4.4. Види творчо-розвивальних технологій навчання

Усі складові творчо-розвивальних технологій поділяються на інваріантні та варіативні. До інваріантних належать такі; що визначають діяльність як творчу (пізнавальна суперечна, бачення та фомулювання проблеми навчально-творчих завдань, альтернативна діяльність, формування гіпотези). Варіативні складові - це методи (словесні, ілюстративні, практичні) і форми навчання, які змінюються відповідно до навчального предмета, індивідуальних особливостей вчителя та учня, педагогічних умов тощо.

Творчо-розвивальні технології - це такі, які ґрунтуються на етапах творчої діяльності (інформаційно-пізнавальний конфлікт, альтернативне, / гіпотетичне розв'язання конфлікту).

Зупинимось на їх характеристиці.

Інформаційно-пізнавальні конфлікти, що започатковують навчально-творчу діяльність, називають інформаційно-пізнавальними. Характерна особливість такої суперечності полягає в тому, що її елементи є істинні, але на перший погляд суперечливі судження, які потребують узгодження, пояснення. Наприклад, під час вивчення теми «Капілярні явища. Змочування» (фізика IX) учні спостерігають такий дослід. Дві капілярні трубки з водою сполучені гумовою трубкою. Вода в капілярних трубках не встановлюється на однаковому рівні. Проте з початкового курсу фізики учні знають закон сполучених посудин, за яким рівень рідини в них має бути однаковим незалежно від форми посудини.

Учні стикаються з інформаційною суперечністю:

У сполучених посудинах рідина встановлюється на однаковому рівні.

У сполучених капілярних посудинах (що демонструється під час досліду) рідина не підлягає загальному закону.

Інформаційно-пізнавальні суперечності поділяються на два види.

Перший - це суперечності, властиві об"єктам, що вивчаються. Так, на заняттях з історії України під час вивчення теми «Ярослав Мудрий. Руська правда» учні знайомляться з діяльністю такої визначної особи, як Ярослав Мудрий. Безперечно, цікава і велична, але дуже суперечлива постать. Жорстокий войовничий і мудрий книголюб; творець першого зведення законів нашої держави - «Руської правди" і князь, що залізною рукою карав в усобній боротьбі навіть найближчих родичів, лукавий політик і натхненний будівничий. Такий суперечливий об’єкт вивчення дає можливість моделювати пошуковий, дослідницький тип навчання.

Другий вид - це суперечності, які виникають у процесі учнівського пізнання. Суперечності цього виду виникають, коли до існуючої в учнів системи знань, умінь і навичок додається інформація, на перший погляд несумісна з уже існуючою («я вважав, думав, що це так, а виявляється, не зовсім так»). Наприклад, у процесі вивчення теми «Будова речовини» (фізика, VI клас) учні спостерігають, що рівень води в склянці не змінюється, коли до неї додають ложку солі, хоча до цього були впевнені, що об'єм збільшиться при змішуванні її з будь-якою речовиною.

Поділ інформаційно-пізнавальних суперечностей на види досить умовний, адже обидва вони грунтуються на інформаційно-пізнавальному конфлікті, тобто на інформації, в основі якої лежать судження, що справляють враження несумісних. Головна відмінність - у способах виявлення конфлікту. В суперечностях першого виду - під час приєднання якогось судження до вже існуючого в системі знань учнів.

Особливості інформаційно-пізнавальних суперечностей обумовлюються також специфікою викладання предмета. Так, у процесі вивчення літератури це:

• конфлікт, що лежить в основі художнього твору. Наприклад, конфлікт роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» відбито у його назві;

• суперечливість у характері, поведінці героїв твору. Так, під час осмислення образу Раскольнікова (Ф.М.Достоєвський «Злочин і кара») виявляється суперечливість його поведінки. Він вбиває стару процентницю, як йому здається, на благо принижених і скривджених, і тут же вбиває Лізавету, тобто одну з тих, заради кого вчинив перший злочин;

• суперечливі оцінки літературного твору або його персонажу з боку різних критиків, літературознавців тощо.

На уроках природничого циклу суперечності часто виявляються на основі використання задач, опису дослідів, зразків, міркувань. При вивченні теми «Бензол» (хімія) на основі визначення емпіричної формули бензолу, за якою його можна віднести до ненасичених вуглеводів, та опису досліду його взаємодії з бромною водою.