3.Поняття, риси, класифікація принципів, що діють у правовій системі

Вступ

В основі будь якої діяльності особи лежать певні принципи. У юридичній літературі предметом наукового дослідження зазвичай стають принципи права. Під принципами права слід розуміти - загальні вимоги до суспільних відносин і їх учасників, а також як вихідні керівні засади, відправні установлення, що виражають сутність права і випливають з ідей справедливості й свободи, а також визначають загальну спрямованість і найістотніші риси діючої правової системи.¹⁰⁶ Тобто принципами права це певна основа (каркас) на якому тримається вся правова система. Відштовхуючись, перш за все в нормах права, принципи пронизують все правове життя суспільства, всю систему країни. Вони описують не тільки суть, але і зміст права, відображають не тільки його внутрішню будову, але і процес його застосування, його динаміку.

Слід зазначити, що нині виникла необхідність комплексного загальнотеоретичного дослідження принципів національного права з урахуванням сучасних тенденцій розвитку України як правової держави, адже попередні обмежені галузевими рамками, є фрагментарними, тому їх методологічна роль не цілком відповідає потребам.¹⁰⁷

Поняття правової системи та принципів що діють у правовій системі

Спершу ніж перейти до поняття принципів права треба зрозуміти що таки правова система. Отже існує безліч різних визначень систем, які пропонують вчені-філософи, соціологи, юристи. Узагальнивши їх, можна зробити висновок, що система — це упорядкована сукупність елементів, взаємопов'язаних і взаємодіючих один з одним, яка має відносну самостійність і органічну єдність, характеризується внутрішньою цілісністю і автономністю функціонування. Перераховані ознаки притаманні й правовій системі, хоча поняття останньої «означає набагато більше, ніж просто явище, що формально підпадає під ознаки будь-якої системи». З цієї точки зору під правовою системою пропонується розуміти єдність відповідних їй компонентів (частин), які обумовленим способом об'єднані між собою (за змістовими і формальними критеріями) і які залежно від їх природи й характеру зв'язку між ними (об'єктивного, природного або суб'єктивного, довільного) складають відносно стабільну організацію.¹⁰⁸

Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання.

Серед компонентів права важливе місце і значення мають принципи права.

У науковій і навчальній літературі принципи характеризують як загальні вимоги до суспільних відносин і їх учасників, а також як вихідні керівні засади, відправні установлення, що виражають сутність права і випливають з ідей справедливості й свободи, а також визначають загальну спрямованість і найістотніші риси діючої правової системи.¹⁰⁹

Поняття "принцип" у перекладі з латинської мови означає "початок", "першооснова", "первинність". Принципи права притаманні будь-якій правовій системі, вони виступають в якості своєрідної конструкції, на якій базуються і реалізуються не тільки окремі норми права, інститути і галузі права, а й вся система права. Як правило, принципи права закріплюються або в законодавчих актах, або заповнюють собою зміст правових норм. Вони служать основним орієнтиром всієї правотворчої, правозастосовчої і правоохоронної діяльності державних органів. Ті принципи, що не закріплені у правових приписах, вважаються лише ідеями права і належать до сфери правосвідомості. Принципи не формулюють конкретних прав і обов'язків і не завжди забезпечені конкретними законодавчими санкціями, однак від того, на яких принципах заснований правовий порядок, можна значною мірою судити про характер самої держави (демократична, тоталітарна тощо). Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку.¹¹⁰

Принципи права мають історичний характер. Вони є плодом багатовікового розвитку людства, результатом осмислення закономірностей розвитку суспільства в цілому, втілення їхніх демократичної та гуманістичної традицій.

Стосовно поняття принципів права Скакун О.Ф. визначає, що принципи права — це об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку.¹¹¹⁶

Згідно визначення, яке пропонує Малько А.В. , принципи права — це основні, початкові начала, положення, ідеї, що виражають суть права як специфічного соціального регулятора. Вони виражають закономірності розвитку, його природу і соціальне призначення, є найбільш загальні правила поведінки, які або прямо сформульовані в законі, або виводяться з його суті.¹¹²

Принципи права розчиняються в безлічі норм, пронизують усю правову матерію та слугують своєрідною системою координат, у рамках якої розвивається право і виступають вектором, який визначає напрямок його розвитку.¹¹³

Як зазначає болгарський юрист Неновски Нено у своїй книзі «Право и ценности», "принципи є підставою права, містяться у його змісті, виступають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв'язки, які реально існують у правовій системі. У принципах зосереджено світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна назвати стрижнем правової матерії ".¹¹⁴

Основні риси принципів

Принципи права об'єктивно зумовлені економічним, соціальним, політичним ладом суспільства, що існує в певній країні, соціальною природою держави і права, характером пануючого політичного і державного режиму, основними принципами побудови і функціонування політичної системи певного суспільства.

