2.2. Визначення міцності крупного пористого заповнювача стискуванням у циліндрі
Міцність заповнювача визначають стискуванням зерен окремих фракцій 5...10, 10...20, 20...40 мм у сталевому складеному циліндрі (Двн=h=150 мм). Використовують пробу заповнювача, по якій визначили насипну густину, або готують окрему пробу, висушують її до постійної маси. Потім відважують наважку, що дорівнює за об’ємом 2,0 дм3 (m1, кг) та совком насипають її з висоти 100 мм у циліндр з піддоном так, щоб після розрівнювання металевою лінійкою рівень заповнювача доходив до верхнього краю циліндра. Одягають (натягають) на циліндр приставку та встановлюють пуансон. При цьому риска на пуансоні повинна співпадати з верхнім краєм приставки. Залишок заповнювача зважують (m2, кг), а потім розраховують насипну густину заповнювача у циліндрі, кг/дм3:
,
де Vз – об’єм заповнювача у циліндрі, що дорівнює 1,77 дм3. показник ρн.з повинен співпадати з ρн, що визначаються за формулою:
,
де ρн. – насипна густина заповнювача, визначається з точністю до 10 кг/дм3; V – об’єм мірної посудини, м3; m2, m1 – маса посудини відповідно із заповнювачем та порожньої, кг.
При цьому допустимі відхилення повинні становити: для фракцій 5...10, 10...20 мм – від 4 до 2%; для фракцій 20...40 мм – від 6 до 1%. Якщо показники ρн.з та ρн не співпадають, то насипну густину пористого заповнювача визначають ще раз на іншій наважці. Для випробування заповнювача на міцність циліндр з пуансоном встановлюють на нижню плиту преса, стискують заповнювач до занурення пуансона на 20 мм (до верхньої риски) та відмічають показники стрілки манометра у цей момент. Утискування пуансона треба проводити без перекосу із швидкістю
0,5...10 мм/сек. Міцність при стискуванні заповнювача у циліндрі визначають:
,
де Р – навантаження при стискуванні заповнювача, що відповідає зануренню пуансона до верхньої риски, Н; F – площа поперечного перерізу циліндра, що дорівнює 0,0177 м2. за результатами випробування визначають марку заповнювача на міцність, а також відповідність міцності при стискуванні марці заповнювача за насипною густиною (див. ГОСТ 9757-90). Результати випробувань заносять до таблиці 2.5.
Таблиця 2.5
Назва порис- того за- повню-вача |
Роз-мір фрак- ції, мм |
Наванта- ження при стиску, Р, H |
Площа цилін- дра, F, м2 |
Міц- ність, Rст.з., МПа |
Насип-на гус- тина кг/дм3 |
Марка запов- нювача за насипною густиною |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
2.3. Визначення коефіцієнта розм’якшення (Кр) крупного пористого заповнювача
Пробу пористого заповнювача досліджуваної фракції місткістю 12 л висушують до постійної маси, поділяють на дві наважки таким чином, щоб показники насипної густини кожної наважки не відрізнялися більше 5% між собою. Одну із наважок насичують водою протягом 1 години. Потім пористий заповнювач випробовують на міцність у сухому та водонасиченому стані, за методикою розділу 2.2. Коефіцієнт розм’якшення, в долях одиниці:
,
де Rст.н, Rст.с – міцність заповнювача відповідно у насиченому та сухому станах, МПа. Коефіцієнт розм’якшення крупних пористих заповнювачів повинен бути не менше 0,6 при застосуванні їх для конструкційно-теплоізоляційних, та не менше 0,7 – для конструк-тивних легких бетонів. За результатами випробувань визначають, для якого виду бетону придатний досліджуваний заповнювач. Результати випробувань заносять до таблиці 2.6.
Таблиця 2.6
За-пов-ню-вач |
Роз- мір фрак- ції, мм |
Мар- ка за на- сип-ною гус- ти- ною |
Навантаження при тиску, Н |
Пло- ща пере- різу цилін дра, м2 |
Міцність заповнювача, МПа |
Кр
|
||
у на- сиче-ному стані |
у су- хому ста- ні |
у наси- чено- му ста- ні |
у сухо- му ста- ні |
|||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |