
- •Фармацевтична хімія
- •Вступ. Загальні положення про аналіз лікарських засобів
- •Методи аналізу лікарських препаратів
- •Загальні реакції на тотожність
- •Визначення функціональних груп
- •Питання для самоконтролю
- •Аналіз чистоти лікарських засобів
- •Кількісне визначення лікарських засобів
- •1. Похідні галогенів
- •1. Препарати гідроген пероксиду
- •Аналіз сполук вісмуту, цинку, купруму, аргентуму, феруму, платини і гадолінію.
- •Загальні реакції, які використовуються в аналізі
- •Сполуки купруму Купруму сульфат
- •Сполуки аргентуму
- •Колоїдні розчини срібла
- •Сполуки феруму Феруму сульфат
- •Органічні фармацевтичні препарати
- •Лікарські речовини – галогенопохідні вуглеводнів аліфатичного ряду
- •Хлороформ (Chloroformium)
- •Фізичні властивості
- •Йодоформ (Iodoformium)
- •Трийодметан
- •Добування
- •Етилхлорид (Aethylii chloridum)
- •Добування
- •Лікарські речовини – похідні спиртів
- •Спирт етиловий (Spiritus aethylicus)
- •У процесі отримання побічними продуктами можуть бути піровиноградна кислота, ацетальдегід, гліцерин, сивушні масла. Для очищення від домішок етиловий спирт переганяють.
- •Гліцерин (Glycerinum)
- •Лікарські речовини – феноли та їх похідні
- •Ф енол чистий (Phenolum purum)
- •Т имол (Thymolum)
- •Ф енолфталеїн (Phenolphtaleinum)
- •Д ля ідентифікації фенолфталеїну використовують реакцію з лугом, при додаванні якого розчин препарату забарвлюється у малиновий колір:
- •Лікарські речовини – похідні альдегідів
- •Розчин формальдегіду 40 %-вий (Solutio Formaldehydi) ф ормалін (Formalinum)
- •Х лоралгідрат (Chloralum hydratum)
- •Лікарські речовини – похідні карбонових кислот аліфатичного ряду
- •Калію ацетат (Kalii acetas)
- •Кальцію лактат (Calcii lactas)
- •Кальцію глюконат (Calcii gluconas)
- •Натрію цитрат (Natrii citras)
- •Лікарські речовини – амінокислоти аліфатичного ряду
- •Кислота глутамінова (Acidum glutamicum)
- •Ц истеїн (Cysteinum)
- •Лікарські речовини, похідні етерів
- •Питання для самоконтролю
- •Лікарські речовини, похідні естерів
- •Лікарські речовини – похідні барбітурової кислоти
- •Лікарські речовини– похідні ароматичних кислот та фенолокислот
- •К ислота бензойна (Acidum benzoicum)
- •С аліцилова кислота (Acidum salicylicum)
- •Н атрію саліцилат (Natrii salicylas) Натрію 2-гідроксибензолкарбоксилат
- •К ислота ацетилсаліцилова (Acidum acetylsalicylicum) Саліциловий естер оцтової кислоти
- •Зберігання
- •Ф енілсаліцилат (Phenylii salicylas) Феніловий естер саліцилової кислоти
- •Органічні фармацевтичні препарати – похідні ароматичних амінів
- •К сикаїн (Xycainum) Лідокаїн (Lidocainum)
- •П арацетамол (Paracetamolum)
- •Лікарські речовини, похідні біс-(β-хлоретил)аміну
- •Сарколізин
- •Лікарські речовини – похідні ароматичних амінокислот
- •А нестезин (Anaesthesinum)
- •Новокаїн (Novocainum)
- •Дикаїн (Dicainum)
- •Лікарські речовини – похідні піразолу
- •Ф еназон (Phenasone)
- •Метамізолу натрієва сіль (Metamizolum natricum) а нальгін (Analginum)
- •Лікарські речовини – похідні гідразиду ізонікотиновоі кислоти
- •Лікарські речовини – похідні 8-оксихіноліну
- •Лікарські речовини з групи алкалоїдів
- •Загальні алкалоїдні реактиви:
- •Спеціальні алкалоїдні реактиви:
- •Похідні тропану
- •А тропіну сульфат (Atropini sulfas)
- •Скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum)
- •Похідні хіноліну : хінін та його солі
- •Хімічні властивості і аналіз якості
- •Похідні бензилізохіноліну : папаверіну гідрохлорид
- •П апаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum)
- •Похідні фенантренізохіноліну
- •М орфіну гідрохлорид (Morphini hydrochloridum)
- •Е тилморфіну гідрохлорид
- •Похідні імідазолу: пілокарпіну гідрохлорид, дибазол, метронідазол, клонідину гідрохлорид п ілокарпіну гідрохлорид
- •Похідні пурину
- •Т еобромін (Theobrominum)
- •Лікарські речовини – вітаміни
- •Тотожність
- •Тотожність
- •Лікарськіречовини групи антибіотиків та їх напівсинтетичних аналогів
- •І. Метацикліну гідрохлорид (Methacyclini hydrochloridum). Рондоміцин.
