1. Конституційне право – об’єктивна суспільна необхідність чи

національна правова традиція

2. Конституційне право України як провідна галузь права та юридична наука

3. Система галузі та науки конституційного права України

4. Принципи конституційного права

5. Норми конституційного права України (особливості, структура,

класифікація)

6. Інститути конституційного права України

7. Конституційно-правова відповідальність

8. Джерела конституційного права України

9. Поняття та сутність конституції

10. Загальна характеристика юридичних властивостей конституції

11. Функції конституції

12. Об'єкти конституційного регулювання. Структура Конституції

13. Конституціоналізм: поняття та засади

14. Поняття та сутність інституту правової охорони Конституції

15. Система правової охорони Основного Закону (юридичні гарантії реалізації чинної конституції України - порядок внесення змін; конституційна відповідальність, тощо)

16. Суб’єкти правової охорони Конституції України

17. Конституційно-правові засади формування Конституційного Суду України

18. Компетенція Конституційного Суду України

19. Акти Конституційного Суду України

20. Конституційно-правові основи суспільного ладу (суспільства).

21. Поняття конституційного ладу.

22. Система засад конституційного ладу України.

23. Україна – суверенна держава (зміст принципу державного

суверенітету)

24. Україна – демократична держава (зміст принципу народного

суверенітету)

25. Україна – правова держава

26. Україна – соціальна держава

27. Засада політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності

28. Україна – держава з республіканською формою правління

29. Засада розподілу владних повноважень

30. Засада визнання та гарантування місцевого самоврядування

31. Україна – світська держава

32. Конституційно-правовий механізм захисту конст. ладу

33. Поняття і сутність конституційно-правового статусу людини та

громадянина30

34. Структура та принципи конституційно-правового статусу людини та громадянина

35. Поняття і зміст громадянства України. Принципи громадянства

України

36. Набуття громадянства України: підстави та умови

37. Способи припинення громадянства України

38. Система та повноваження органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України

39. Поняття та система основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина.

40. Міжнародно-правові стандарти прав та свобод людини і громадянина

41. Класифікація основних прав і свобод людини і громадянина.

42. Особисті права та свободи.

43. Політичні права та свободи.

44. Соціально-економічні та культурні права та свободи.

45. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні.

46. Конституційні засади правового статусу іноземців та апатридів.

47. Конституційно-правовий статус іноземних громадян та осіб без

громадянства в Україні.

48. Конституційно-правовий статус біженців в Україні.

49. Конституційно-правовий статус іммігрантів в Україні.

50. Конституційно-правовий статус закордонних українців.

51. Поняття та принципи державно-територіального устрою України.

52. Система адміністративно-територіального устрою України.

53. Автономна Республіка Крим у системі адміністративно-

територіального поділу.

54. Конституційно-правове положення міст зі спеціальним статусом.

55. Поняття суверенітету в конституційному праві

56. Державно-правові ознаки суверенітету України

57. Поняття, система та функції державних символів України

58. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні

59. Поняття та форми народного волевиявлення в Україні

60. Поняття та види виборів. Активне та пасивне виборче право

61. Принципи виборчого права України

62. Поняття виборчої системи. Види виборчих систем. Принципи виборчої

системи України. Виборча система в Україні.

63. Конституційно-правові основи проведення референдумів в Україні

64. Конституційно-правове регулювання виборчого права в Україні

65. Поняття та види органів державної влади в Україні

66. Конституційні засади організації державної влади

67. Конституційна система органів державної влади в Україні

68. Особливості виборчих систем з обрання Президента України,

Верховної Ради України та Верховної Ради АРК

69. Поняття та види автономії. Автономія як конституційно-правова категорія

70. Конституційно-правові передумови відновлення Автономної

Республіки Крим

71. Конституційно-правова природа Конституції АРК.

72. Верховна Рада Автономної Республіки Крим - представницький орган Автономної Республіки Крим

73. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим

74. Конституційно-правова природа інституту глави держави – Президента України

75. Глава держави – особа, яка здійснює функції вищої публічної влади

76. Представницький мандат глави держави – Президента України

77. Президент України – голова Ради національної безпеки та оборони України

78. Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України

79. Конституційно-правовий зміст повноважень Президента України. Їх класифікація за специфікою предметів відання.

80. Припинення повноважень Президента України. Імпічмент

Президентові України

81. Інститут представника Президента України

82. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим

83. Постійний Представник Президента України у Верховній Раді України

84. Представник Президента України у Кабінеті Міністрів України

85. Представник Президента України у Конституційному Суді України

86. Представник Президента України на Чорнобильській АЕС

87. Поняття парламенту, його правова природа

88. Місце парламенту в системі органів публічної влади

89. Верховна Рада України – представницький орган

90. Верховна Рада України – законодавчий орган

91. Верховна Рада України – контрольний орган

92. Верховна Рада України – державотворчий (установчий) орган

93. Парламент та парламентаризм.

