
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота №1 визначення фізичних характеристик заповнювачів
- •1.1. Визначення пустотності (порожнистості) сипких заповнювачів і пористості їх зерен
- •1.1.1. Визначення насипної густини заповнювача
- •1.1.2. Визначення середньої густини зерен крупного заповнювача а) щільних заповнювачів
- •Б) пористих заповнювачів
- •В) зерен гравію у кварцовому піску
- •Г) істинної густини заповнювачів
- •1.2. Визначення коефіцієнта форми зерен
- •1.3. Визначення вмісту пластинчастих і голчастих зерен крупних заповнювачів
- •1.4. Водопоглинання заповнювачів
- •1.4.1. Визначення водопоглинання щільних заповнювачів
- •1.4.2. Визначення водопоглинання крупного пористого заповнювача
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №2 міцність та водостійкість крупних заповнювачів бетону
- •2.1. Визначення міцності щільного природного заповнювача за дробимістю при стискуванні у циліндрі
- •2.2. Визначення міцності крупного пористого заповнювача стискуванням у циліндрі
- •2.3. Визначення коефіцієнта розм’якшення (Кр) крупного пористого заповнювача
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №3 оптимізація зернового складу дрібного та крупного заповнювача
- •3.1. Визначення зернових складів важких заповнювачів – піску та щебеню (гравію)
- •3.2. Визначення зернового складу пористих заповнювачів
- •3.3. Змішування кількох фракцій щебеню (гравію) в оптималь-них співвідношеннях
- •3.4. Збагачення пісків укрупнюючими добавками
- •3.5. Відмивання пилуватих, мулистих і глинистих домішок
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №4 вплив технологічних факторів на процес спучення керамзитового гравію Загальні відомості
- •Прилади та обладнання, матеріали
- •4.1. Приготування сирцевих гранул
- •4.2. Визначення оптимальної температури попередньої теплової обробки
- •4.3. Вплив температури випалу на коефіцієнт спучення глин
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №5 вплив технологічних факторів на спучення при виготовленні перлітового піску Загальні відомості
- •Прилади та обладнання, матеріали
- •5.1. Підготовка проб
- •5.2. Визначення впливу температури та тривалості випалу на величину коефіцієнта спучення
- •5.3. Визначення впливу температури і тривалості попередньої теплової обробки на коефіцієнт спучення
- •6.1. Визначення впливу вмісту добавок глини на коефіцієнт спучення глино-зольної шихти
- •6.2. Визначення впливу витрати цементу на середню густину і міцність гранул безвипалювального зольного гравію (бзг)
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Література
1.4.2. Визначення водопоглинання крупного пористого заповнювача
Відбирають пробу заповнювача, об’ємом 2...3 дм3 та висушують до постійної маси. Потім просіюють крізь сито з отворами діаметром 5 мм (2...3 хв.) – відділяють дрібні частинки, поділяють пробу на дві частини та зважують кожну наважку (m1). Наважку заповнювача укладають в контейнер, закривають кришкою, занурюють у воду і струшують для видалення повітряних бульбашок із заповнювача. Контейнер витримують у воді 1 годину, після чого виймають, підвішують і дають можливість надлишку води стекти протягом 10 хв. Потім пробу заповнювача виймають із контейнера та швидко зважують на технічних вагах. Водовбирання крупного заповнювача за 1 годину за масою визначають за формулою, %:
.
Середнє арифметичне значення двох паралельних дослідів приймають за результат випробування та порівнюють його з вимогами стандарту (табл.1.12).
Таблиця 1.12
Марки за насипною густиною |
Водопоглинання заповнювачів за 1 годину, % (за масою), не більше |
|||
Керам-зитового гравію |
Шунгізи- тового гравію |
Шлакопем- зового щебеню |
Аглопори- тового щебеню |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
До 400 вкл. |
30 |
20 |
Не нормується |
Не нормується |
300...450 |
25 |
15 |
- |
- |
Більше 600 |
20 |
15 |
- |
- |
Водопоглинання крупного заповнювача в % за об’ємом розраховують за попередньо встановленими значеннями середньої густини зерен крупного заповнювача за формулою:
,
де p0 – середня густина зерен крупного заповнювача, кг/м3; p – густина води, що дорівнює 1000 кг/м3; Wm – водопоглинання крупного заповнювача за масою за 1 годину, %. Результати випробувань заносять до табл.1.13.
Таблиця 1.13
Назва запов-нюва-ча |
Марка за насип- ною густи- ною |
Маса, кг |
Водопоглинання, % |
Вимоги стан- дарту за водо-поглинанням, % (за масою) |
||
m1 |
m2 |
за масою |
за об’ємом |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
Типові вправи
1. Дослідити вплив гідрофобізаторів на інтенсивність водопоглинання крупних пористих заповнювачів у часі .
2. Дослідити вплив зернового складу важкого крупного заповнювача на його міжзернову порожнистість (пустотність зернового складу).
Вказівки до виконання типових вправ
1. Для виконання першої вправи відбирають 2..3 види пористого за-повнювача (керамзитовий гравій, перлітовий пісок, чи ін.), котрі об-роблюють різними кількостями гідрофобізаторів в ємностях шля-хом перемішування або розбризкування. Це олеїнова кислота – 0...2%, асидол, милонафант – 0...2%, водний розчин кремнійорганіч-ної рідини – 0...0,5% від маси заповнювача та ін. Потім заповнювачі висушують при температурі 400С в сушильній шафі до постійної маси та визначають їх водопоглинання за стандартною методикою через 0,5; 1,0; 1,5 години.
За результатами дослідів будують графіки залежності водопо-глинання заповнювачів, оброблених різною кількістю гідрофобіза-торів від часу занурення зразків у воду.
2. Визначають середню густину щебеню чи гравію. Готують три фракції заповнювача: 40...20, 20...10, 10...5 мм. Змішують фракції 40...20 та 20...10 мм у трьох пропорціях – 80% до 20%, 60% до 40% та 40 до 60%. Насипають совком суміш цих фракцій у ємність 15 л з висоти 50...100 мм та визначають насипну густину суміші. Аналогічно виконують визначення насипної густини для пар фракцій 20...10 і 10...5 мм; 40...20 та 10...5 мм, насипаючи їх відповідно у ємності 10 та 15 л. Після цього визначають міжзернову порожнистість для кожної пари фракції та будують графіки залежностей порожнистості від співвідношення фракцій заповнювача, знаходячи мінімальну величину її. Далі оптимальні співвідношення пар фракцій у % відкладають на діаграмі Фере, за якою отримують оптимальну за порожнистістю область співвідношення між трьома фракціями щебеню чи гравію.