
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота №1 визначення фізичних характеристик заповнювачів
- •1.1. Визначення пустотності (порожнистості) сипких заповнювачів і пористості їх зерен
- •1.1.1. Визначення насипної густини заповнювача
- •1.1.2. Визначення середньої густини зерен крупного заповнювача а) щільних заповнювачів
- •Б) пористих заповнювачів
- •В) зерен гравію у кварцовому піску
- •Г) істинної густини заповнювачів
- •1.2. Визначення коефіцієнта форми зерен
- •1.3. Визначення вмісту пластинчастих і голчастих зерен крупних заповнювачів
- •1.4. Водопоглинання заповнювачів
- •1.4.1. Визначення водопоглинання щільних заповнювачів
- •1.4.2. Визначення водопоглинання крупного пористого заповнювача
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №2 міцність та водостійкість крупних заповнювачів бетону
- •2.1. Визначення міцності щільного природного заповнювача за дробимістю при стискуванні у циліндрі
- •2.2. Визначення міцності крупного пористого заповнювача стискуванням у циліндрі
- •2.3. Визначення коефіцієнта розм’якшення (Кр) крупного пористого заповнювача
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №3 оптимізація зернового складу дрібного та крупного заповнювача
- •3.1. Визначення зернових складів важких заповнювачів – піску та щебеню (гравію)
- •3.2. Визначення зернового складу пористих заповнювачів
- •3.3. Змішування кількох фракцій щебеню (гравію) в оптималь-них співвідношеннях
- •3.4. Збагачення пісків укрупнюючими добавками
- •3.5. Відмивання пилуватих, мулистих і глинистих домішок
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №4 вплив технологічних факторів на процес спучення керамзитового гравію Загальні відомості
- •Прилади та обладнання, матеріали
- •4.1. Приготування сирцевих гранул
- •4.2. Визначення оптимальної температури попередньої теплової обробки
- •4.3. Вплив температури випалу на коефіцієнт спучення глин
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №5 вплив технологічних факторів на спучення при виготовленні перлітового піску Загальні відомості
- •Прилади та обладнання, матеріали
- •5.1. Підготовка проб
- •5.2. Визначення впливу температури та тривалості випалу на величину коефіцієнта спучення
- •5.3. Визначення впливу температури і тривалості попередньої теплової обробки на коефіцієнт спучення
- •6.1. Визначення впливу вмісту добавок глини на коефіцієнт спучення глино-зольної шихти
- •6.2. Визначення впливу витрати цементу на середню густину і міцність гранул безвипалювального зольного гравію (бзг)
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Література
Лабораторна робота №2 міцність та водостійкість крупних заповнювачів бетону
Загальні відомості. Міцність щільних заповнювачів (щебеню з природного каменю – ГОСТ 8267-82; щебеню з гравію – ГОСТ 10260-82; щебеню з порід, що попутно видобуваються, та відходів гірничо-збагучавальних підприємств – ГОСТ 23254-78; гравію – ГОСТ 8268-82) характеризуються їх маркою, яку визначають за дробимістю при стискуванні (роздавлюванні) у циліндрі – ГОСТ 8269-87.
Міцність пористих неорганічних заповнювачів характеризують-ся умовною величиною – межею міцності при стискуванні зерен у стандартному циліндрі, залежно від цього, відповідно ГОСТ 9757-90, пористі заповнювачі поділяють на марки від П 15 до П 400. Для кожного виду пористого неорганічного заповнювача за ГОСТ 9757-90 визначається міцність при стискуванні у циліндрі залежно від марки за насипною густиною.
Прилади та обладнання, матеріали. Стандартний товстостін-ний циліндр з плунжером для стискування та роздавлювання щіль-них заповнювачів; сталевий складений циліндр з пуансоном для стискування пористих заповнювачів; сушильна шафа; совок, мета-лева лінійка; терези технічні; комплект сит “КСИ”; штангенцир-куль; щебінь (гравій), керамзитовий гравій.
