5.3. Визначення впливу температури і тривалості попередньої теплової обробки на коефіцієнт спучення
Гірську породу подрібнюють та розсіюють на фракції до 0,3 мм; 0,3...1,25 мм; 1,25...2,5 мм. По три проби кожної фракції об’ємом 50 см3 кожна вкладають рівномірним шаром на металічні сушарки.
Попередня теплова обробка проводиться при температурах 300 і 4000С. Тривалість витримування породи за прийнятою температу-рою 1, 5, 10 та 20 хвилин.
Спучення термічно обробленої породи, виконується за оптимальною для кожної фракції температурою випалу, визначених в пункті 5.2.
Після охолодження до кімнатної температури вимірюють об’єм кожної фракції спученої породи та будують графіки залежностей коефіцієнта спучення від температури і терміну попередньої термічної підготовки породи.
На підставі аналізу отриманих результатів роблять висновки про вплив температури на тривалість попередньої термічної підготовки породи на коефіцієнт спучення.
Таблиця 5.2
Температура 0С |
Термін, хв. |
Фракції породи, мм |
||||||||||
попе-ред-ньої тепло-оброб-ки |
ви- па- лу |
по-пе- ред- ньої тепло- обр ки |
ви- па- лу |
до 0,3 |
0,3...1,25 |
1,25...2,5 |
||||||
V1 |
V2 |
Ксп |
V1 |
V2 |
Ксп |
V1 |
V2 |
Ксп
|
||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
ТИПОВІ ВПРАВИ
1. Визначити вплив фракційного складу подрібненої перлітової породи на коефіцієнт спучення.
ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ТИПОВИХ ВПРАВ
1. Для виконання вправи готують три фракції перлітової породи згідно з вказівками за п.5.1, визначають коефіцієнт спучення зерен цих фракцій після попередньої теплової обробки згідно з п.5.2, 5.3 та будують графічні залежності впливу зернового складу і тривалості температури випалу на коефіцієнт спучення перліту.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №6
ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ПРОЦЕС ВИГОТОВЛЕННЯ ЗОЛЬНОГО ГРАВІЮ
Загальні відомості
Золи від згоряння вугілля і гідравлічного видалення теплових електростанцій є ефективною сировиною для виготовлення і випалювання гравію. Випалюваний гравій виготовляють шляхом сушки, помелу (при необхідності) і окатування золи в кулеподібні
гранули діаметром біля 16 мм. Для полегшення грануляції і забезпечення достатньої міцності сирцевих гранул золу змочують розчином ЛСТ або добавляють глину, утворюючи глино-зольний гравій – ГЗГ. Далі гранули підсушують і випалюють при температурі біля 12000С.
Кількість
золи в глино-зольній шихті сягає 10...80%.
Орієнтовний кількісний склад в
глино-зольній шихті перебуває в межах,
%:
- 40...60,
- 15...25,
- 7...15,
- 1...6,
- до 10. Для коригування складу сировинної
суміші використовують добавки молотої
крейди, вапняків, скла та інші.
Безвипалювальний зольний гравій (БЗГ) – затверділі гранули кулеподібної форми, які отримують шляхом грануляції зволоженої суміші сухої золи і в’яжучого з наступною термічною обробкою.
Для виготовлення безвипалювального зольного гравію можуть бути використані золи ТЕС з вмістом вуглецю до 25% і вільного - до 10%. У якості в’яжучих речовин для виготовлення без-випалювального зольного гравію використовують портландцемент марок 400 і 500, гіпсоцементопуцоланове в’яжуче та будівельне вапно-пушонку.