Лікарські речовини – гормони та гормоноподібні препарати
Гормони – це група фізіологічно активних речовин, які виробляються залозами внутрішньої секреції. Гормони надходять безпосередньо в кров або лімфу і проявляють дистантність дії.
Гормони виробляються в організмах в дуже малих кількостях, але значення їх для організму надзвичайно велике. В організмі відбуваються складні хімічні процеси і перетворення. Але при всіх умовах для нормальної функції організму в його тканинах повинна зберігатися відносна сталість хімічних компонентів, і в цьому основна роль належить ендокринній системі. Саме вона реагує в першу чергу на всі зовнішні і внутрішні фактори дії середовища і порушення чіткої системи хімічних реакцій шляхом виділення гормонів, які по праву називають особливими хімічними сигналами. Сприйняття цих сигналів клітинами різних тканин викликає зміну швидкостей тих чи інших реакцій обміну речовин. Звідси зрозуміло, яку велику роль відіграють гормони – вони впливають як регулятори на всі сторони обміну речовин. Тому гормони і різні гормональні препарати знаходять широке застосування з медицині.
Зараз створено велике число синтетичних гормональних препаратів, багато з яких за біологічною активністю переважають природні гормони. Класифікуються гормони за місцем свого походження. Але зараз з'явилась можливість хімічної класифікації цієї групи препаратів.
За хімічною структурою гормони зараз поділяють на 3 групи:
1. Гормони– похідні амінокислоти і близьких їм сполук (тироксину, адреналіну, норадреналіну, мелатоніну);
2. Гормони стероїдної структури, які виробляються корковим шаром наднирників (кортикостероїди), статевими залозами тощо;
3. Гормони - поліпептиди і білки (інсулін, глюкагон, визопресин тощо).
Гормони щитоподібної залози – тироксин, дийодтирозин, бетазин.
L-Тироксин є йодовмісною α-амінокислотою
Встановлено, що продукти окислення тироксину впливають як каталізатори на окисно-відновні процеси в організмі.
Трийодтиронін в 3-5 раз більш ефективний і діє скоріше, ніж тироксин, тому, що менше зв'язуєтся білками крові.
Зараз трийодтиронін одержаний синтетично, його застосовують як самостійний лікарський препарат у вигляді гідрохлориду.
Основна якісна реакція на тиреоїдин - це підтвердження наявності йоду в молекулі. Для цього йод переводять в іоногенний стан шляхом прокалювання препарату з Н2СО3 і КNОз (мінералізація). При цьому йод переходить в йодид і може бути визначений звичайними аналітичними реакціями: з АgNO3:
KJ + AgNO3 → AgJ↓ + КNO3
жовтий
хлорамін
або окисленням (хлорамін, хлорна вода): 2КІ ––––––––→ I2
HCI
Тиреоїдин має кислі властивості і тому добре розчиняється в лугах і карбонатах з утворенням солей. Фенольні гідроксили можна відкрити реакцію з FeС13. Цінність препарату вимірюється кількістю органічно зв'язаного йоду, який визначається після мінералізації методом йодометрії.
Мінералізацію препарату проводять пергідролем i Н2SО4. Після охолодження додають розчин КМnО4. Йодид окислюється до КJО3 (йодату калію), з якого виділяють І2 додаванням розчину KJ:
КІО3 + 5КІ + 3Н2SO4 → 3I2 + 3K2SO4 + 3H2O
I2 + 2Na2S2O3 → 2NaI + Na2S4O6
Йод відтитровують натрію тіосульфатом. Вміст йоду в препараті повинен бути 0,17-0,23%
Тиреоїдин застосовується для стимуляції загального обміну речовин при всіх явищах, пов'язаних з гіпертиреозом.
Дийодтирозин
Тотожність.
∙
1. Реакція на органічно зв’язаний йод – за виділенням фіолетових парів йоду при нагріванні сухого препарату або за оранжевим забарвленням при дії концентрованої НNОз в присутності розведеної H2SO4;
2. Реакція з нінгідрином – темно-фіолетове забарвлення.
Кількісний вміст дийодтирозину в препараті визначають аргентометрично (методом Фаянса) після мінералізації.
Застосування.
Застосовується дийодтирозин при гіпертиреозі, його призначають також з метилтіоурацилом або іншими антитиреоїдними препаратами для зменшення „ зобної” дії.
Випускається в порошку і таблетках.
Зберігають за списком Б в темному місці.
В медицині застосовують синтетичний аналог дийодтирозину - бетазин, який відрізняється положенням аміногрупи в боковому ланцюгу і є β –амінокислотою.