полягає в плануванні руху товарів за найкоротшими маршрутами та недопущенні зустрічних перевезень.

Приймання товарів це комплекс робіт з перевірки кількості та якості отриманих товарів, оформлення їх приймання відповідними документами та оприбуткування товарів на складі.

Основними завданнями роботи з приймання товарів на складах:

♠ контроль за збереженням товарно – матеріальних цінностей;

♠ перевірка виконання постачальниками договірних зобов’язань;

♠ недопущення в торгівельну мережу недоброякісних товарів;

♠ пред’явлення до постачальника майнових претензій за неналежне виконання ним умов договорів.

Приймання товарів маже здійснюватися від постачальника або від інших вантажовідправників, і від перевізників. Місце проведення операцій приймання товарів визначається положенням договору, угоди, контракту щодо умов постачання, особливостями застосування тари, упаковки, способом доставки товарів, видом приймання.

Приймання товарів за кількістю та якість покладається на матеріально-відповідальну особу разом з товарознавцем, уповноважених на це керівником або заступником керівника торговельного підприємства. Вони усі повинні добре знати вимоги нормативних документів, асортимент і технологію виконання операцій з приймання товарів.

Основними елементами приймання товарів є:

♠ ознайомлення з документами і перевірка правильності їх оформлення;

♠ перевірка відповідності найменування товарів і маркування даним супровідних документів;

♠ перевірка кількості місць, стану тари й упаковки;

♠ перевірка маси брутто;

♠ розкривання тари;

♠ перевірка якості товару;

♠ документальне оформлення результатів приймання.

Приймання товарів за кількістю та якістю має проводитись у встановлені терміни. Приймання товарів, отриманих без тари, у відкритій або пошкодженій тарі, проводиться під час отримання їх від постачальника. У цьому разі приймання проводиться в один етап. І строки остаточного приймання її вмісту.

Приймання товарів у тарі проводиться у два етапи: попереднє і остаточне приймання. Попереднє приймання здійснюється способом зважування або підрахунку кількості місць, без розкриття тари. Остаточне приймання товару за кількістю здійснюють способом розкриття тари та перевіряння її вмісту.

Приймання товарів, що швидко псуються, як за масою нетто і кількістю товарних одиниць, так і за якістю має бути проведене не пізніше 24 годин після їх отримання при доставці товарів постачальником або при вивезенні їх одержувачем зі складу постачальника, або з моменту видавання вантажу органом транспорту.

Загальні терміни приймання товарів,

прийняті у практиці торгівлі України.

Вид приймання	Види поставки
	Іногородня (з іншого населеного пункту)	Місцева
		Приймання на складі постачальника	Приймання на складі покупця
За кількістю (товари в тарі)	Не пізніше від 10 днів після надходження товарів на склад покупця	За масою брутто кожного місця і кількістю місць у момент отримання товарів	За масою нетто і кількістю одиниць – не пізніше від 10 днів після отримання товарів
За кількістю (товари без тари)	При розкритті вагона, контейнера та ін.	За масою нетто в момент здавання товарів	За масою нетто в момент отримання товарів
За якістю	Не пізніше від 20 днів після надходження товарів на склад покупця	За згодою сторін, але не пізніше від 10 днів після отримання товарів	Не пізніше від 10 днів після отримання товарів

Приймання вважається проведеним вчасно, якщо перевірка кількості та якості товарів закінчена у визначені терміни. Отримані товари повинні відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов.

Комерційний акт № 01373(зразок)

Складено 15 квітня ц.р. Форма: 4 – 22

ст. Київ – Московський 1. Пломби:

Південно – Західної з. а) залізниці _______ шт.

Як доповнення до акту б) відправника _____ шт.

№___від “___”_______ ц.р. в) митниці ________ шт.

(про що)________________ 2. Копія акту експертизи

_______________________ від 15 квітня ц.р.

_______________________ 3.Технічний акт № _____

(про що)________________ 4. Розшукове листування

_______________________ на __________________

_______________________ аркуш _______________

_______________________

5. Вагонний лист ар.____

6. Пломби і інші документи

додатки до акту № ______

по відправленню _________

_______________________

На відправлення вантажної швидкості за накладною № 590305 від 9 квітня ц.р.

Ст. відправлення : Єлець – Південно – Східної _________________________

Ст. призначення: Київ-Московський – Південно-Західної залізниці

Відправник : Єлецький механічний завод

Одержувач : Київський завод “Точелелектроплилад”

♠ Організація розміщування товарів на складі ♠

Розробка системи розміщування передбачає розрахунок необхідної площі для зберігання окремих груп товарів.

Першим етапом під час розробки системи розміщування товарів є угрупування товарів за асортиментною ознакою та однорідністю режимів зберігання.

