Лікарські речовини – похідні 8-оксихіноліну

Хінолін, або бензпіридин, сам по собі не представляє інтересу для медицини, хоч і має бактерицидну, антисептичну і жарознижуючу дію. Ці властивості хіноліну не можуть бути використані в медицині тому, що він дуже токсичний (нервова отрута).

З великої кількості похідних хіноліну, які важливі для медицини, можна виділити дві основні групи: 8-заміщені і 4-заміщені похідні хіноліну, які в свою чергу діляться на підгрупи: похідні 8-оксихіноліну і 8-амінохіноліну, похідні 4-хінолінкарбонової кислоти і 4-амінохіноліну. Серед похідних хіноліну важливе місце займають синтетичні протималярійні засоби, найчастіше вони є похідними 8- або 4-амінохіноліну. Похідні 4- і 8-амінохіноліну проявляють гаметотропну активність.

Серед сполук хіноліну є також ефективні препарати з місцевою анестезуючою дією. З похідних 8-оксихіноліну фармакопейним препаратом є хінозол (8-оксихіноліну сульфат). Препарат добувають, виходячи з фенолу, за такою схемою:

Реакція конденсації о-амінофенолу з гліцерином при наявності сульфатної кислоти і оксидаторів має назву синтезу Скраупа. Хінозол також добувають сульфуванням хіноліну та сплавленням утвореного 8-сульфохіноліну з NаОН. Хінозол – дрібнокристалічний порошок цитриново-жовтого кольору, із специфічним запахом. Легко розчинний у воді, мало – у спирті, нерозчинний в ефірі і хлороформі. Плавиться при температурі 175-178° С.

Феруму(ІІІ) хлорид забарвлює водний розчин препарату в зелений колір (наявність ОН-групи фенольного характеру). Барію хлорид осаджує білий осад барію сульфату (наявність іонів SО₄^2-).

При додаванні до розчину препарату розчину натрію карбонату утворюється спочатку осад 8-оксихіноліну, який розчиняється в надлишку Nа₂СО₃ з утворенням натрієвої солі.

Кількісне визначення полягає в титруванні препарату 0,1н розчином лугу при наявності хлороформу (розчиняє оксихінолін і усуває його з середовища) та індикатора фенолфталеїну. Кількісний вміст хінозолу можна визначити і гравіметричним методом, шляхом взаємодії його з барію хлоридом. Ваговою формою буде в цьому випадку ВаSО₄.

Можна, також, застосувати спектрофотометричний метод для кількісного визначення хінозолу.

Застосовується хінозол як антисептичний засіб у вигляді розчинів 1:1000 або 1:2000 для дезинфекції рук, промивання ран, виразок та для спринцювань. Входить до складу протизаплідного препарату хіноцептину.

Препарат застосовується і як місцевий кровоспинний засіб у вигляді 5-10%-вих мазей і 1-2%-вих присипок.

Хінозол не можна застосовувати для дезинфекції хірургічних інструментів, бо з металами він утворює нерозчинні сполуки. Зберігати хінозол необхідно в добре закритій тарі.

Цікавими для медицини є галагенопохідні хінозолу, які крім антисептичної проявляють також антипротозойну дію. Найбільш цікавим представником цієї групи є йодовмісні похідні, які мають специфічну активність проти збудників амебної дизентерії.

До цих препаратів відносяться ентеросептол і хініофон.

Ентеросептол – це 5-хлор-7-йод-8-оксихінолін. Виробляється в Угорщині, але широко використовується вітчизняною медициною. Специфічна дія цих препаратів обумовлена присутністю галогенів у молекулі.

Ентеросептол особливо ефективний при кишкових захворюваннях (дизентеріях). Він повністю зв’язує іонний кобальт і життя бактерій стає неможливим.

Ентеросептол – жовтуватий порошок, плавиться при температурі 172°С, нерозчинний у воді, легкорозчинний у спирті. Випускають у вигляді таблеток по 0,22 г, застосовують при хронічній бацилярній дизентерії, протозойних і хронічних виразкових колітах, амебіазі і трихомонадних кольпітах.

Хімофон (8-окси-7-йодхінолін-5-сульфокислота), ятрен є вітчизняним препаратом. Він описаний в ДФ X і застосовується як противоамебний засіб.

Хініофон – жовтий кристалічний порошок, нерозчинний в органічних розчинниках, не розчиняється у воді, а при наявності натрію гідрокарбонату переходить в розчин. При нагріванні препарату з нітратною кислотою виділяються фіолетові пари йоду. Барію хлорид осаджує з водного розчину препарату жовтий осад ВаСО₃, колір якого обумовлений наявністю в ньому домішки 8-окси-7-йод-5-сульфохіноліну. З феруму (ІІІ) хлоридом препарат дає зелене забарвлення (наявність фенольного гідроксилу). 3 концентрованого водного розчину препарату хлорна кислота осаджує жовтий кристалічний осад вільного 8-окси-7-йод-5-сульфохіноліну.

Кількісне визначення полягає у відновленні препарату цинковим пилом при наявності оцтової кислоти та титруванні утворених іонів йоду 0,1н розчином АgNО₃ за наявності індикатора натрію еозинату.

Хініофон застосовують при амебній дизентерії, виразкових колітах, гнійних ранах, опіках тощо. Для зовнішніх цілей застосовують 0,5-3%-ві розчини, 5-10%-ві мазі та 10%-ві присипки. Для лікування ревматизму вводять внутрішньо або підшкірно по 5 мл 5%-вого розчину.

Питання для самоконтролю

1. Чому сам по собі хінолін не використовується в медицині?

2. Які похідні хіноліну застосовують в медичній практиці?

3. Якими способами добувають хінозол?

4. Перечисліть реакції, якими можна доказати тотожність хінозолу.

5. Приведіть методи кількісного визначення хінозолу.

6. Які препарати, похідні хінозолу, застосовуються в медицині?

Тестові завдання

1. В медицині не використовується через високу токсичність:

A) хінозол;	B) нітроксолін;
C) хінолін;	D) 8-амінохінолін.

2. В надлишку Nа₂СО₃ розчиняється:

A) хінозол;	B) ентеросептол;
C) хініофон;	D) 8-гідроксихінолін.

3. Одна з приведених формул відповідає нітроксоліну:

A)	B)
C)	D)

4. Який препарат з похідних хіноліну дає з FеСІ₃ чорно-зелене забарвлення:

A) нітроксолін;	B) ентеросептол;
C) хінозол;	D) 8-амінохінолін.

5. Введення якої групи розширює антибактеріальний спектр дії препарату:

A) ОН;	B) F;
C) NO2;	D) Cl.