
- •Фармацевтична хімія
- •Вступ. Загальні положення про аналіз лікарських засобів
- •Методи аналізу лікарських препаратів
- •Загальні реакції на тотожність
- •Визначення функціональних груп
- •Питання для самоконтролю
- •Аналіз чистоти лікарських засобів
- •Кількісне визначення лікарських засобів
- •1. Похідні галогенів
- •1. Препарати гідроген пероксиду
- •Аналіз сполук вісмуту, цинку, купруму, аргентуму, феруму, платини і гадолінію.
- •Загальні реакції, які використовуються в аналізі
- •Сполуки купруму Купруму сульфат
- •Сполуки аргентуму
- •Колоїдні розчини срібла
- •Сполуки феруму Феруму сульфат
- •Органічні фармацевтичні препарати
- •Лікарські речовини – галогенопохідні вуглеводнів аліфатичного ряду
- •Хлороформ (Chloroformium)
- •Фізичні властивості
- •Йодоформ (Iodoformium)
- •Трийодметан
- •Добування
- •Етилхлорид (Aethylii chloridum)
- •Добування
- •Лікарські речовини – похідні спиртів
- •Спирт етиловий (Spiritus aethylicus)
- •У процесі отримання побічними продуктами можуть бути піровиноградна кислота, ацетальдегід, гліцерин, сивушні масла. Для очищення від домішок етиловий спирт переганяють.
- •Гліцерин (Glycerinum)
- •Лікарські речовини – феноли та їх похідні
- •Ф енол чистий (Phenolum purum)
- •Т имол (Thymolum)
- •Ф енолфталеїн (Phenolphtaleinum)
- •Д ля ідентифікації фенолфталеїну використовують реакцію з лугом, при додаванні якого розчин препарату забарвлюється у малиновий колір:
- •Лікарські речовини – похідні альдегідів
- •Розчин формальдегіду 40 %-вий (Solutio Formaldehydi) ф ормалін (Formalinum)
- •Х лоралгідрат (Chloralum hydratum)
- •Лікарські речовини – похідні карбонових кислот аліфатичного ряду
- •Калію ацетат (Kalii acetas)
- •Кальцію лактат (Calcii lactas)
- •Кальцію глюконат (Calcii gluconas)
- •Натрію цитрат (Natrii citras)
- •Лікарські речовини – амінокислоти аліфатичного ряду
- •Кислота глутамінова (Acidum glutamicum)
- •Ц истеїн (Cysteinum)
- •Лікарські речовини, похідні етерів
- •Питання для самоконтролю
- •Лікарські речовини, похідні естерів
- •Лікарські речовини – похідні барбітурової кислоти
- •Лікарські речовини– похідні ароматичних кислот та фенолокислот
- •К ислота бензойна (Acidum benzoicum)
- •С аліцилова кислота (Acidum salicylicum)
- •Н атрію саліцилат (Natrii salicylas) Натрію 2-гідроксибензолкарбоксилат
- •К ислота ацетилсаліцилова (Acidum acetylsalicylicum) Саліциловий естер оцтової кислоти
- •Зберігання
- •Ф енілсаліцилат (Phenylii salicylas) Феніловий естер саліцилової кислоти
- •Органічні фармацевтичні препарати – похідні ароматичних амінів
- •К сикаїн (Xycainum) Лідокаїн (Lidocainum)
- •П арацетамол (Paracetamolum)
- •Лікарські речовини, похідні біс-(β-хлоретил)аміну
- •Сарколізин
- •Лікарські речовини – похідні ароматичних амінокислот
- •А нестезин (Anaesthesinum)
- •Новокаїн (Novocainum)
- •Дикаїн (Dicainum)
- •Лікарські речовини – похідні піразолу
- •Ф еназон (Phenasone)
- •Метамізолу натрієва сіль (Metamizolum natricum) а нальгін (Analginum)
- •Лікарські речовини – похідні гідразиду ізонікотиновоі кислоти
- •Лікарські речовини – похідні 8-оксихіноліну
