П апаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum)

Фізичні властивості

Папаверину гідрохлорид – білий кристалічний порошок без запаху. Розчинний в хлороформі, помірно розчинний у воді, малорозчинний у спирті.

Лікарська речовина легко окиснюється на світлі і в присутності іонів важких металів. Окиснення іде по метиленовому фрагменту. Першими продуктами окиснення є спирт папаверинол і кетон папаверальдін.

Тотожність

В основі реакцій ідентифікації лежить здатність папаверіну гідрохлориду до окиснення.

При додаванні до папаверіну гідрохлориду сильних окислювачів і нагріванні утворюються продукти різного забарвлення. Так, взаємодія з кислотою НNO₃ концентрованою приводить до появи жовтого забарвлення, яке переходить в оранжево-червоне при нагріванні.

Нагрівання з концентрованою H₂SO₄ приводить до утворення продукту, забарвленого в фіолетовий колір.

Відомі і інші реакції окиснення папаверіну. При взаємодії з реактивом Маркі виникає жовте забарвлення, яке переходить в оранжеве. При дальшому додаванні бромної води і розчину аміаку утворюється брудно-фіолетовий осад, який розчиняється в етанолі з утворенням розчину, забарвленого в фіолетовий або червоно-фіолетовий колір.

О днією з відомих реакцій на папаверін є каролінова проба: до порошку папаверіну гідрохлориду додають концентровану H₂SO₄, оцтовий ангідрид і нагрівають. Виникає яскраво-жовте забарвлення з зеленою флюоресценцією:

Кількісне визначення

Кількісне визначення папаверіну гідрохлориду проводять в середовищі оцтового ангідриду і мурашиної кислоти; титрант 0,1 М розчин кислоти хлорної.

Застосування

Застосовують як спазмолітичний засіб при гіпертонії, стенокардії, мігрені, холециститі, спастичних колітах, спазмах сечових шляхів, бронхіальній астмі тощо.

Похідні фенантренізохіноліну

Більшість лікарських речовин цієї групи відноситься до підгрупи морфінану: морфіну гідрохлорид, кодеїн, етилморфіну гідрохлорид.

М орфіну гідрохлорид (Morphini hydrochloridum)

7,8-Дидегідро-4,5 (x-епокси-1,7-метилморфінан-3(6x-діолу) гідрохлорид, тригідрат

Фізичні властивості

Морфіну гідрохлорид – білі голчасті кристали або білий кристалічний порошок, який жовтіє при зберіганні. Повільно розчинний у воді, важко розчинний у спирті.

Кислотно-основні властивості морфіну пояснюються наявністю третинного нітрогену (центр основності) і фенольного гідроксилу (центр кислотності). Основність морфіну менше виражена, ніж у аміаку, а кислотні – трохи сильніше, ніж у фенолу.

Тотожність

1. ДФ рекомендує для визначення тотожності морфіну гідрохлориду взаємодію його розчину з розчином аміаку – випадає білий осад основи. При подальшому додаванні розчину натрію гідроксиду осад розчиняється (утворюється фенолят).

2. Як і солі інших алкалоїдів, морфіну гідрохлорид взаємодіє з загальноалкалоїдними осаджувальними реактивами.

3. Відновні властивості морфіну зумовлені наявністю частково гідрованої системи фенантрену, а також фенольного гідроксилу і вторинної спиртової групи.

4. Розчини морфіну гідрохлориду дуже легко окиснюються, особливо на світлі і в лужному середовищі. Більша стійкість препарату спостерігається при рН 2,5.

5. Взаємодія морфіну гідрохлориду і інших препаратів групи морфінану з сильними окиснювачами приводить до утворення різнозабарвлених продуктів окиснення.

6. Для ідентифікації морфіну гідрохлориду ДФ рекомендує реакцію з реактивом Маркі і з розчином амонію молібдату і концентрованої сульфатної кислоти (реактив Фреде).

7. При взаємодії морфіну з реактивом Маркі утворюється пурпурове забарвлення, що переходить у фіолетове.

8. З реактивом Фреде з’являється фіолетове забарвлення, яке переходить в синє.

9. При взаємодії препарату з реактивом Ердмана (суміш концентрованих H₂SO₄ і HNO₃) утворюється продукт червоного кольору.

10. Я кщо до водного розчину морфіну гідрохлориду додати К₃[Fe(CN)₆] та FeCI₃, то з’являється синій осад або синє забарвлення, зумовлені утворенням берлінської лазурі. Реакція полягає в тому, що калію гексаціаноферат (ІІІ) оксидує морфін в оксидоморфін, а сам відновлюється до калію гексаціаноферату(ІІ), який утворює з феруму (ІІІ) хлоридом “берлінську блакить”:

3K₄[Fe(CN)₆] + FeCI₃ → Fe₄[Fe(CN)₆]₃↓ + 12 KCI

11. Реакція Пеллагрі полягає в нагріванні морфіну гідрохлориду з сумішшю НСІ та концентрованої H₂SO₄ до повного видалення НСІ. Залишок розчиняють у воді, нейтралізують содою і додають до утвореного розчину 1-3 краплі спиртового розчину йоду. Якщо утворений зелений розчин збовтати з ефіром, то ефір забарвиться в червоний колір, а водний розчин залишиться зеленим. Ця реакція полягає у відщепленні від молекули морфіну води і утворенні апоморфіну, який дає зазначені реакції:

С₁₇Н₁₉O₃N → C₁₇H₁₇O₂N + H₂O

Кількісне визначення.

Кількісне визначення морфіну гідрохлориду проводять методом кислотно-основного титрування в середовищі оцтової кислоти в присутності меркурію(П) ацетату.

К одеїн (Codeinum)

4,5α-Епокси-3-метокси-17-метил-7,8-дидегідроморфінан-6α-ол

Фізичні властивості

Кодеїн – білий кристалічний порошок без запаху. Легко розчинний у воді, мало в спирті.

Опіоїдний анальгетик.

Вміст кодеїну в опії невеликий, тому його одержують напівсинтетичним шляхом – метилюванням морфіну.

Тотожність

Структурна схожість кодеїну з морфіном зумовлює те, що препарати реагують з однаковими окиснювачами. Але різне забарвлення продуктів реакцій дозволяє їх розрізнити

1. Реакція кодеїну з реактивом Маркі приводить до утворення синьо-фіолетового забарвлення, яке посилюється при стоянні. З концентрованою H₂SO₄ в присутності феруму (ІІІ) хлориду, як каталізатора, утворюється продукт синього кольору, який після додавання невеликої кількості розведеної нітратної кислоти змінюється на червоний.

2. Після додавання до кодеїну концентрованої нітратної кислоти виникає оранжеве забарвлення, яке переходить в жовте.

3. З реактивом Фреде кодеїн реагує з утворенням продукту фіолетового забарвлення, а з реактивом Ердмана – червоного. Кількісне визначення кодеїну – ацидиметрія. Кодеїн відрізняється від багатьох алкалоїдів і синтетичних основ не тільки розчинністю у воді ,але і силою основності.

Кількісне визначення

1. рН водного розчину знаходиться в межах 9,0. Це дозволяє визначати кількісно кодеїн методом кислотно-основного титрування у водному середовищі. Титрант – 0,1 М розчин хлоридної кислоти, індикатор – метиловий червоний.

2. Кодеїну фосфат визначають кількісно методом кислотно-основного титрування в неводному середовищі (розчинник – кислота оцтова льодяна, титрант – 0,1 М розчин кислоти хлорної)..