
- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота №1 визначення фізичних характеристик заповнювачів
- •1.1. Визначення пустотності (порожнистості) сипких заповнювачів і пористості їх зерен
- •1.1.1. Визначення насипної густини заповнювача
- •1.1.2. Визначення середньої густини зерен крупного заповнювача а) щільних заповнювачів
- •Б) пористих заповнювачів
- •В) зерен гравію у кварцовому піску
- •Г) істинної густини заповнювачів
- •1.2. Визначення коефіцієнта форми зерен
- •1.3. Визначення вмісту пластинчастих і голчастих зерен крупних заповнювачів
- •1.4. Водопоглинання заповнювачів
- •1.4.1. Визначення водопоглинання щільних заповнювачів
- •1.4.2. Визначення водопоглинання крупного пористого заповнювача
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №2 міцність та водостійкість крупних заповнювачів бетону
- •2.1. Визначення міцності щільного природного заповнювача за дробимістю при стискуванні у циліндрі
- •2.2. Визначення міцності крупного пористого заповнювача стискуванням у циліндрі
- •2.3. Визначення коефіцієнта розм’якшення (Кр) крупного пористого заповнювача
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №3 оптимізація зернового складу дрібного та крупного заповнювача
- •3.1. Визначення зернових складів важких заповнювачів – піску та щебеню (гравію)
- •3.2. Визначення зернового складу пористих заповнювачів
- •3.3. Змішування кількох фракцій щебеню (гравію) в оптималь-них співвідношеннях
- •3.4. Збагачення пісків укрупнюючими добавками
- •3.5. Відмивання пилуватих, мулистих і глинистих домішок
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №4 вплив технологічних факторів на процес спучення керамзитового гравію Загальні відомості
- •Прилади та обладнання, матеріали
- •4.1. Приготування сирцевих гранул
- •4.2. Визначення оптимальної температури попередньої теплової обробки
- •4.3. Вплив температури випалу на коефіцієнт спучення глин
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Лабораторна робота №5 вплив технологічних факторів на спучення при виготовленні перлітового піску Загальні відомості
- •Прилади та обладнання, матеріали
- •5.1. Підготовка проб
- •5.2. Визначення впливу температури та тривалості випалу на величину коефіцієнта спучення
- •5.3. Визначення впливу температури і тривалості попередньої теплової обробки на коефіцієнт спучення
- •6.1. Визначення впливу вмісту добавок глини на коефіцієнт спучення глино-зольної шихти
- •6.2. Визначення впливу витрати цементу на середню густину і міцність гранул безвипалювального зольного гравію (бзг)
- •Типові вправи
- •Вказівки до виконання типових вправ
- •Література
3.2. Визначення зернового складу пористих заповнювачів
Зерновий склад пористих заповнювачів визначають за об’ємом. Метод випробування грунтується на просіюванні крізь набір стандартних сит проби заповнювача з постійною сухою масою. Об’єм проби приймають за табл. 3.4 (ГОСТ 9758-86).
Таблиця 3.4
Властивість заповнювача |
Об'єм лабораторної проби, л, при розмірі фракції заповнювача, мм |
|||
Пісок |
Гравій |
Щебінь |
||
0 – 5 |
5 - 10 |
10 – 20 |
20 - 40 |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Зерновий склад |
2 |
5 |
10 |
20 |
Зерновий склад кожної окремої фракції заповнювача визнача-ють просіюванням на контрольних ситах з діаметром отворів, які відповідають подвоєному 2Dmax, найбільшому Dmax та найменшому dmin номінальному розміру зерен фракціїї.
Залишки заповнювача на кожному ситі зважують та визначають часткові залишки на ситах: m2Dmax; mDmax; mdmin та у піддоні mпд у грамах. Після цього підраховують суму залишків на цих ситах та піддоні:
.
Якщо Σmi відрізняється від початкової маси всієї проби Мi більше, ніж на 2%, то випробування повторюють на новій пробі заповнювача. А при різниці між Σmi та Мi менше 2% визначають зерновий склад кожної фракції за масою у відсотках з точністю до 0,1% (часткові залишки):
.
Для отримання часткових залишків за об'ємом, см3, маси часткових залишків mi на кожному ситі та піддоні ділять на відповідні значення насипної густини ρi , кг/м3 , заповнювача, одержаних на ситах з розмірами отворів 2Dmax, Dmax, dmin та у піддоні, користуючись формулами:
;
;
Насипну густину ρi часткових залишків визначають за методикою, наведеною в першій темі лабораторного практикуму. За результатами випробувань розраховують сумарний об'єм проби, м3 :
та часткові залишки bi у відсотках з точністю до 0,1%:
;
;
;
;
Одержані результати для кожної фракції щебеню та гравію за-
носять до табл. 3.5, порівнюють їх з вимогами ГОСТ 9757-90 (табл. 3.6) та формулюють висновок щодо якості крупного заповнювача за зерновим складом.
Таблиця 3.5
Запов-нювач |
Розмір фракції, мм |
Повні залишки на ситах, % за об’ємом |
||
dmin |
Dmax |
2Dmax |
||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Таблиця 3.6
Діаметр отворів кон-трольного сита, мм |
dmin |
Dmax |
2Dmax |
1 |
2 |
3 |
4 |
Повний залишок на ситі,% за об'ємом |
Від 85 до 100 |
До 10 |
Не допуска- ється |
Потім визначають часткові та повні залишки за масою зерен пористого піску фракції 0…5 мм просіюванням проби на ситах з отворами 5,0; 2,5; 1,25; 0,63; 0,315 та 0,16 мм, розраховують їх об’єми аналогічно як для крупного заповнювача.
3.3. Змішування кількох фракцій щебеню (гравію) в оптималь-них співвідношеннях
Після просіювання двох-трьох наважок дрібного та крупного заповнювачів кожною бригадою студентів, їх склад зображують графічно, порівнюючи з граничними кривими придатності піску та щебеню (гравію) для важкого бетону (рис. 3.1 та рис. 3.2). Способом оптимізації зернового складу крупного заповнювача є змішування окремих фракцій щебеню (гравію): 70-40; 40-20; 20-10; 10-5 мм або 10-3 мм у % за масою, вказаних на рис.3.2. Як видно з рис.3.2, оптимальні зернові склади крупного заповнювача важкого бетону можуть бути однофракційними та багатофракційними, які обмежені найменшими та найбільшими крупностями зерен - dmin та Dmax .
Якщо маємо щебінь крупністю 5…40 мм, то Dmax=40 мм, а dmin=5 мм, або гравійну суміш крупністю 3…70 мм, то Dmax=70 мм, а dmin=3мм.
Кожна бригада студентів отримує від викладача криву зерново-го складу щебеню (гравію), яка входить в область придатності круп-ного заповнювача для важкого бетону (рис.3.2). За отриманими зер-новими складами щебеню чи гравію, студенти вишукують повні за-лишки всіх фракцій (Аi) і часткові залишки (аi ) у % з точністю до 0,5%. Після цього, приймаючи загальну вагу наважки (m) 4000-5000 г, розраховують часткові залишки за масою (mi) кожної фракції за відомими частковими залишками (аi) у відсотках. Використовуючи просіяні фракції крупного заповнювача із попереднього досліду, відважують підраховані часткові залишки (mi) та змішують їх між собою. Результати оптимізації зернового складу щебеню чи гравію зображують графічно ламаною лінією просіювання з нанесенням двох граничних кривих придатності крупного заповнювача для бетону.