Так, наприклад, принципи побудови і функціонування феодального права докорінним чином відрізняються від принципів побудови і функціонування рабовласницького чи сучасного права.

Також очевидною є різниця принципів сучасного романо-германського права, яке охоплює країни, в яких юридична наука і практика склалися виключно на основі римського права, - та мусульманського права, яке склалося на основі мусульманської релігії.¹¹⁵

Отже, з'ясування сутності принципів та їхню регулятивну дію в праві є важливим методологічним завданням. Наукове розроблення проблеми визначають наукові праці О. Ф. Граніна, М. І. Козюбри, А. М. Колодія, В. В. Копєйчикова, О. Г. Мурашина, В. Ф. Опришка, В. Ф. Погорілка, Є. В. Скурко, О. В. Сурілова, М. В. Цвіка,Ю. С. Шемшученка та ін.¹¹⁶

Призначення принципів права:

• здійснювати узагальнене закріплення засад суспільного ладу;

• забезпечувати однотипне формулювання норм права;

• забезпечувати їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу.

Загальні риси принципів права обумовлюється тим, що вони:

• спрямовують розвиток і функціонування всієї правової системи;

• зумовлюють напрями правотворчої, правозастосовчої та іншої юридичної діяльності;

• координують функціонування механізму правового регулювання виступають найважливішим критерієм законності дій громадян, посадових осіб та інших суб'єктів права;

• сприяють подоланню прогалин у праві;

• впливають на рівень правосвідомості і правової культури в

суспільстві.

Принципи права є втіленням результату раціонального наукового осмислення закономірностей розвитку права. Форми існування правових принципів різноманітні; вони можуть існувати у вигляді вихідних положень правових теорій та концепцій, правових орієнтацій суб'єктів права, змісту правових норм, правових цінностей тощо.¹¹⁷

Класифікація принципів що діють у правовій системі

У юридичній науці існують різноманітні підходи щодо класифікації принципів права.

Принципи права можна класифікувати за такими підставами:

а) за формою нормативного вираження (тобто за характером нормативного джерела, в якому вони закріплені);

б) за сферою дії (в одній чи в кількох галузях, праві в цілому);

в)за змістом.

За формою нормативного вираження принципи можна розподілити на такі:

• що закріплені в міжнародних,

• внутрішньодержавних деклараціях,

• конституціях і в поточному законодавстві.

За сферою їх дії вирізняють:

• загальноправові,

• міжгалузеві,

• галузеві,

• принципи правових інститутів.¹¹⁸

За змістом бувають:

• загально-соціальні (економічні, політичні та ін.),

• спеціально-юридичні принципи.

Дати вичерпний перелік загальних принципів права важко, тому що вони не мають достатньої чіткості та стабільної загальнолюдської цінності^.119

До загально правових принципів можна віднести:

• Єдність прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин.

• Гарантованість прав і свобод громадян.

• Принцип відповідальності за вину.

• Принцип законності.

• Принцип поділу права на публічне і приватне, на відносно самостійні галузі та інститути.

• Поєднання стабільності і динамізму.

Галузеві принципи права притаманні конкретній галузі права, які, нарівні з методом і предметом правового регулювання, сприяють індивідуалізації цієї галузі. Наприклад:

- принцип рівності сторін у майнових відносинах - у цивільному праві;

- принцип забезпечення свободи праці - у трудовому праві;

- принцип індивідуалізації покарання - у кримінальному праві тощо.

Міжгалузеві принципи права притаманні кільком спорідненим галузям права.

Наприклад:

• принципи гласності, змагальності сторін і незалежності судочинства — у кримінально-процесуальному та цивільно-процесуальному праві;

• принципи матеріальної відповідальності — у цивільному та трудовому праві тощо.¹²⁰

Принципи правових інститутів діють у межах однорідних суспільних відносин, що регулюються нормами окремого інституту¹²¹

Наприклад:

• принцип неприйняття подвійного громадянства — інститут громадянства у конституційному праві;

• принцип добровільності цивільно-правових угод — інститут цивільно- правових угод у цивільному праві тощо.

Серед основних принципів права деякі вчені називають правові презумпції та аксіоми.

• Правові аксіоми — це такі положення, які сприймаються без доведення, тому що не підлягають сумніву. Наприклад, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності; закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи тощо.