94. Структура Верховної Ради України

95. Парламентська фракція. Депутатіська група

96. Парламентська більшість (коаліція), парламентська меншість

(опозиція).

97. Голова Верховної Ради України.

98. Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України

99. Комітети Верховної Ради України (профільні комітети)

100. Тимчасові спеціальні комісії

101. Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України

102. Конституційна реформа та реорганізація повноважень органів

державної влади в Україні

103. Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України

104. Місцеве самоврядування як конституційно-правовий принцип, право та інститут.

105. Конституційно-правові принципи місцевого самоврядування

106. Конституційно-правовий статус територіальної громади.

107. Система місцевого самоврядування України

108. Компетенція органів місцевого самоврядування.

109. Компетенція виконавчих органів сільських, селищних, районних у містах рад.

110. Правовий статус сільського, селищного, міського голови.

111. Повноваження органів місцевого самоврядування регіонального рівня.

112. Організаційно-правові форми реалізації компетенції органів місцевого самоврядування

113. Матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування України

114. Гарантії місцевого самоврядування

1. Конституційне право – об’єктивна суспільна необхідність чи національна правова традиція.

Конституційне право України — провідна галузь національного права, являє собою сукупність правових норм, перш за все принципів і норм конституції, які закріплюють основи політичної та економічної організації суспільства, форму держави, порядок і принципи формування та компетенцію органів державної влади, основи правового статусу людини і громадянина.Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом України. Предмет конституційного права опосередковує собою чотири групи (блоки) суспільних відносин:

1. Відносини, які складають основоположні засади народовладдя, суверенітету народу. Суверенітет народу – це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території. Суверенітет буває потенційним і реальним. Потенційним суверенітетом володіє практично будь-який етнос, незалежно від того, має він свою державність чи ні, оформився він у таку історичну спільність, як народ, визнаний він іншими державами і націями чи ні. Реальний суверенітет – це втілення в життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, який він вважає найкращим. Суверенна воля народу України, вільно сформована і втілена у відповідних документах (передусім у Конституції України), і є єдиним джерелом державної влади. 2. Відносини, які опосередковують будівництво (будову), устрій держави як організації влади народу і для народу.Влада – необхідний спосіб організації суспільства, процесів, що відбуваються в ньому, в тому числі за рахунок авторитарних методів, які передбачають можливість нав’язування волі суб’єкта влади, застосування в разі потреби примусу. 3. Відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави. Головними з них є гуманізм, демократизм, розподіл влад, виразом якого є механізм противаг, взаємного контролю гілок влади, їх врівноваженості. Такі засади забезпечують стабільність і належну цілеспрямованість функціонування держави, її соціальний характер. 4. Відносини, що визначають характер зв’язків між державою і конкретною особою.

2.Конституційне право України як провідна галузь права та юридична наука У системі національного права України провідною галуззю є конституційне право України. Цій галузі притаманні риси, характерні для всієї системи права: нормативність, формальна визначеність, спрямованість на досягнення певного правового результату, можливість захисту правових приписів засобами державного впливу тощо. Їй властиві і специфічні якісні ознаки, які відрізняють її від інших підрозділів національного права України. Найбільш повно ці ознаки виявляються в особливостях таких характеристик, як предмет і метод правового регулювання, соціальне призначення й роль конституційного права, принципи конституційного регулювання, завдання і функції конституційного права, наявність конституційної (конституційно-правової) відповідальності. Це – кваліфікаційні ознаки галузі конституційного права, які в сукупності дають змогу виділити дану галузь права як таку, відокремити її від інших підрозділів системи права. Тільки врахування всіх цих характеристик може дати узагальнену характеристику конституційного права як галузі права. Отже, провідна роль конституційного права зумовлюється об’єктивними факторами, які визначаються характером предмета його регулювання. Насамперед конституційне право регулює серцевину політичних відносин, які виникають безпосередньо в процесі здійснення народовладдя в Україні, що виступає у двох основних формах – безпосередньої та представницької демократії. Закріплюючи повновладдя народу України, конституційне право тим самим відповідає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється, тобто який механізм її реалізації. На ці питання вичерпну відповідь дає найважливіший закон українського суспільства – Конституція України.

3.Система галузі та науки конституційного права України Система науки конституційного права визначається її предметом, а також певною послідовністю вивчення конституційно-правової проблематики. Однак система галузі й система науки — поняття не тотожні: система науки ширша й різноманітніша. Система галузі конституційного права України - це її внутрішня побудова, що характеризується єдністю і взаємодією елементів цієї системи, до яких належать конституційно-правові норми та конституційно-правові інститути.Система науки конституційного права складається з таких підрозділів: — загальні питання науки: про її предмет, методологію, про предмет конституційного права як галузі права, сутність і особливість конституційних норм та інститутів, конституційно-правових відносин; про систему конституційного права як галузі права, методи правового регулювання, джерела та місце галузі в системі національного права України; — вчення про Конституцію України; — загальні засади конституційного ладу України; — конституційно-правовий статус особи; — форми безпосередньої демократії; — організація державної влади; — територіальний устрій; — місцеве самоврядування.

