Сарколізин

(d,l-п-бiс-(β-хлоретил)-амінофенілаланіну гідрохлорид):

Вихідну речовину для синтезу сарколізину – п-амінофенілаланін – добувають за схемою:

Д ля введення двох хлоретильних груп в аміногрупу добутого препарату його конденсують з етиленоксидом і продукт реакції нагрівають з тіонілхлоридом. Сарколізин вперше добутий в 1952 році малоновим синтезом.

Сарколізин - білий порошок, температура плавлення якого 180-182 С ( з розкладанням), розчиняється у воді (1:1,5), при більшому розбавленні випадає осад. При нагріванні з калію біхроматом в сульфатній кислоті у пробірці, закритій фільтрувальним папером, змоченим розчином натрію нітропрусиду і піперидину, на папері з'являється пляма синього кольору. Препарат має амфотерний характер, добре розчиняється в кислотах і лугах; розчиняється також у спирті, не розчиняється в ефірі. При підкисленні водного розчину нітратною кислотою та додаванні до нього розчину аргентуму нітрату випадає білий осад аргентуму хлориду (іони хлору). При нагріванні з розчином нінгідрину з'являється фіолетове забарвлення.

Кількісне визначення сарколізину полягає в кип’ятінні препарату з 0,1н розчином АgNO₃ (відбувається відщеплення трьох атомів хлору). Титрування проводять за методом Фольгарда.

Сарколізин застосовують для лікування деяких форм злоякісних пухлин, семіномів яєчка, ретикулосаркоми, злоякісної ангіоендотеліоми, кісткових пухлин Юінга. Вводять орально по 0,02-0,05 г один раз на тиждень або інтравенозно ізотонічний розчин (NаСІ)препарату.Найвища сумарна доза за курс лікування дорівнює 25г.

Хлорбутин – [n-N-біс-(β-хлоретил)-амінофеніл-масляна кислота]

Х лорбутин - білий кристалічний порошок, температура плавлення якого 64-65°С, легко розчиняється у спирті, хлороформі та ефірі, не розчиняється у воді.

При нагріванні з безводним ZпСІ₂ до 230-250°С розкладається з виділенням газів, які забарвлюють папірець , змочений розчином піперидину і натрію нітропрусиду , у синій колір (реакція на групу -СН₂СН₂СІ). При кип’ятінні з 0,1н розчином АgNОз, виділяється аргентуму хлорид , що використовується для аргентометричного визначення препарату.

Кількісно визначають хлорбутин також титруванням спиртового розчину проби 0,1н розчином NаОН в присутності фенолфталеїну.

Випускають його в таблетках по 2 і 5 мг для застосування при лімфоїдній лейкемії, лімфогранулематозі та лімфосаркомі.

Питання для самоконтролю

1 .До якого класу органічних сполук відносять похідні бiс-(β-хлоретил)аміну?

2.Які функціональні групи присутні в усіх сполуках похідних біс-(β-хлоретил)аміну?

З.Який реактив використовується для ідентифікації аміногруп - первинної, вторинної і третинної?

4.Опишіть хімізм дії нітриту натрію на вторинну аміногрупу.

5.Що зумовлює основний характер похідних бiс-(β-хлоретил) аміну?

6.Особливості водних розчинів сарколізину?

7.Чому у молекулах хлорбутину та сарколізину хлор пов’язаний з органічною частиною молекули менш міцним зв’язком, ніж у новембіхіні та циклофосфані?

8.Яка реакція використовується для виявлення метиленового ланцюга, сполученого з третинним атомом азоту у похідних бiс-(β-хлоретил) аміну?

9.На чому базується IЧ-спектрофотометричне встановлення тотожності та кількісного вмісту похідних бiс-(β-хлоретил) аміну?

10. При яких захворюваннях використовуються похідні біс-(β-хлоретил)аміну.