- •Іі. Антибіотики ароматичного ряду Левоміцетин
- •IV. Цефалоспорини
- •V. Антибіотики – глікозиди Стрептоміцину сульфат (Streptomycini sulfas) (дфу)
- •VI. Антибіотики – аміноглікозиди
- •Viі. Лінкоміцини Лінкоміцину гідрохлорид (Lyncomycini hydrochloridum) (дфу)
- •Т ерпінгідрат
- •К амфора
- •Б ромкамфора.
- •Лікарські речовини - комплексоутворюючі сполуки
- •Ф ерамід
- •Етилендіамінтетраацетати
- •Препарат добувають конденсацією етилендіаміну з надлишком монохлороцтової кислоти:
- •О сарсол
- •Металоорганічні сполуки.
- •М еркурійсаліцилова кислота
- •Лікарcькі речовини, продукти переробки нафти
- •Лікарські речовини – гормони та гормоноподібні препарати
- •Гормони мозкового шару наднирників
- •Гормони стероїдної структури
- •1. Реакції, які ґрунтуються на відновних властивостях препаратів:
- •Дезоксикортикостерону ацетат
- •Кортизону ацетат
- •Преднізолон (Prednisolonum)
- •Статеві гормони
- •Андростан
- •Прогестерон (Progesteronum)
- •Література
- •Фармацевтична хімія
- •За загальною редакцією професора і. Ф. Мещишена Українською мовою
Лікарські речовини – похідні піразолу
В медицині знайшли широке застосування анальгезуючі засоби, які є похідними піразоліну із піразолідину (частково і повністю гідрованого піразолу). В ДФУ включені препарати феназон і метамізолу натрієва сіль (анальгін), структура яких містить молекулу піразол-5-ону.
З
агальна
формула цієї групи препаратів:
Ф еназон (Phenasone)
1,5- Диметил-2-феніл-1,2-дигідро-3Н-піразол-3-он
Фізичні властивості
Феназон – безбарвні кристали або білий кристалічний порошок без запаху, слабкогіркуватого смаку. Температура плавлення 110-113°С. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний у спирті, хлороформі, важко розчинний у ефірі.
Добування
Ф
еназон
вперше був синтезований в 1883 р. Кнорром
з ацетооцтового ефіру і фенілгідразину
з подальшим метилюванням продукту
конденсації метиловим ефіром
бензолсульфокислоти, який дає можливість
збільшити вихід феназону до 90%, не
використовуючи при цьому високий тиск:
Ацетооцтовий ефір Фенілгідразин Фенілгідразон ацето-
оцтового
ефіру
1-Феніл-3-метилпіра- Феназон
зол-5-он
Тотожність
1. При взаємодії феназону з розчином натрію нітриту в кислому середовищі утворюється нітрозофеназон смарагдово-зеленого кольору (реакція, яка відрізняє феназон від анальгіну):
2
.
