
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота №1 визначення фізичних характеристик заповнювачів
- •1.1. Визначення пустотності (порожнистості) сипких заповнювачів і пористості їх зерен
- •1.1.1. Визначення насипної густини заповнювача
- •1.1.2. Визначення середньої густини зерен крупного заповнювача а) щільних заповнювачів
- •Б) пористих заповнювачів
- •В) зерен гравію у кварцовому піску
- •Г) істинної густини заповнювачів
- •1.2. Визначення коефіцієнта форми зерен
- •1.3. Визначення вмісту пластинчастих і голчастих зерен крупних заповнювачів
- •1.4. Водопоглинання заповнювачів
- •1.4.1. Визначення водопоглинання щільних заповнювачів
- •1.4.2. Визначення водопоглинання крупного пористого заповнювача
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №2 міцність та водостійкість крупних заповнювачів бетону
- •2.1. Визначення міцності щільного природного заповнювача за дробимістю при стискуванні у циліндрі
- •2.2. Визначення міцності крупного пористого заповнювача стискуванням у циліндрі
- •2.3. Визначення коефіцієнта розм’якшення (Кр) крупного пористого заповнювача
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №3 оптимізація зернового складу дрібного та крупного заповнювача
- •3.1. Визначення зернових складів важких заповнювачів – піску та щебеню (гравію)
- •3.2. Визначення зернового складу пористих заповнювачів
- •3.3. Змішування кількох фракцій щебеню (гравію) в оптималь-них співвідношеннях
- •3.4. Збагачення пісків укрупнюючими добавками
- •3.5. Відмивання пилуватих, мулистих і глинистих домішок
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №4 вплив технологічних факторів на процес спучення керамзитового гравію Загальні відомості
- •Прилади та обладнання, матеріали
- •4.1. Приготування сирцевих гранул
- •4.2. Визначення оптимальної температури попередньої теплової обробки
- •4.3. Вплив температури випалу на коефіцієнт спучення глин
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №5 вплив технологічних факторів на спучення при виготовленні перлітового піску Загальні відомості
- •Прилади та обладнання, матеріали
- •5.1. Підготовка проб
- •5.2. Визначення впливу температури та тривалості випалу на величину коефіцієнта спучення
- •5.3. Визначення впливу температури і тривалості попередньої теплової обробки на коефіцієнт спучення
- •6.1. Визначення впливу вмісту добавок глини на коефіцієнт спучення глино-зольної шихти
- •6.2. Визначення впливу витрати цементу на середню густину і міцність гранул безвипалювального зольного гравію (бзг)
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Література
6.1. Визначення впливу вмісту добавок глини на коефіцієнт спучення глино-зольної шихти
Для визначення температурного інтервалу спучування глино-зольної сировини, пробу глини висушують до постійної маси, подрібнюють до крупнисті проходження її крізь сито із сіткою діаметром 1,0 мм, відбирають наважки масою 350 г і перемішують їх із добавками золи у кількості 80%, 70% та 60% від маси наважки та з водою. Для цього використовують золу від згоряння вугілля Бурштинської ТЕС або Ладижинської ТЕС, золу гідравлічного видалення Чернігівської ТЕС та ін.
Воду додають до глино-зольної суміші при безперервному перемішуванні до одержання маси з формовочною вологістю.
Маса набула формовочної вологості, якщо при перевірці на дотик наступна добавка води надає їй стану, коли вона починає прилипати до тильного боку долоні.
Після витримування у ексикаторі 4...5 годин із всієї приготовле-
ної маси формують гранули сирцю у металевій формі у вигляді циліндрів діаметром і висотою 16 мм.
За цим гранули підсушують при температурі повітря приміщення 22±5 оС протягом 5...6 годин, а потім висушують до постійної маси в сушильній шафі при температурі 105 0С.
Підсушені гранули (по три шт. кожного складу) розміщують на протвині в муфельній печі, розігрівають до температури 12000С. Тривалість випалу – 7хв. Потім гранули виймають з печі, охолоджують на повітрі та визначають середні густини глино-зольного гравію у кварцовому піску.
За цим методом об’єми гранул із глино-зольної шихти визначають за об’ємами кварцового піску, витіснених зазначеними зернами. Тигель з фарфору, об’ємом що у 3...4 рази перебільшує можливий об’єм зерна, заповнюють піском, прожареним при температурі 900...10000С. Надлишок піску відділяють металевою лінійкою. Орієнтовно 75% об’єму піску кварцового відсипають з тигля на лист паперу. Зерно гравію вкладають у тигель на шар піску, що залишився, та засипають піском з листа паперу совком через лійку з висоти 30...50 мм. Надлишок піску, що дорівнює об’єму зерна, знімають металевою лінійкою на лист паперу і визначають його об’єм за допомогою мірного скляного циліндра, місткістю 10 мл з ціною поділки 0,1...0,2 мл. Струшування тигля та циліндра не допускається. Середня густина зерен гравія у кварцовому піску визначається за залежністю, кг/м3:
,
де m – маса зерна (гранули), кг; V – об’єм зерна або гранули, м3. За кінцевий результат приймають середнє арифметичне значення трьох паралельних випробувань зерен або гранул.
Коефіцієнт спучення глино-зольних гранул визначають як відношення суми об’ємів гранул після випалу до суми об’ємів гранул до випалу.
6.2. Визначення впливу витрати цементу на середню густину і міцність гранул безвипалювального зольного гравію (бзг)
Сирцеві гранули виготовляють із суміші сухої золи і портландцементу, при цьому в загальній масі суміші - 1800 г, по-
поділеній на три наважки, вміст цементу призначають 10, 15 та 20%. Витрату води підбирають із умови досягнення необхідної раціональної вологості сумішей, згідно методики пункту 6.1.
Відформовані у металевій формі гранули, у вигляді циліндрів з діаметрами і висотою 16 мм, витримують на повітрі 4 години. Після цього їх пропарюють у пропарочній камері за тепловим режимом: 3 год. – підйом пари; 6 год. – ізотермічне прогрівання при температурі 80...850С ; 3 години – скидання температури пари.
Пропарені гранули підсушують в сушильній шафі при температурі 600С до постійної маси, охолоджують до кімнатної температури, після чого визначають їх середню густину у кварцовому піску.
Міцність при стиску пропарених гранул визначають за трьома зразками-кубиками розміром 70,7×70,7×70,7 мм, або балочками розміром 160×40×40 мм, які формують на вібромайданчику з цементно-зольно-водної суміші та пропарюють їх одночасно з гранулами, а потім випробовують на гідравлічному пресі.