При розміщуванні товарів у визначеному в такій спосіб складському приміщенні необхідно додержуватися таких вимог:

☻ максимально використовувати площу та місткість складу, вантажонесучу спроможність обладнання для зберігання товарів;

☻ найбільш раціонально розташовувати і використовувати обладнання для зберігання з метою зручності переукладання, оновлення і перевірки товарів, що зберігаються;

☻ використовувати малогабаритні та високопродуктивні механізми мінімальної кількості видів і типів для всього комплексу навантажувально – розвантажувальних і транспортно- складських робіт на одному складі.

Номенклатурний спосіб розміщення зберігання товарів зі складним асортиментом і невеликими обсягами зберігання.

Комплективний спосіб розміщування спільне зберігання різних за видами та асортиментом товарів.

Партійний спосіб розміщування кожна окрема партія товарів, що надійшли на склад, зберігаються відокремлено, самостійними партіями і не поповнюються до кінця реалізації цих товарів.

Партійно-сортовий спосіб зберігання передбачає відокремлене зберігання кожної окремої партії товарів, при якому в межах даної партії товари розбираються за видами та сортами і також розміщуються відокремлено між собою.

Сортовий спосіб розміщування відокремлено розташовують товари різних сортів у межах окремого виду.

♠ Організація укладання товарів на складі ♠

Способи укладання та зберігання товарів:

штабельне – на піддона та підтоварники характерне для товарів затарених у мішки, ящики, бочки, тюки. форми: пряме, перехресне (в перехресну клітку) зворотне (у зворотну клітку), в межах яких можливі варіанти укладання – пірамідальне, колодязем, трійкою, п’ятіркою, зворотне трійками, перехресне з рейками.

стелажне – для укладання використовують стелажі; укладання товарів на стелажі потрібно вести по вертикалі, що дозволяє раціоналізувати процес їх вбору.

підвісний - укладання товарів на зберігання на вішалах застосовують для зберігання і перевезення швейних виробів, зокрема одягу.

рядами – укладають на зберігання холодильники, пральні машини, газові плити, тощо.

навалом і насипом – овочі, картоплю, сіль вугілля, тощо.

наливом – у цистернах, бачках, баках зберігають бензин, оліфу, олію, газ та інші рідини.

Прогресивним напрямом є зберігання товарів за рухомим методом, при якому товари транспортують гравітаційними стелажами, підвісними конвеєрами, стелажами елеваторного типу від входу до виході зі складу.

Підставою для відпуску товарів зі складу є документи торгового відділу оптового торговельного підприємства, якими можуть бути накладні, рахунки, відбіркові листи, квитанції.

Повний перелік комплексу операцій з відбору та відпуску товарів зі складу оптового торговельного підприємства:

♣ ознайомлення та опрацювання документів;

♣ дештабелювання товарів;

♣ відбір товарів з місць зберігання;

♣ переміщування товарів у зону комплектування замовлень покупців;

♣ товарну обробку і сортування;

♣ комплектування замовлень і укладання товарів у тару;

♣ упакування товарів, пломбування і маркування укрупнених вантажних одиниць;

♣ переміщування товарів до місця по маршрутного комплектування;

♣ помаршрутне комплектування партій товарів;

♣ переміщування товарів до місць формування відвантажувальної партії;

♣ переміщування укомплектованих партій товарів на транспортні засоби;

♣ контрольно-облікову операцію з відправки товарів;

♣ допоміжні операції при відправці транспортних засобів та прибирання робочого місця.

ТЕМА : “Організація і технологія тарних

операцій”.

План:

Література:

В. В. Апопій “Організація торгівлі”, Київ – 2005р.ст. 257 – 263.

Після вивченої теми студенти повинні:

Знати: класифікацію тари, вимоги до тари і упакування, характеристику основних видів тари, організацію приймання, розкриття, зберігання та повернення багатооборотної тари, санкції за порушення правил та строків повернення тари.

Питання для самоконтролю:

1. Якими є функції тари та пакування під час товарообігу?

2. Класифікація тари?

3. Яку відповідальність несуть за порушення договірних

умов обігу?

Тара – промисловий виріб, призначений для упакування, зберігання транспортування і реалізації товарів у сфері обігу, який запобігає пошкодженню та псуванню під час перевезення, складування та зберігання.

Основні функції тари і упаковки:

♣ охорона товару від шкідливого впливу зовнішнього середовища;

♣ виконання ролі носія реклами та комерційної інформації;

♣ охорона зовнішнього середовища від впливу упакованої товарів;

♣ надання товарам необхідної мобільності;

♣ створення умов для полегшення кількісного обліку;

♣ створити зручності споживачам;

♣ виконання ролі транспортного і немеханічного обладнання;

♣ запобігання крадіжкам товарів.