Розчин феназону від додавання феруму
(ІІІ) хлориду забарвлюється в червоний
колір комплексної солі – ферипірину:
Кількісне визначення
К
ількісне
визначення феназону проводять
йодометричним методом. Визначення
грунтується на здатності феназону
вступати з йодом в реакцію заміщення
за рахунок рухливого атома гідрогену
в положенні 4. Для попередження зворотної
реакції додають натрію ацетат. Надлишок
йоду відтитровують розчином натрію
тіосульфату :
Феназон зберігають в добре закритій тарі, в захищеному від дії світла місці, за списком Б.
Застосування
Феназон застосовують в якості болезаспокійливого, жарознижуючого і протизапального засобу. Феназон призначають внутрішньо при головних болях, невралгіях, артритах та інших захворюваннях .
Метамізолу натрієва сіль (Metamizolum natricum) а нальгін (Analginum)
[(1,5-Диметил-3-оксо-2-феніл-2,3-дигідро-1Н-піразол-4-іл)-N-метиламіно]метансульфонат
Фізичні властивості
Анальгін – білий або зі злегка жовтуватим відтінком багатогольчастий, кристалічний порошок без запаху, гіркуватого смаку. Анальгін легко розчинний у воді, важко розчинний у спирті. В інших органічних розчинниках анальгін практично нерозчинний (через наявність ліофільної групи в молекулі).
Добування
В
ихідним
продуктом синтезу анальгіну служить
4-аміноантипірин:
4-Аміноантипірин
4-Бензиліденаміноантипірин
4-Метиламіноантипірин Анальгін
Тотожність
1. При випробуванні тотожності анальгіну використовують його відновні властивості. Так наприклад, з розчином феруму (ІІІ) хлориду анальгін утворює продукти окиснення, забарвлені в синій колір. Забарвлення продуктів швидко змінюється під впливом різних факторів (температура, рН середовища і т.п.).
2. Анальгін, на відміну від інших препаратів – похідних піразолону-5, дає позитивну реакцію на іон натрію.
3
.
При нагріванні анальгіну з мінеральними
кислотами виділяється сульфуру (ІV)
оксид і формальдегід. Пробірку накривають
фільтрувальним папером, змоченим
розчином калію йодату та розчином
крохмалю. Пари сульфуру (ІV)
оксиду забарвлюють папір у синій колір.
Формальдегід, що виділяється, з розчином
натрієвої солі хромотропової кислоти
у сульфатній кислоті дає синьо-фіолетове
забарвлення:
Кількісне визначення
Кількісне визначення анальгіну проводять йодометричним методом, прямим титруванням. Підкислений розчин препарату титрують розчином йоду до появи блакитного забарвлення, що не зникає протягом 2 хвилин.
А
нальгін
зберігають в добре закритих склянках
з оранжевого скла, у захищеному від дії
світла місці, за списком Б.
Застосування
Анальгін застосовують в якості болезаспокійливого, жарознижуючого і протизапального засобу. Його призначають внутрішньо при головних болях, невралгіях, артритах та інших захворюваннях.
Питання для самоконтролю
Похідними якої сполуки є феназон і анальгін?
Які властивості феназону використовують для його ідентифікації?
Яким чином можна відрізнити феназон від анальгіну?
Запропонуйте кількісне визначення анальгіну.
Тестові завдання
Яка з наведених сполук належить до похідних піразолону-5?
А) анілін; В) феназон;
С) мерказоліл; D) клофелін.
За допомогою якого реагенту можна відрізнити феназон від анальгіну?
А) натрію гідроксиду; В) натрію нітриту у кислому середовищі;
С) калію йодиду; D) кислоти пікринової.
Анальгін на відміну від феназону дає позитивну реакцію на іон натрію, при цьому полум’я пальника забарвлюється у:
А) жовтий колір; В) фіолетовий колір;
С) зелений колір; D) синій колір.
Тотожність анальгіну встановлюють при нагріванні з хлоридною кислотою, при цьому ідентифікують:
А) сірководень; В) аміак;
С) формальдегід; D) оксид карбону (ІV).