- •Лікарські речовини з групи алкалоїдів
- •Загальні алкалоїдні реактиви:
- •Спеціальні алкалоїдні реактиви:
- •Похідні тропану
- •А тропіну сульфат (Atropini sulfas)
- •Скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum)
- •Похідні хіноліну : хінін та його солі
- •Хімічні властивості і аналіз якості
- •Похідні бензилізохіноліну : папаверіну гідрохлорид
- •П апаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum)
- •Похідні фенантренізохіноліну
- •М орфіну гідрохлорид (Morphini hydrochloridum)
- •Е тилморфіну гідрохлорид
- •Похідні імідазолу: пілокарпіну гідрохлорид, дибазол, метронідазол, клонідину гідрохлорид п ілокарпіну гідрохлорид
- •Похідні пурину
- •Т еобромін (Theobrominum)
- •Лікарські речовини – вітаміни
- •Тотожність
- •Тотожність
- •Лікарськіречовини групи антибіотиків та їх напівсинтетичних аналогів
- •І. Метацикліну гідрохлорид (Methacyclini hydrochloridum). Рондоміцин.
- •Іі. Антибіотики ароматичного ряду Левоміцетин
- •IV. Цефалоспорини
- •V. Антибіотики – глікозиди Стрептоміцину сульфат (Streptomycini sulfas) (дфу)
- •VI. Антибіотики – аміноглікозиди
- •Viі. Лінкоміцини Лінкоміцину гідрохлорид (Lyncomycini hydrochloridum) (дфу)
- •Т ерпінгідрат
- •К амфора
- •Б ромкамфора.
- •Лікарські речовини - комплексоутворюючі сполуки
- •Ф ерамід
- •Етилендіамінтетраацетати
- •Препарат добувають конденсацією етилендіаміну з надлишком монохлороцтової кислоти:
- •О сарсол
- •Металоорганічні сполуки.
- •М еркурійсаліцилова кислота
- •Лікарcькі речовини, продукти переробки нафти
- •Лікарські речовини – гормони та гормоноподібні препарати
- •Гормони мозкового шару наднирників
- •Гормони стероїдної структури
- •1. Реакції, які ґрунтуються на відновних властивостях препаратів:
- •Дезоксикортикостерону ацетат
- •Кортизону ацетат
- •Преднізолон (Prednisolonum)
- •Статеві гормони
- •Андростан
- •Прогестерон (Progesteronum)
- •Література
- •Фармацевтична хімія
- •За загальною редакцією професора і. Ф. Мещишена Українською мовою
Кількісне визначення лікарських засобів
Для кількісного визначення лікарських засобів переважно користуються титриметричним (об’ємним) методом аналізу. При цьому особливу увагу, як правило, звертають на точність і відтворюваність методу, який може бути специфічним. Але при необхідності користуються і гравіметричним методом.
Методи титриметричного аналізу в залежності від типу реакцій , які лежать в основі кожного з них, розділяють на 4 групи: окисно-відновні, кислотно-основні, комплексонометричні і методи осадження. Групи відрізняються природою використаних реакцій, індикаторами, стандартними розчинами, а також способами визначення еквівалентних мас.
Поряд з цією класифікацією часто застосовують поділ методів об’ємного аналізу у відповідності з типом речовин, які використовуються як титранти(наприклад, алкаліметрія, перманганатометрія, аргентометрія, комплексонометрія і т.д.)
За способом проведення титрування розрізняють методи прямого замісникового і зворотного титрування.
Розрахунки при тируванні. Концентрацію індивідуального лікарського засобу розраховують у відсотках.