♠Класифікація тари♠

За функціями в процесі товарного обігу:

споживча тара;

транспортна тара;

тара-обладнання.

За кратністю використання:

багатооборотна:

тара разового використання.

За призначенням:

універсальна;

спеціальна.

За видами:

ящики;

пляшки;

бочки;

пакети;

туби.

За матеріалом виготовлення:

дерев’яна;

картонна;

паперова;

текстильна;

металева;

скляна;

керамічна;

полімерна;

комбінована.

За конструктивними особливостями:

нерозбірна;

розбірна;

складна;

розбірно – складна;

суцільна;

решітчаста;

відкрита;

закрита;

само руйнівна.

За наявністю специфічних властивостей:

ізотермічна;

ізобарна;

герметична;

пилонепроникна;

вологонепроникна;

тара для аерозолів;

ароматизована;

їстівна;

тара-іграшка;

подарункова тара.

За методом виготовлення:

лита;

штампована;

бондарна;

клеєна; виготовлена литтям під тиском тощо.

Згідно з документами в підприємствах торгівлі під час приймання продукції одночасно перевіряється кількісний і якісний стан тари, правильність її клеймування, відповідність стандартам.

Постачальники в рахунках на оплату товарів зобов’язані окремим рядком виділяти кількість тара і її вартість.

Тара разового використання після її звільнення з-під товарів має утилізуватися.

Зворотна тара, що є власністю конкретного підприємства – виробника товарів, повинна повертатися йому незалежно від того, був товар отриманий безпосередньо від виробника чи від оптового посередника.

Завершення процесу обігу тари багаторазового використання в торгівлі пов’язане з організацією повернення тари тара ремонтним підприємствам концерну Укртара або підприємствам-постачальникам товарів. Ці процеси регламентуються двома основними документами;

Правила застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання в Україні;

Правила повторного використання дерев’яної і картонної тари та паперових мішків в Україні.

Повернення засобів упаковки багаторазового використання (ЗУБВ) здійснюється за рахунок одержувача тари.

ЗУБВ повинні повертатися і стані, придатному для її повторного використання, очищеними від залишків продукції.

Оплата ЗУБВ у разі повернення її підприємству-постачальнику може передбачатися як на умовах відшкодування здавачеві оплачених сум заставної вартості тари, так і з урахуванням якісного стану тари.

Матеріальні відповідальність сторін за дотримання встановленого порядку обігу тари та додержання своїх зобов’язань визначається в договорах поставки. За прострочення повернення ЗУБВ до 15 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 150% ціни придбання цих засобів, більше від 15 днів – 300% з урахуванням раніше взятого штрафу.

У разі втрати засобів упаковки багаторазового використання крім штрафу сплачується її вартість. У разі пошкодження ЗУБВ винна сторона ремонтує їх за власні кошти або є сплачує вартість ремонту іншій стороні.

За відмову від приймання ЗУБВ постачальник продукції або товарів сплачує товароздавачу штраф 300% ціни придбання тари. За доставку всупереч вимогам стандартів, ТУ чи договору продукції без тари чи упаковки або без застосування засобів пакетування у тих випадках коли це передбачено, винна сторона повинна сплатити штраф ц розмірі 5% від вартості такої продукції.

ТЕМА :”Організація перевезення вантажів”.

План:

Література:

В. В. Апопій “Організація торгівлі”, Київ – 2005р.ст. 234 – 249.

Після вивченої теми студенти повинні:

Знати: мати поняття про роль транспорту у товаропросування, знати організацію перевезень вантажів залізницею та автомобільним транспортом.

Питання для самоконтролю:

1. Які види транспорту можуть застосовуватися для перевезень

торговельних вантажів?

2. Охарактеризуйте чинний порядок організації залізничних перевезень

торговельних вантажів?

3. Охарактеризуйте чинний порядок організації автомобільних

перевезень торговельних вантажів?

Транспортом у вузькому розумінні заведено вважати сукупність технічних засобів, призначених для просторового переміщування продукції та матеріалів; у більш широкому розумінні транспорт – це одна з галузей виробничої сфери народного господарства, котра тісно взаємодіє з усіма його галузями щодо фізичного переміщування сировини, матеріалів, готової продукції і виконує роль сполучної ланки, що забезпечує неперервність процесів матеріального виробництва. Особливості техніко-експлуатаційних характеристик окремих видів транспорту обумовлюють доцільність їх застосування у здійсненні різних етапів транспортування продукції, зокрема:

• залізничним транспортом рекомендується послуговуватись переважно

для дальніх і масових перевезень практично всіх видів продукції і товарів народного споживання;

• морським транспортом – переважно для перевезень різноманітних

вантажів-об'єктів міжнародних економічних операцій з експорту-імпорту товарів, вивезення риби і рибопродуктів з місць їх лову, а також для міжнародних масових перевезень насипних і наливних вантажів;

• річковим транспортом – для забезпечення масових перевезень вантажів

по основних водних магістралях, якщо не потрібні швидкі терміни доставки;

• авіаційним транспортом – для здійснення термінових перевезень

вантажів, особливо у важкодоступні райони;

• автомобільним транспортом – на різних етапах транспортування і, як

правило, на короткі відстані;

• трубопровідним транспортом – для постачання газу, нафти, пально-

мастильних матеріалів.

