Похідні хіноліну : хінін та його солі

Хінолін – бенз[b]піридин – міститься в молекулі алкалоїду хінного дерева. В корі хінного дерева, крім хініну, є ще 30 алкалоїдів. Більшість похідних хіноліну можна розділити на 4 групи: похідні цинхонану, 8-оксихіноліну, 4-амінохіноліну і 4-хінолону.

Хінолін Хінідин

Гетероциклічна система цинхонану лежить в основі хімічної будови хініну і його оптичного ізомера хінідину.

До складу молекули хініну входить хіноліновий цикл, у положенні 6 якого міститься метоксильна група. В положенні 4 хінолінового циклу міститься карбінольна група - СНОН, яка зв’язує хіноліновий цикл з хінуклідиновим. Хінуклідиновий цикл можна розглядати як два конденсовані піперидинові цикли, що мають чотири спільні атоми.

В положенні 3 хінуклідинового циклу молекули хініну міститься вінільна група. Повна назва хініну така: 3-вінілхінуклідил-8-6^′- метоксихінолін-4^′-карбінол. Хінін є двокислотною основою і тому може утворювати одно- і двозаміщені солі:

Більш вираженим центром основності є ядро хінуклідину, де неподілена пара електронів локалізована на гетероатомі нітрогену. Препарати хініну використовуються як антималярійні, антипіретичні ЛЗ. Хінін є також стимулятором мускулатури матки. В ДФУ включені наступні лікарські речовини: хініну гідрохлорид, хініну сульфат і хініну дигідрохлорид.

Хімічні властивості і аналіз якості

Хініну гідрохлорид – білий дрібнокристалічний порошок без запаху, дуже гіркий на смак.Розчинний у воді, рН водного розчину 6,0 – 7,0.

Хініну сульфат – білий дрібнокристалічний порошок без запаху, гіркий на смак. Малорозчинний у воді, рН суспензії 5,7 – 6,6 .

Хініну дигідрохлорид – білий кристалічний порошок без запаху, дуже гіркий на смак. Дуже легко розчинний у воді, рН водного розчину 4,0 – 6,4.

Як солі азотистих основ, препарати хініну взаємодіють з загальноалкалоїдними реактивами.

Загальногруповою реакцією алкалоїдів групи 6^′-метоксицінхоніну є талейохінна проба. Інші алкалоїди хінної кори, які не мають замісників в 6′-положенні, в цю реакцію не вступають. Для проведення реакції, до водного розчину солі хініну додають хлорну або бромну воду, а потім розведений розчин аміаку; з’являється зелене забарвлення .

Фармакопейним випробуванням тотожності є також флюоресценція хініну в розчинах оксигеновмісних кислот (сульфатної, оцтової і ін.)

ДФ регламентує також визначення питомого обертання препаратів хініну в розчині соляної кислоти.

Якщо до спиртового розчину хініну сульфату, підкисленого сульфатною кислотою, додати кілька крапель спиртового розчину йоду, то випадуть зелені лусочки герпатиту (С₂₀Н₂₄О₂N₂∙3H₂SO₄∙2HI∙ I₄∙ 6H₂O) .

Кількісне визначення за ДФ проводять гравіметрично: виділяють натрію гідроксидом основу, екстрагують її хлороформом, відганяють хлороформ, висушують і зважують.

Похідні бензилізохіноліну : папаверіну гідрохлорид

Широке застосування в медицині похідних ізохіноліну пов’язано з вивченням алкалоїдів маку снодійного. Сік зелених головок маку містить біля 25 алкалоїдів: морфін, кодеїн,наркотин, папаверин та ін.