При прямому титруванні концентрацію індивідуального лікарського препарату або інградієнту в суміші (%) розраховують за формулою:
V ∙ K ∙ T ∙ 100
Х = ────────── (1),
а
де Х – концентрація визначуваної речовини, %;
V – об’єм титрованого розчину ,мл;
К - коефіцієнт поправки на титрований розчин;
Т – титр за визначуваною речовиною (титриметричний фактор перерахунку);
а – маса, г або об’єм, мл розчину лікарської речовини, яку аналізують.
Титр за визначуваною речовиною – це маса визначуваної речовини (в г), яка взаємодіє з 1мл титрованого розчину. Титр розраховують за формулою:
С ∙ М(1/z)
Т = ───────── (2),
1000
де С - молярна концентрація титранта, моль∕л;
М ( 1∕z) - молярна маса еквівалента визначуваної речовини, г∕моль.
Титриметричний фактор перерахунку (Т) – величина стала для даної лікарської речовини, яка визначається даним конкретним титриметричним методом з відомою концентрацією титранта.
Вміст інградієнтів лікарської суміші в грамах (в рідинних лікарських формах, порошках, мазях) розраховують за формулою:
V ∙ K ∙ N∙ V1
m = ───────── (3)
a
V ∙ K ∙ T ∙P
m = ───────── (4),
a
де m - маса визначуваної лікарської речовини, г;
V - об’єм титрованого розчину , мл;
V1- об’єм рідкої лікарської форми , мл;
Р - загальна маса порошка, мазі за ФС, г;
а - об’єм , мл, або маса, г, лікарської форми взятої для аналізу;
К - поправочний коефіцієнт.
При зворотному титруванні ( або титруванні за надлишком) використовують два титрованих розчини. Тоді концентрацію інградієнтів у відсотках розраховують за формулою:
(V1∙K1- V 2 ∙ K∙2) ∙ T ∙ 100
X= ─────────────────── (5),
а
де V1 – об’єм 1-го титранта, взятого в надлишку, мл;
V2-об’єм 2-го титранта, витраченого на титрування надлишку 1-го титрованого розчину, мл;
K1 - коефіцієнт поправки на1-й титрований розчин;
K2 - коефіцієнт поправки на 2-й титрований розчин;рРешта позначень дивись формулу (1).
В експрес-аналізі іноді проводять контрольний дослід при прямому і зворотному способах титрування. Контрольний дослід проводять у випадку прямого титрування при:
-алкаліметричному титруванні речовин в мазях
-алкаліметричному титруванні з використанням розчинників, які мають кислотні властивості (спирт, ацетон);
- комплексонометричному титруванні в малих кількостях солей кальцію, магнію, цинку 0,01 М розчином трилону Б;
- нітритометричному визначенні малих кількостей лікарських речовин 0,02 М розчином натрію нітриту з використанням внутрішніх індикаторів, наприклад, тропеоліна 00 в суміші з метиленовим синім, тому що деяка кількість титранта витрачається на нітрозування тропеоліна 00.
В приведених прикладах концентрація визначуваної речовини у відсотках і грамах, з урахуванням контрольного досліду обчислюють за формулами:
(Vв.р - Vк.д.) ∙ К ∙Т∙100
Х = ─────────────── (6)
а
(Vв.р - Vк.д.)∙ К∙ Т∙ Р
m = ──────────────── (7),
а
де Vв.р.–об’єм титрованого розчину, витрачений на титрування визначуваної речовини, мл;
Vк.д. – об’єм титрованого розчину, витрачений на титрування контрольного досліду, мл;
Р – маса порошка або мазі;
Решта позначень дивіться у попередніх формулах.
При замісниковому титруванні розрахунок ведуть як при прямому титруванні, але титриметричний фактор визначають не по титрованому заміснику, а по визначуваній речовині.
Аналіз лікарських форм все частіше проводять з допомогою фізико-хімічних методів: високоефективної рідинної хроматографії, газово-рідинної хроматографії, УФ– спектроскопії, рефрактометрії
АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКИХ СПОЛУК НЕОРГАНІЧНОЇ ПРИРОДИ