4. Принципи конституційного права

Принципи КПУ – це засади, в яких втілюється призначення галузі конституційного права і самої Конституції України.

Принципи конституційного права поділяються на дві великі групи – загальні і спеціальні. У загальних принципах втілюються основні ідеї конституції, її призначення і соціальна роль. Ці принципи декларуються безпосередньо в Конституції України. Серед них – державний суверенітет, розподіл влад, непорушність прав та свобод людини і громадянина тощо. Спеціальні принципи наповнюють реальним змістом конкретні конституційно-правові відносини. Вони мають чітко окреслену юридичну природу і знаходять конкретне застосування в безпосередній діяльності держави та її органів. Це, наприклад, принципи органів державної влади, виборності місцевого самоврядування тощо.

5. Норми конституційного права України (особливості, структура, класифікація)

КП норма – це загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які становлять предмет галузі КПУ. Вони характеризуються і загальними рисами (мають формально-визначений характер, письмову форму вираження тощо) і специфічними – регулюють особливе коло суспільних відносин (народовладдя), мають установчий характер (встановлюють порядок створення правових норм, обов’язкових для інших галузей), мають вищу юридичну силу щодо інших правових норм, особливу структуру (деякі мають лише диспозицію, інші гіпотезу та диспозицію, санкція міститься лише в окремих випадках (ст.111)), володіють найбільшою стабільністю у порівнянні, мають підвищений рівень охорони з боку держави, прямий характер дії.Класифікація: За територією дії на всю територію країни, на територію АРК, на територію аміністративно-територіальної одиниці За призначенням у механізмі правового регулювання:матеріальні процесуальні За характером припису: зобов’язуючі, забороняючі, уповноважуючі, охоронні. За змістом: норми, що закріплюють засади конституційного ладу, норми, що закріплюють основи правового статусу л і г, норми, що закріплюють систему органів державної влади. За ступенем визначеності: диспозитивні імперативні. За суб’єктом: Верховна Рада України Президент місцеві ради

6.Інститути конституційного права України Розрізняють галузеві і міжгалузеві правові інститути. Так, галузевими конституційними інститутами є: інститут прав і свобод людини і громадянина, органів державної влади, інститут громадянства, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування тощо. Прикладом міжгалузевого інституту може бути інститут власності. Конституційні інститути розрізняються за змістом, структурою, методами й завданнями правового регулювання. Серед них є надінститути, які охоплюють значне коло суспільних відносин і включають до свого складу ряд інших інститутів (підінститутів), які, в свою чергу, можуть мати більш дрібні структурні підрозділи. Такими надінститутами можна вважати інститути влади народу, державного суверенітету, державної влади тощо.Таким чином, конституційно-правовий інститут - це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємозв'язаних правових норм. Це - головний підрозділ конституційної галузі права, що є системою інститутів права і охоплює не один, а декілька різновидів правовідносин, однорідних за своїм змістом і методами правового впливу.Конституційні інститути у своїй сукупності утворюють струнку систему, яка є основою Конституції України. Інститути розташовані в певному порядку, належним чином включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає її (Конституції) зміст. Це - інститут загальних засад конституційного ладу, інститут прав і свобод людини та громадянина, інститут прямого народовладдя, інститути законодавчої, виконавчої та судової влади

7.Конституційна (державно-правова) відповідальність є одним з механізмів забезпечення реалізації повновладдя народу України. Це невід´ємний елемент соціальної відповідальності особи, асоціацій, різноманітних формальних і неформальних суспільних інституцій, особливим видом юридичної відповідальності. Конституційна відповідальність має як багато спільного з іншими видами юридичної відповідальності (має публічний характер, здійснюється від імені держави, передбачена законодавством, запобігає новим правопорушенням, здійснюється на засадах законності, обґрунтованості, невідворотності та справедливості), так і свої особливості, що виокремлюють її у специфічний вид {політичний характер, оскільки конституційні відносини пов´язані з такими соціальними явищами, як влада, народ, держава, нація; у багатьох випадках вона детально не конкретизується, законодавець лише вказує на можливість такої відповідальності; може втілюватися в життя безпосередньо в межах конституційних правовідносин або через норми інших галузей права; буває двох видів: ретроспективна (за минулі правопорушення), позитивна (як почуття відповідальності за свою поведінку, діяльність, почуття обов´язку).У сфері конституційно-правових відносин переважає позитивна відповідальність, а ретроспективна відіграє роль допоміжної, хоча далеко не другорядної відповідальності.Поміж умов конституційної відповідальності розрізняють нормативні (передбачають тільки можливість юридичної відповідальності) та фактичні (за нaявності юридичних фактів відповідність стає реальною).Підставами позитивної відповідальності є такі критерії: бездіяльність посадової особи, недосягнення поставлених цілей і завдань, неефективна робота певних органів. Підстави ж ретроспективної - наявність нормативної основи (пряма вказівка в законі) та вчинення правопорушення.Об´єктом правопорушення, за конституційним правом, є відносини, що регламентуються його нормами, зокрема у сфері реалізації прав і свобод громадян, видання актів державних органів, виборчих прав громадян тощо