2.1. Визначення міцності щільного природного заповнювача за дробимістю при стискуванні у циліндрі
Випробування полягає в тому, що пробу заповнювача стиску-ють з необхідним зусиллям у товстостінному сталевому циліндрі, а потім визначають ту частину зерен, які роздрібнилися при цьому. Випробовують щебінь або гравій фракцій 5...10, 10...20, 20...40 мм. Заповнювач, крупніший за 40 мм, попередньо подрібнюють, про-сіюють та випробовують за вказаними вище фракціями (ГОСТ 8269-87). Кожну фракцію одержують шляхом просіювання на двох ситах з діаметрами отворів, що відповідають найбільшій (Дmax) та найменшій (dmin) крупності фракції. Для випробування відбирають проби трьох фракцій масою не менше 2,0 кг кожна. Випробування щебеню чи гравію виконують в сухому або водонасиченому (2 го-дини) стані. Для визначення міцності заповнювачів даної фракції засипають з висоти 50 мм у стандартний циліндр (рис. 2.1.) діамет-ром 150 мм так, щоб після розрівнювання рівень матеріалу мав за-пас 15 мм до верхнього краю циліндра. Потім у циліндр вставляють плунжер таким чином, щоб верхня кромка вузької його частини зна-ходилась на рівні верхньої кромки циліндру. Якщо кромки циліндру та плунжер не співпадають, то виймають або додають декілька зе-рен заповнювача. Після цього циліндр з плунжером розміщують на нижній плиті преса. Збільшуючи тиск преса на 1...2 кН за секунду, доводять його до 200 кН – 20000 кгс. Після стискання пробу запов-нювача висипають із циліндру та зважують (m1), просіюють крізь сито, розмір отворів якого залежить від розміру фракції, та прийма-ється за табл.2.1. (ГОСТ) 8269-87.
Рис.2.1. Схема стандартного циліндра для визначення міцності щільного заповнювача: а) циліндр; б) плунжер; в) дно.
Таблиця 2.1
Розмір фракції, мм |
Діаметр отворів сита, мм |
5...10 10...20 20...40 |
1,25 2,5 5,0 |
Для поточного контролю щебеню (гравію) використовується ци-ліндр діаметром 75 мм (проба не менше 0,5 кг, випробування фрак-цій 5...10 та 10...20 мм, максимальне навантаження 50 кН). Залишок на ситі зважують (m2) та визначають показник дробимості за фор-мулою, %:
.
Випробування проводять 2 рази, використовуючи дві підготов-лені проби. Одержаний показник дробимості співставляють з відпо-відним стандартом залежно від виду заповнювача і визначають його марку за дробимістю (табл. 2.2. та табл. 2.3.).
Таблиця 2.2
Орієнтовне значення міцності при стиску порід, МПа |
Марка за дроби-містю |
Втрати маси при випробуванні, % |
|
Щебінь з гравію (ГОСТ 10260-82) |
Гравій (ГОСТ 8268-82) |
||
Більше 100 Більше 80 до 100 Більше 60 до 80 Більше 40 до 60 |
8 12 16 24 |
До 10 Більше 10 до 14 Більше 14 до 18 Більше 18 до 24 |
До 8 Більше 8 до 12 Більше 12 до 16 Більше 16 до 24 |
Таблиця 2.3
Марка щебню за міцністю |
Втрати маси при визначені дробимості, % |
||
Щебінь з природного каменю (ГОСТ 8267-82, ГОСТ 23254-78) порід |
|||
Осадових та метаморфічних |
Вивержених глибинних |
Вивержених вилитих |
|
1400 |
- |
До 12 |
До 9 |
1200 |
До 11 |
Більше 12 до 16 |
Більше 9 до 11 |
1000 |
Більше 11 до 13 |
Більше 16 до 20 |
Більше 11 до 13 |
800 |
Більше 13 до 15 |
Більше 20 до 25 |
Більше 13 до 15 |
600 |
Більше 15 до 19 |
Більше 25 до 34 |
Більше 15 до 20 |
400 |
Більше 19 до 24 |
- |
- |
300 |
Більше 24 до 28 |
- |
- |
200 |
Більше 28 до 35 |
- |
- |
Результати випробувань заносять до табл. 2.4.
Таблиця 2.4
При- род- ний запов- нювач |
Роз- мір фрак- ції, мм |
m1, кг |
m2, кг |
Втра- та маси, %
|
Мар- ка за дро- би- містю |
Орієнтовна міцність при стиску породи, МПа |
Марка за- повнювача за міц- ністю |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |