
- •Фармацевтична хімія
- •Вступ. Загальні положення про аналіз лікарських засобів
- •Методи аналізу лікарських препаратів
- •Загальні реакції на тотожність
- •Визначення функціональних груп
- •Питання для самоконтролю
- •Аналіз чистоти лікарських засобів
- •Кількісне визначення лікарських засобів
- •1. Похідні галогенів
- •1. Препарати гідроген пероксиду
- •Аналіз сполук вісмуту, цинку, купруму, аргентуму, феруму, платини і гадолінію.
- •Загальні реакції, які використовуються в аналізі
- •Сполуки купруму Купруму сульфат
- •Сполуки аргентуму
- •Колоїдні розчини срібла
- •Сполуки феруму Феруму сульфат
- •Органічні фармацевтичні препарати
- •Лікарські речовини – галогенопохідні вуглеводнів аліфатичного ряду
- •Хлороформ (Chloroformium)
- •Фізичні властивості
- •Йодоформ (Iodoformium)
- •Трийодметан
- •Добування
- •Етилхлорид (Aethylii chloridum)
- •Добування
- •Лікарські речовини – похідні спиртів
- •Спирт етиловий (Spiritus aethylicus)
- •У процесі отримання побічними продуктами можуть бути піровиноградна кислота, ацетальдегід, гліцерин, сивушні масла. Для очищення від домішок етиловий спирт переганяють.
- •Гліцерин (Glycerinum)
- •Лікарські речовини – феноли та їх похідні
- •Ф енол чистий (Phenolum purum)
- •Т имол (Thymolum)
- •Ф енолфталеїн (Phenolphtaleinum)
- •Д ля ідентифікації фенолфталеїну використовують реакцію з лугом, при додаванні якого розчин препарату забарвлюється у малиновий колір:
- •Лікарські речовини – похідні альдегідів
- •Розчин формальдегіду 40 %-вий (Solutio Formaldehydi) ф ормалін (Formalinum)
- •Х лоралгідрат (Chloralum hydratum)
- •Лікарські речовини – похідні карбонових кислот аліфатичного ряду
- •Калію ацетат (Kalii acetas)
- •Кальцію лактат (Calcii lactas)
- •Кальцію глюконат (Calcii gluconas)
- •Натрію цитрат (Natrii citras)
- •Лікарські речовини – амінокислоти аліфатичного ряду
- •Кислота глутамінова (Acidum glutamicum)
- •Ц истеїн (Cysteinum)
- •Лікарські речовини, похідні етерів
- •Питання для самоконтролю
- •Лікарські речовини, похідні естерів
- •Лікарські речовини – похідні барбітурової кислоти
- •Лікарські речовини– похідні ароматичних кислот та фенолокислот
- •К ислота бензойна (Acidum benzoicum)
- •С аліцилова кислота (Acidum salicylicum)
- •Н атрію саліцилат (Natrii salicylas) Натрію 2-гідроксибензолкарбоксилат
- •К ислота ацетилсаліцилова (Acidum acetylsalicylicum) Саліциловий естер оцтової кислоти
- •Зберігання
- •Ф енілсаліцилат (Phenylii salicylas) Феніловий естер саліцилової кислоти
- •Органічні фармацевтичні препарати – похідні ароматичних амінів
- •К сикаїн (Xycainum) Лідокаїн (Lidocainum)
- •П арацетамол (Paracetamolum)
- •Лікарські речовини, похідні біс-(β-хлоретил)аміну
- •Сарколізин
- •Лікарські речовини – похідні ароматичних амінокислот
- •А нестезин (Anaesthesinum)
- •Новокаїн (Novocainum)
- •Дикаїн (Dicainum)
- •Лікарські речовини – похідні піразолу
- •Ф еназон (Phenasone)
- •Метамізолу натрієва сіль (Metamizolum natricum) а нальгін (Analginum)
- •Лікарські речовини – похідні гідразиду ізонікотиновоі кислоти
- •Лікарські речовини – похідні 8-оксихіноліну
- •Лікарські речовини з групи алкалоїдів
- •Загальні алкалоїдні реактиви:
- •Спеціальні алкалоїдні реактиви:
- •Похідні тропану
- •А тропіну сульфат (Atropini sulfas)
- •Скополаміну гідробромід (Scopolamini hydrobromidum)
- •Похідні хіноліну : хінін та його солі
- •Хімічні властивості і аналіз якості
- •Похідні бензилізохіноліну : папаверіну гідрохлорид
- •П апаверину гідрохлорид (Papaverini hydrochloridum)
- •Похідні фенантренізохіноліну
- •М орфіну гідрохлорид (Morphini hydrochloridum)
- •Е тилморфіну гідрохлорид
- •Похідні імідазолу: пілокарпіну гідрохлорид, дибазол, метронідазол, клонідину гідрохлорид п ілокарпіну гідрохлорид
- •Похідні пурину
- •Т еобромін (Theobrominum)
- •Лікарські речовини – вітаміни
- •Тотожність
- •Тотожність
- •Лікарськіречовини групи антибіотиків та їх напівсинтетичних аналогів
- •І. Метацикліну гідрохлорид (Methacyclini hydrochloridum). Рондоміцин.
- •Іі. Антибіотики ароматичного ряду Левоміцетин
- •IV. Цефалоспорини
- •V. Антибіотики – глікозиди Стрептоміцину сульфат (Streptomycini sulfas) (дфу)
- •VI. Антибіотики – аміноглікозиди
- •Viі. Лінкоміцини Лінкоміцину гідрохлорид (Lyncomycini hydrochloridum) (дфу)
- •Т ерпінгідрат
- •К амфора
- •Б ромкамфора.