8.Джерела конституційного права України Джерелами конституційного права України є - Конституція України і Конституція Автономної Республіки Крим, Закони України, що приймаються Верховною Радою України, нормативні укази Президента України, що містять конституційно-нормативні норми, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми, рішення Конституційного Суду України, в яких встановлюється конституційність законів та інших правових актів, міжнародні договори, певні акти органів місцевого самоврядування та інше.Конституція України є основним джерелом сучасного конституційного права. Водночас конституційні норми і принципи знаходять своє зовнішнє закріплення також і в інших джерелах, насамперед у конституційних законах — таких, які вносять зміни і доповнення до Конституції. До інших джерел також належать органічні закони — ті, якими деталізуються конституційні положення (наприклад, Закон України «Про громадянство», яким конкретизується норма ст. 4 Конституції); поточні закони, що містять конституційно-правові норми.Як джерела конституційного права окремих країн можуть виступати судові прецеденти, правові звичаї, нормативні договори та інші акти.

9.Поняття та сутність конституції Констит́уція— основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію. Сутність конституції — це її внутрішня основа, смисл, найбільш важливі якості і властивості, які визначають всі структурні та функціональні характеристики Основного закону суспільства й держави, що знаходять свій предметний вираз у його змісті. Це найбільш узагальнююча категорія, яка уособлює істотні ознаки соціального, політичного призначення та нормативно-правового змісту конституції.Сутність конституції знаходить своє втілення в найрізноманітніших аспектах. Крім юридичного важливий, перш за все, соціальне — політичний аспект сутності конституції. В основі її аналізу у вітчизняній літературі радянських часів традиційно лежав класовий підхід. Конституція, згідно з таким підходом, розглядалась як продукт класової боротьби, як форма вираження класових інтересів (панівного класу, блоку, коаліції, союзу класів). Такий однобічний підхід до з'ясування соціально-політичної природи (суті) конституції нині значною мірою подоланий, хоч рецидиви попереднього мислення все ще даються взнаки. Суть конституції і нині почасти трактується як форма вираження інтересів домінуючих у суспільстві політичних сил, інтересів народу тощо.

10.Загальна характеристика юридичних властивостей конституції Властивості Конституції України - це її специфічні риси, які відрізняють Конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність і зміст. Юридичні властивості виражають правову природу Конституції та визначають її місце у правовій системі держави, в системі національного законодавства. До основних юридичних властивостей Конституції України можна віднести такі : 1. Конституція України як Основний Закон є головним джерелом національного права України, ядром усієї правової системи, юридичною базою чинного законодавства. Ця властивість обумовлена тим, що Конституція України визначає сфери суспільних відносин, які підлягають правовому (зокрема законодавчому) регулюванню, встановлює ієрархію нормативно-правових актів. Так, наприклад, ст. 92 Конституції України встановлює досить широкий перелік питань, які визначаються або встановлюються тільки законами України. Вони стосуються прав і свобод людини і громадянина, громадянства, організації та діяльності органів державної влади, засад місцевого самоврядування тощо. 2. Конституція України характеризується юридичним верховенством, що означає її пріоритетне становище в системі національного законодавства України, вищу юридичну силу щодо всіх інших правових актів. Принцип верховенства Конституції є проявом загальнішого принципу верховного права як необхідної ознаки правової держави, і цей принцип прямо закріплюється в ч. 2 ст. 8 Конституції України: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй». 3. Важливою юридичною властивістю Конституції України є її стабільність, яка забезпечується особливим, ускладненим порядком внесення до неї змін і доповнень. Так, розділ XIII Конституції встановлює досить складну процедуру зміни Конституції України, яка пов'язана з тим, що, по-перше,.вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 157), по-друге, Конституція України взагалі не може бути змінена з настанням певних обставин - в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 157), по-третє, положення Конституції України, які закріплюють засади конституційного ладу України, форми народного волевиявлення, порядок зміни Конституції України можуть бути змінені лише всеукраїнським референдумом, що призначається Президентом України