2.4. Принцип демократизму.

Принцип демократизму — означає закріплення в нормах правового становища людини, порядку участі народу у формуванні органів державної влади та управлінні державними справами, у створенні й удосконаленні законодавства.

2.5. Принцип соціальної справедливості.

Принцип соціальної справедливості — означає здатність права захищати права, свободи та інтереси різних соціальних груп (класів), кожна з яких має своє уявлення про справедливість, а також відповідність між практичною роллю різних індивідів у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між їхніми правами та обов'язками, злочином і покаранням, заслугами людей та їхнім суспільним визнанням. Принцип справедливості це справедливий розгляд і вирішення судових справ. Правосуддя повинно здійснюватись на законних ним підставах і суд повинен приймати правильні рішення, які відповідають істині та закону

2.6. Принцип відповідальності за вину.

Однією з підстав юридичної відповідальності будь-якого виду є вина, тобто психічне ставлення особи до своєї протиправової поведінки (дії або бездіяльності) та її наслідків у формі умислу або необережності. Сутність принципу полягає в тому, що застосування заходів юридичної відповідальності в усіх галузях права можливе лише за наявності вини. Як вихідний він існує і в цивільному законодавстві. Однак є виняток, коли заходи цивільно-правової відповідальності застосовуються до власника джерела підвищеної безпеки за безвинне заподіяння шкоди. Водночас чимало дослідників таке заподіяння шкоди не відносить до правопорушення, а це означає, що загальна дія вказаного принципу не порушується.

2.7. Принцип рівності.

Принцип рівності — означає рівність усіх громадян перед законом, незалежно від національної, статевої, політичної, релігійної належності, соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять та інших обставин, наявність рівних загальногромадянських прав і обов'язків, рівний захист у суді.

2.8. Принцип верховенства права

Принцип верховенства права проголошено Конституцією України ст. 8, він забезпечує пріоритетність прав і свобод людини та громадянина, справедливість і гуманність при постановленні судових рішень. До цього принципу належать ще і такі положення як:

1) право призумції невинності кожній із сторін

2. право на судовий розгляд

3. право на достатній час для подання доказів, які підтверджують або заперечують вимоги

4. право на справедливий розгляд справи незалежним судом

5. право на допит свідків з боку іншої сторони

6. право на апеляцію до незалежного та неупередженого суду який має повноваження перегляду та скасування рішення на підставі законності та поданих доказів.

Принцип верховенства права пов'язаний із справедливістю, демократією та законністю і забезпечує ясність і прозорість, беззаперечність та об'єктивність судового захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

2.9. Принцип поділу права на публічне і приватне, на відносно самостійні галузі та інститути

Дія вказаного принципу притаманна праву України, бо цей поділ сформулювався і тяжіє до континентальної (романо-германської) правової сім'ї.

Вчений Колодій A.M. стверджує, що принципи публічного і приватного права є структурними елементами юридичного права. Водночас йому властиві і свої (специфічні) принципи, дослідити які можна тільки в контексті загального висвітлення і розуміння сутності публічного і приватного права.

Публічне право - це галузі і інститути права, побудовані на принципах:1) влади і підкорення; 2) субординації; 3) ієрархії; 4) нерівного правового положення; 5) імперативності; 6) загальної заборонності; 7) правового захисту загальносуспільного інтересу тощо. Приватне право - це галузі й інститути, побудовані на принципах: 1) автономії; 2) добровільності; 3) юридичної рівності; 4) диспозитивності; 5) координації; 6) загального дозволу; 7) правового захисту приватного інтересу та ін.

Глибокий аналіз показує, що принципи публічного і приватного права: диспозитивності і імперативності, координації і субординації, примусовості і добровільності, захисту загальносоціальних і особистих інтересів, "дозволено все, що прямо не заборонено законом" і "заборонено все, що прямо не дозволено законом" та інші ніби перебувають у діалектичному протиріччі і водночас єдині, оскільки належать до тієї чи іншої правової системи і функціонують в її межах. Проглядається їх певна схожість з методами, прийомами, типами, засобами правового регулювання, що використовуються публічним і приватним правом, але ця схожість не означає їх тотожності, оскільки принцип - це явище більш високого порядку абстрагування. Саме вказані принципи публічного і приватного права, через їх особливе значення, містяться біля витоків конструювання цих двох комплексів (структур) галузей права.