Увесь комплекс робіт, які виконуються під час транспортування вантажів від пункту відправки , а також операції, що виконуються до і після перевезення вантажів, заведено називати транспортно- експедиційними операціями .

Для здійснення транспортно- експедиційного обслуговування суб’єкти господарювання укладають з транспортними підприємствами договори про умови перевезення вантажів і виконання пов’язаних з цим робіт.

Відповідальність підприємств транспорту найчастіше настає а разі:

♣ невиконання або неналежного виконання зобов’язань щодо перевезення вантажів відповідно до кодексів окремих видів транспорту та інших законодавчих актів;

♣ втрати, нестачі, псуванні і пошкодженні вантажів, що сталися з їх вини.

При виборі виду транспорту потрібно також урахувати такі фактори:

надійність дотримання графіка доставки;

час (тривалість) доставки;

вартість перевезення.

♣Перевезення вантажів залізницею♣

Перевезення торговельних вантажів залізницею здійснюється на договірних засадах на основі місячного планування перевезень.

Після розробки місцевою залізницею місячного плану перевезення вантажів та доведення його до відома вантажовідправника він повинен подати докладне замовлення на надання вагонів у розрізі днів декади і напрямків перевезення.

Основним перевізним документом при залізничному перевезенні є транспортна залізнична накладна, яка супроводжує вантаж до станції призначення і передається вантажоодержувачеві разом із вантажем.

Транспортна залізнична накладна і квитанція про прийняття вантажу, які видаються вантажовідправнику, підтверджують укладання договору перевезення вантажу.

Технологічний процес перевезення вантажів залізницею включає такі технологічні операції:

☻ подача вагонів під завантаження;

☻ пред’явлення вантажу до відправки;

☻ завантажування вантажу у вагон;

☻ безпосередньо перевезення і супровід вантажу в дорозі;

☻ операції з прибуття вантажу.

Зважені вагони повинні бути опломбовані залізницею або відправником.

На підтвердження факту прийняття вантажу до перевезення відправнику вручається вантажна квитанція, яка разом з рахунком на оплату товарів відправляється одержувачеві товару.

Залізниця зобов’язана забезпечувати доставку вантажів за призначенням і в обумовлені терміни.

Операції з прибуття вантажу включають:

☻ повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу;

☻ оформлення документів на право одержання вантажів;

☻ приймання вантажу від транспортного підприємства.

Вантажі , які надійшли дрібними відправленнями, приймаються за масою, кількістю місць і їх станом з участю представника залізниці.

Прийняті вантажі мають бути вчасно вивантажені з вагона.

Для перевезень вантажів на короткі відстані найчастіше використовують

вантажний автомобільний транспорт.

Основним нормативними документами, які регламентують перевезення вантажів автомобільним транспортом, є Статут автомобільного транспорту і Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до договору перевізник і замовник у межах квартального плану за 10 днів до початку кожного місяця визначають місячні плани декадними плановими завданнями на перевезення вантажів.

Основними документами, які оформляються на перевезення вантажів автомобільним транспортом, є товарно-транспортна накладна та дорожні листи вантажного автомобіля.

Безпосередньо перевезення вантажу покладається на водія, а супровід та охорона вантажу в дорозі – на експедитора, з яким укладається договір про особисту матеріальну відповідальність.

Основними етапами технологічного процесу перевезення вантажів автомобільним транспортом є:

☻ приймання вантажу до перевезення;

☻ маркування і пломбування вантажу;

☻ завантаження автомобіля;

☻ оформлення документації;

☻ здійснення процесу перевезення і доставки вантажу одержувачеві;

☻ розвантаження автомобіля;

☻ приймання вантажу одержувачем;

☻ проведення розрахунків за перевезення вантажу.

Завантаження вважається закінченим після вручення водієві оформлених товарно-транспортних накладних.

У пункті призначення вантажі повинні здаватися вантажоодержувачеві за масою і кількістю місць у тому самому порядку, в якому приймаються від вантажоодержувача.

Розвантаження автомобіля, як правило, проводиться силами і засобами вантажоодержувача.

Оплата перевезень вантажів автомобільним транспортом проводиться відповідно до укладеного договору на перевезення вантажів. Рахунок за виконанні перевезення випускається на підставі належно оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у замовника – тільки подорожніх листів.

ЛІТЕРАТУРА