• Правові презумпції — це певні припущення, що слід довести. Наприклад, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення; особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буду доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду тощо.¹²²

Можлива й інша класифікація, пов'язана з дослідженням специфічних принципів, властивих певним структурним спільностям, наприклад загальнолюдські (цивілізаційні), типологічні, історичні та ін.¹²³

Кравчук проводить таку класифікацію принципів що діють у правовій системі:

Загальнолюдські принципи - це державні юридичні ідеали, які зумовлені певним рівнем всесвітнього розвитку, цивілізації, втілюють найкращі прогресивні здобутки правової історії людства і вказані в нормативно-правових документах. До цих принципів належать такі:

1. в юридичному праві мусять бути закріплені та захищені основні права людини, міра свободи людей та інших об'єднань;

2. юридична рівність однойменних суб'єктів перед державою і законом;

3. взаємопов'язаність юридичних прав та обов'язків;

4. функціонування в суспільному житті загально-дозвільних принципів, презумпції невинності особи тощо.

5. Принцип рівності виражається в рівності правового становища всіх перед законом, наявності рівних загальногромадянських прав і обов'язків, рівному захисті перед судом незалежно від національної, статевої, релігійної належності, походження, місця мешкання, посадового стану та інших обставин.

Типологічні принципи - такі засади й ідеї, які притаманні всім правовим системам певного історичного типу;

Конкретно-історичні принципи права - засади, що відображають специфіку прав певної країни в реальних соціальних умовах;¹²⁴ Іншими словами Конкретно-історичні принципи права — це стадії які відображають специфіку права певної держави у реальних соціальних умовах (наприклад, принцип федеративності права в Російській Федерації або у США).¹²⁵

Деякі автори пропонують дещо іншу класифікацію принципів права.

Зокрема, залежно від призначення і об'єкта відображення, принципи права поділяються на:

• загально-правові,

• спеціально-соціальні.¹²⁶

Загально-правові принципи, характерні для права в цілому, визначають якісні особливості всіх правових норм національної правової системи незалежно від специфіки регульованих ними суспільних відносин. Вони діють у всіх галузях права, через що їх називають загальними, або основними. До них належать: єдність прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин, гарантованість прав і свобод громадян, принцип відповідальності за вину, принцип законності, поєднання стабільності і динамізму та деякі інші.¹²⁷

На думку деяких вчених (В. О. Коткжа) сьогодні загально-соціальні принципи проходять певну зміну, переорієнтацію; до них можна віднести:пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими (груповими); верховенство громадянського суспільства над державою; верховенство правових законів над політичною і фізичною силою держави; різноманітність і рівноправність різних форм власності; свободи підприємницької діяльності; пріоритету прав і свобод людини над правами держави або рівноправність прав і обов'язків держави й особи.¹²⁸

Спеціально-соціальні (юридичні) принципи права: Загальна - своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї правової системи. Належать до всіх галузей права."¹²⁹

Загально-соціальні принципи права:

• економічні;

• соціальні;

• політичні;

• ідеологічні,

морально-духовні та ін.

Висновок

Отже підсумовуючи все вище сказане можна дійти до висновку що принципи права - загальні вимоги до суспільних відносин і їх учасників, а також як вихідні керівні засади, відправні установлення, що виражають сутність права і випливають з ідей справедливості й свободи, а також визначають загальну спрямованість і найістотніші риси діючої правової системи.¹³⁰ Вони так би мовити є скелетом правової системи, вони зумовлені об'єктивними закономірностями існування і розвитку людини та суспільства. Принципи права слугують загальними орієнтирами у правотворчості та правозастосуванні. Сучасне трактування принципів права є однією з актуальних проблем юридичної науки. Це закономірно, адже саме у принципах права всебічно відображена його суть. Крім того, важливість цієї проблематики визначено й тим, що доктринальні уявлення, що склалися у вітчизняній науці про принципи, сформувалися в основному на ґрунті суто позитивістського праворозуміння, тому має певні теоретичні прогалини, які безпосередньо впливають на практику офіційного формування національного законодавства та відповідну правозастосовну діяльність суб'єктів публічної влади.¹³¹

Іншим негативним моментом є звуження значимості принципів і обмеження сфери їхньої дії рамок правотворчості і правозастосування, причому в правотворчості їм приділяється роль теоретичної бази, яка визначає зміст конкретних норм, а в правозастосуванні їхня функція обмежується лише потребою в тлумаченні усе тих же норм.

У юридичній науці існують різноманітні підходи щодо класифікації принципів права. Більшість авторів класифікують принципи права за такими критеріями:

За формою нормативного вираження принципи можна розподілити на такі: що закріплені в міжнародних та внутрішньодержавних деклараціях,

конституціях і в поточному законодавстві. За сферою їх дії вирізняють: загально-правові,міжгалузеві, галузеві, принципи правових інститутів. За змістом бувають загально-соціальні (економічні, політичні та ін.) і спеціально-юридичні принципи.¹³²

Сьогодні не викликає заперечень і теза про те, що всі принципи права «пронизані ідеєю самоцінності та автономії людини»."¹³³