1.3. Визначення вмісту пластинчастих і голчастих зерен крупних заповнювачів

Вміст пластинчастих і голчастих зерен – товщина або ширина яких менше довжини у 3 та більше разів, визначають при виборі крупного заповнювача для важкого бетону. За формою зерен щебінь поділяють на 3 групи, котрі повинні задовільняти вимогам ГОСТ 8267-82 (табл.1.8.).

Таблиця 1.8

Група щебеню	Вміст зерен пластинчастої (лещадної) та голчастої форм, % за масою проби
Кубова	До 15
Поліпшена	Від 15 до 25
Звичайна	Від 25 до 35

Вміст зерен пластинчастої та голчастої форм для всіх видів бетону, збірних та монолітних конструкцій повинен відповідати вимогам стандарту (табл.1.9).

Таблиця 1.9

Вид бетонних і залізобетонних виробів та конструкцій	Допустимий вміст пластинчастих та голчастих зерен, % за масою (ГОСТ 10268-80)
Важкий бетон, збірні та монолітні конструкції	Не більше 35
Труби безнапірні бетонні та залізобетонні	Не більше 25
Труби напірні та низьконапірні залізобетонні і опори ЛЕП	Не більше 15

Для визначення вмісту пластинчастих та голчастих зерен від кожної фракції щебеню або гравію беруть пробу за масою у відповідності з табл.1.10.

Таблиця 1.10

Розмір фракції щебеню або гравію, мм	Маси проби, кг, не менше
1	2
5...10	0,25
10...20	1,0
20...40	5,0
40...70	15,0
Більше 70	35,0

Вміст пластинчастої та голчастої форм зерен визначають для кожної фракції досліджуваного заповнювача, крім тієї, кількість якої у пробі менше 5% за масою. Від проб щебеню або гравію відбирають візуально зерна, товщина або ширина яких менше довжини у 3 та більше рази. Спочатку зважують всі відібрані зерна пластинчастої та голчастої форми (m), а потім – всі, що залишились (m₁). Вміст пластинчастих та голчастих зерен у кожній фракції заповнювача визначають за формулою у % за масою:

,

Результати випробувань заносять до табл.1.11.

Таблиця 1.11

Розміри фракції щебеню або гравію, мм	Маса проби, кг	Вміст пластинчастих і голчастих зерен
		кг	%
1	2	3	4

Вміст зерен пластинчастої та голчастої форми проби щебеню чи гравію в цілому підраховують як середньозважений результат з випробувань кожної фракції заповнювача. Результати досліду порівнюють з вимогами стандартів (див. табл. 1.6., 1.8.) і роблять висновок про придатність заповнювача для певного виду бетонних та залізобетонних виробів.

1.4. Водопоглинання заповнювачів

1.4.1. Визначення водопоглинання щільних заповнювачів

Для визначення водопоглинання щебеню чи гравію відбирають пробу не менше 0,5 кг для фракції 5...10 мм; 1,0 кг – 10...20 мм; 2,5

кг – 20...40 мм, промивають та висушують її до постійної маси (m₁), кг. Пробу заповнювача укладають в посудину при рівні води в ній не менше, ніж на 200 мм вище рівня щебеня та витримують 48 годин. Потім виймають пробу, видаляють вологу з поверхні щебеня або гравія м’якою тканиною та зважують (m₂), кг. Водопоглинання щебеню чи гравію, % за масою визначають:

.