Похідні пурину

В основі цієї групи алкалоїдів лежить ядро пурину, яке складається з двох конденсованих кілець: піримідинового і імідазольного. Медичне застосування пуринових алкалоїдів грунтується на їх стимулюючій дії на центральну нервову систему і серце.Сполуки групи пурину містяться в рослинах і тканинах тварин у вільному стані, а також входять до складу нуклеозидів, нуклеотидів і нуклеїнових кислот. Нуклеїнові кислоти присутні у клітинах всіх живих організмів і виконують важливі функції – зберігання і передачі генетичної інформації. До похідних пурину відноситься велика група лікарських речовин, які проявляють різну фармакологічну активність – бронхолітичну, діуретичну, кардіотонічну, протипухлинну дію на ЦНС.

ЛЗ – похідні пурину – за хімічною будовою діляться на групи: похідні ксантину, нуклеозиди і нуклеотиди пуріну , синтетичні похідні пурину.

Похідні ксантину: кофеїн, кофеїн-бензоат натрію, теобромін, теофілін, еуфілін, темісал.

Нуклеотиди і нуклеозиди: рибоксин, АТФ.

Синтетичні похідні пурину: меркаптопурин, азатіоприн, етимізол, алопуринол

Фізичні властивості. Всі сполуки групи пурину – кристалічні порошки білого кольору.

К офеїн (Coffeinum)

1,3,7- Триметилксантин

Фізичні властивості

Кофеїн – білі шовковисті голчасті кристали або білий кристалічний порошок. На повітрі вивітрюється, при нагріванні сублімується. Повільно розчиняється у воді (1:60), легко розчинний в гарячій воді і хлороформі, важко розчинний у спирті. Кофеїн-бензоат натрію – комплексна сіль кофеїну з бензоатом натрію з вмістом кофеїну 40%. Білий порошок без запаху, легко розчинний у воді, важко – у спирті.

Т еобромін (Theobrominum)

3,7-Диметилксантин

Фізичні властивості

Теобромін – білий кристалічний порошок без запаху, дуже мало розчинний у воді, мало розчинний у спирті, ефірі, хлорофоормі, легко розчинний в розведених кислотах і лугах.

Т еофілін (Theophyllinum)

1,3- Диметилксантин

Фізичні властивості

Теофілін – білий кристалічний порошок без запаху, мало розчинний у воді, спирті і хлороформі. Легко розчинний в гарячій воді і гарячому спирті, розчинний в розчинах кислот і лугів.

Темісал – подвійна сіль натрію теоброміну з натрію саліцилатом – білий порошок, розчинний у воді. Водні розчини мають лужну реакцію, розкладаються при взаємодії з мінеральними і органічними кислотами, вуглекислим газом та карбонатами.

Еуфілін – сіль теофіліна з етилендіаміном.

Білий або білий з жовтуватим відтінком кристалічний порошок з слабким аміачним запахом, поглинає вуглекислоту з повітря, при цьому розчинність зменшується.

Лікарські речовини групи пурину – слабкі основи, які утворюють з кислотами нестійкі солі при протонуванні нітрогену в 9-му положенні. Теобромін і теофілін є амфотерними сполуками. Їх основні властивості зумовлені наявністю неподіленої пари електронів атому нітрогену в 9-му положенні. Кислотні властивості теоброміну зв’язані з рухливістю атома нітрогену імідної групи, а теофіліну – з рухливістю атома гідрогену в 7-му положенні.

Тотожність

1. Загальногрупова реакція – мурексидна проба, грунтується на окисно-гідролітичному розкладі речовин групи ксантину до похідних піримідину, в яких одна або дві аміногрупи конденсуються між собою з утворенням пурпурної кислоти, яка у вигляді амонійної солі має червоно-фіолетове забарвлення. Препарат нагрівають на водяному огрівнику до повного випаровування з окисником (Н₂О₂, Вr₂, HNO₃) в кислому середовищі. Потім додають розчин аміаку; з’являється пурпурово-червоне забарвлення.

2. Кофеїн осаджується з розчинів таніном, сулемою, реактивом Драгендорфа.

3. Теобромін з аміачним розчином аргентуму нітрату утворює срібну сіль теоброміну. З реактивом Вагнера випадає бурий осад С₇Н₈О₂N₄∙I₄∙HI, а з кобальту хлоридом – сіро-блакитний осад.

Кількісне визначення

Кількісно визначають препарати:

1) титруванням у неводному середовищі; розчинник – льодяна оцтова кислота або суміш льодяної оцтової і мурашиної кислот, титрант – 0,1 М розчин НСІО_4. Препарати теофілін і теобромін, які мають кислотні центри , розчиняють в диметилформаміді або піридині і титрують розчинами метилатів натрію або калію;

2) кислотно-основним титруванням у водному середовищі. Натрію кофеїн-бензоат визначають за залишком натрію бензоату, титруючи його хлоридною кислотою в присутності ефіру.

3) методом аргентометрії (зворотне титрування)

4) методом йодометрії; застосовується для визначення кофеїну в натрію кофеїні-бензоаті.

5) методом К’єльдаля.

Питання для самоконтролю

1. Які реакції використовуються при аналізі ЛЗ нітрофуранового ряду, що грунтуються на кислотно-основних властивостях сполук?

2. Охарактеризуйте кислотно-основні властивості ЛЗ похідних піразолу.

3. Назвіть групові реагенти на лікарські засоби групи піразолу. Як з їх допомогою можна ідентифікувати ЛЗ?

4. Які реакції лежать в основі кількісного визначення препаратів імідазолу?

5. Яка реакція є специфічною при ідентифікації пілокарпін гідрохлориду?

6. З якою метою додається меркурію ацетат при кількісному визначенні морфіну гідрохлориду?

7. В чому суть талейохінної проби?

Тестові завдання

1. З перечислених лікарських речовин до азотовмісних відносяться:

А)фурацилін ; В)норсульфазол; С) кофеїн; D) кислота аскорбінова.

2. Серед препаратів з групи алкалоїдів пурину амфотерні властивості проявляють:

А) кофеїн; B) теобромін С) ксантин; D) пурин

3. Які з наведених лікарських речовин розчинні у воді?

А) атропіну сульфат; В) теофілін; С) меркаптопурин; D) кодеїн.

4. Ядро пурину включає гетероцикли:

А) піридину; B) піримідину; С) піразолу; D) імідазолу.

5. Кофеїн не утворює осаду з:

А) реактивом Люголя; В) кислотою кремній-вольфрамовою;

С) реактивом Драгендорфа; D) реактивом Маркі.

6. Загальногрупова реакція на похідні пурину – мурексидна проба – грунтується на хімічних процесах:

А) гідролітичного розщеплення; В) електрофільного заміщення; С)окиснення D) нуклеофільного приєднання.

7. Теофілін можна відрізнити від кофеїну реакціями з:

А) розчином аміаку; В) розчином натрію гідроксиду; С) розчином аргентуму нітрату; D) розчином кобальту хлориду.