Ф ерамід

Феруму (ІІ) дихлординікотинамід

Властивості. Ферамід – дрібнокристалічний порошок світло-жовтого кольору, з металічним присмаком. Розчинний у воді, практично нерозчинний у спирті.

Тотожність виявляють:

1. Реакцією з АgNОз в присутності НNO₃ (реакція на хлорид-іони)

2. Реакцією характерною на іон Fе²⁺ з гексаціанофератом (III) калію Кз[Fе(СN)₆]. Утворюється осад синього кольору.

3. Можна виконати якісні реакції на нікотинову кислоту : якщо змішати водний розчин препарату з розчинами бромціану і аніліну, то утвориться золотисто-жовтий розчин.

Кількісне визначення препарату можна проводити методом аргентометрії (метод Мора).

Застосування. Випускають у таблетках по 0,02 г та 0,1 г і у вигляді 2% розчину в 0,25% розчині аскорбінової кислоти. Застосовують при постгеморалгічній та ферумдефіцитній анемії.

З інших препаратів феруму в медицині використовують фербитол - комплекс феруму з сорбітом, що містить до 50% феруму. Препарат призначають при гіпсохромній анемії, вводять внутрім’язово. Ферумлек – препарат трьохвалентного феруму у вигляді комплексу з мальтозою.

Надзвичайно важливим для організму є кобальт. Він є стимулятором кровотворення, сприяє засвоєнню організмом феруму і стимулює процеси його перетворення (утворення білкових комплексів, синтез гемоглобіну і ін.). Іон кобальту входить до складу ціанкобаламіну (вітамін В₁₂).Останній є комплексною сполукою до складу молекули якої входить 5,6-диметилбензімідазол (від якого і залежить основна антианемічна дія препарату), кобальт, ціаногрупа, рибоураноза, фосфатна кислота і порфіріноподібне угрупування.

Вітамін В₁₂ синтезується в природі мікроорганізмами, головним чином, бактеріями, актиноміцетами і синьо-зеленими водоростями; в організмі людини та тварини синтезується мікрофлорою кишківника, звідки потрапляє в печінку, нирки, стінки кишківника тощо.

Добування. Препарат добувають екстракцією або адсорбцією (на адсорбційних глинах або на активованому вугіллі) з ферментаційної рідини, яка залишається після виділення стрептоміцину. З адсорбентів елюють вітамін В₁₂ спиртом або очищають хроматографічним методом.

Властивості. Вітамін В₁₂ − темно-червоні кристали, розчинні у воді, а також у спирті; не розчиняються в ацетоні, хлороформі та ефірі.При нагріванні вище 300⁰с розкладаються. Водні розчини мають червоний або рожевий колір. Препарат стійкий при рН 4-6. У лужному. середовищі легко розкладається. Групу СN‾ можна обміняти на групи OH‾ (оксикобаламін) або NO₃‾ (нітрокобаламін). Обидва належать до групи вітаміну В_12.

Тотожність. При нагріванні вітаміну В₁₂ з 6 н. розчином НСІ утворюється 5.6 -диметилбензімідазол, аміноізопропанол, кобальту хлорид, ціанистоводнева кислота і NН₄СІ. Для виявлення кобальту сплавляють 1 мг препарату з КНSО_4.Сплав розчиняють у воді і розчин нейтралізують лугом в присутності фенолфталеїну, а потім підкислюють оцтовою кислотою. Після додавання натрію ацетату та натрію 1-нітрозо-2-нафтол-3,6-дисульфонату з'являється червоне забарвлення.

Кількісне визначення препарату полягає у встановленні питомого показника поглинання розчинів препарату, який повинен при 361 нм дорівнювати 207.

Застосування. Денна потреба для здорової людини становить 10-20 у. Така кількість вітаміну не утворюється в кишечнику і її треба доповнювати продуктами тваринного походження. Вітамін В₁₂ застосовують підшкірно або внутрішньо м’язово в дозах по 15-20 γ, один раз у два-три дні при злоякісній анемії, променевій хворобі, захворюваннях иечінки, поліневритах, мігрені, дерматитах тощо.Зберігають у темряві.

В Ташкентському фармацевтичному інституті синтезували препарат коамід, який є комплексною сполукою кобальту хлориду і нікотинаміду:

Це порошок бузкового кольору, гіркуватий на смак. Розчинний у воді. Випускають в ампулах по 1мл 1%-ного розчину та у порошку для застосування при деяких видах анемії.