2.10. Принцип поєднання стабільності і динамізму.

Право активно впливає на регульовані відносини, і в разі адекватного відбиття у правовій формі існуючих соціальних тенденцій установлюється правопорядок, як головна мета механізму правового регулювання. Однак згодом правова форма старіє і не забезпечує потреб соціального регулювання, що тягне за собою її своєчасне реформування.

Загальні принципи права виходять, як з норм позитивного права, так і з самого існуючого в країні правового порядку та являють собою положення об'єктивного права, які можуть виражатися або не виражатися в текстах писаного права, але мають загальний характер та обов'язково застосовуються в судовій практиці. До таких принципів належать принцип додержання прав людини, принцип національного суверенітету, принцип висловленості в законі загальної волі, принцип «все, що не заборонено законом, то дозволено», принцип можливості вчиняти все, що не завдає шкоди іншим, принцип встановлення тільки таких покарань, які беззаперечно необхідні для загального блага, та ін. До загальних принципів права, як джерел права відносять також «принципи морального порядку, які не записано в законі». До них належать, зокрема, такі: «обман спростовує всі юридичні наслідки», «ніхто не може бути суддею у власній справі», «хто милує винуватого, карає невинуватих», «гнів не виправдовує порушників» тощо.

Висновок

В даній доповіді було охарактеризовано основні загальноправові принципи права, до яких відносяться принцип єдності прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин; принцип гарантованості прав і свобод громадян; принцип законності; принцип демократизму; принцип соціальної справедливості; принцип відповідальності за вину; принцип рівності; принцип верховенства права; принцип поєднання стабільності і динамізму та інші.

Таким чином, загально правові принципи мають у своєму змісті загальні юридично значимі обставини, що підлягають перевірці при прийнятті кожного правового рішення. Важливо, щоб ці принципи існували в реальних відносинах, у комплексах наявних прав їх суб'єктів. Адже зовсім не виключено, що принципи права розпочинають своє буття не в юридичних нормах, а в комплексах юридично визнаних суб'єктивних прав (юридичних обов'язків). Прямо пропорційно об'єктивно необхідному закріпленню прав суб'єктів у юридичних нормах головний зміст вказаних комплексів суб'єктивних прав об'єктивується у законодавстві і набуває усіх якостей принципів права.

Отож, Україна має дотримуватись усіх загальноправових принципів права, що слугуватиме це як показник розвинутої демократичної держави. Вони повинні бути основоположними показниками при нормотворенні того, чи іншого законодавчого акту. Ці принципи повинні дотримуватися всіма гілками влади у своїй діяльності. Для досягнення загального блага в державі дотримування загальноправових принципів має бути основоположним фактором, як на соціальному рівні в суспільстві, так і на всіх інших рівнях, зокрема представницькому.

Варто відмітити, що всі загальні принципи права тісно взаємозв'язаній між собою. Якщо діє принцип соціальної справедливості, то встановлюється і гуманне відношення між людьми. І навпаки, реалізація принципу гуманізму

означає в сою чергу встановлення справедливого відношення в соціальному житті. Тому нерозривність і сукупність всіх принципів в цілому є успішним вектором для розвитку, зокрема правової держави.

Вступ.

Демократичний вибір України, проголошений на найвищому політичному рівні, потребує суттєвих змін в правовій системі заради досягнення зазначеної мети. За цих умов виникає необхідність теоретичного переосмислення й визначення сутності та змісту принципів права - провідних засад, вихідних ідей, що характеризуються універсальністю, мають загальну значущість і вищу імперативність, відображають найважливіші положення права, визначають основні напрямки його розвитку.

Філософські категорії загального і окремого (одиничного), співвідношення між ними є методологічною основою розкриття поняття «принципи права», їх ролі у забезпеченні цінного, цілісного підходу до регулювання суспільних відносин.

Поняття принципу права насамперед пов'язане з його оцінкою як загального положення. В юридичній літературі загальновизнано, що принципи права — це основні, вихідні положення, які визначають загальну спрямованість права і найбільш суттєві риси його змісту.