- •Лікарські речовини - комплексоутворюючі сполуки
- •Ф ерамід
- •Етилендіамінтетраацетати
- •Препарат добувають конденсацією етилендіаміну з надлишком монохлороцтової кислоти:
- •О сарсол
- •Металоорганічні сполуки.
- •М еркурійсаліцилова кислота
- •Лікарcькі речовини, продукти переробки нафти
- •Лікарські речовини – гормони та гормоноподібні препарати
- •Гормони мозкового шару наднирників
- •Гормони стероїдної структури
- •1. Реакції, які ґрунтуються на відновних властивостях препаратів:
- •Дезоксикортикостерону ацетат
- •Кортизону ацетат
- •Преднізолон (Prednisolonum)
- •Статеві гормони
- •Андростан
- •Прогестерон (Progesteronum)
- •Література
- •Фармацевтична хімія
- •За загальною редакцією професора і. Ф. Мещишена Українською мовою
Лікарські речовини– похідні ароматичних кислот та фенолокислот
Ароматичні
кислоти – похідні ароматичних вуглеводнів,
в яких один або декілька атомів водню
заміщені карбоксильними групами. В
медичній практиці застосовують кислоту
бензойну, кислоту саліцилову (фенолокислота)
і натрію саліцилат:
Бензойна кислота Саліцилова кислота
Невелика кількість ароматичних кислот міститься в ягодах, плодах, корі деяких рослин, а також в смолах, камедях, бальзамах.
Д
о
цієї групи похідних фенолокислот можуть
бути віднесені препарати складних
ефірів саліцилової кислоти і похідні
аміду саліцилової кислоти. Саліцилова
кислота утворює складні ефіри як з
органічними кислотами за рахунок
взаємодії з фенольним гідроксилом (І),
так і зі спиртами або фенолами за рахунок
взаємодії з карбоксильною групою (ІІ):
І ІІ
С
пособи
їх добування та ідентифікації засновані
головним чином на двох оборотних хімічних
процесах: етерифікації та омилення
(гідролізу):
В ДФ включені наступні препарати: кислота бензойна, кислота саліцилова, натрію саліцилат, кислота ацетилсаліцилова, фенілсаліцилат.
К ислота бензойна (Acidum benzoicum)
Бензолкарбонова кислота
Фізичні властивості
Кислота бензойна – безбарвні голчасті кристали або білий дрібнокристалічний порошок без запаху або зі специфічним слабким запахом. Температура плавлення 122-124,5°С. Препарат мало розчинний у воді, розчинний у киплячій воді, легко розчинний у 96% спирті, ефірі, жирних оліях.
Добування
С
интезують
кислоту бензойну, окислюючи толуол
різними окислювачами: нітратною чи
хромовою кислотами, калію біхроматом,
діоксидом марганцю:
Толуол Бензойна кислота
Тотожність.
К
ислота
бензойна дає характерну реакцію з
розчином феруму (ІІІ) хлориду. Препарат
попередньо розчиняють в 0,1 н розчині
натрію гідроксиду (реакція розчину
повинна бути нейтральною). В результаті
реакції утворюється нерозчинний у воді
основний феруму (ІІІ) бензоат рожево-жовтого
кольору:
Кількісне визначення
А
лкаліметрія
у спиртовому середовищі, пряме титрування.
Спирт попередньо нейтралізують за
фенолфталеїном, потім розчиняють наважку
препарату і титрують 0,1 н розчином натрію
гідроксиду з тим же індикатором:
Бензойну кислоту зберігають у добре закритій тарі.
Застосування
Застосовують зовні як антисептичний, протимікробний і фунгіцидний засіб.
С аліцилова кислота (Acidum salicylicum)
о-Оксібензойна кислота
Н атрію саліцилат (Natrii salicylas) Натрію 2-гідроксибензолкарбоксилат
Фізичні властивості
Кислота саліцилова – білі дрібні голчасті кристали або кристалічний порошок без запаху. Температура плавлення 158-161°С, при обережному нагріванні сублімується. Саліцилова кислота мало розчинна у воді, розчинна у киплячій воді, легко розчинна у спирті, ефірі, важко розчинна у хлороформі.
Натрію саліцилат – білий кристалічний порошок або дрібні лусочки без запаху солодкувато-соленого смаку. Легко розчинний у воді, помірно розчинний у 96% спирті.
Добування
К
ислоту
саліцилову одержують карбоксилюванням
фенолу за реакцією Кольбе-Шмідта:
Випарену досуху суміш фенолу та еквівалентної кількості гідроксиду натрію нагрівають в автоклавах (130°С) з діоксидом вуглецю під тиском 450-500 кПа (4,5-5 атм). Продукт реакції розчиняють у воді, підкисляють соляною кислотою і виділену кислоту саліцилову перекристалізовують.
Н
атрію
саліцилат одержують, випарюючи досуху
розчин саліцилової кислоти, нейтралізованої
еквівалентною кількістю карбонату або
гідрокарбонату натрію:
Тотожність
Для ідентифікації кислоти саліцилової і натрію саліцилату використовують в якості реактиву розчин феруму (ІІІ) хлориду. Однак на відміну від бензойної саліцилова кислота утворює синьо-фіолетове забарвлення, яке зникає при додаванні невеликої кількості хлоридної кислоти і не зникає в присутності оцтової кислоти:
Т
отожність
натрію саліцилату встановлюють за іоном
натрію (забарвлення безбарвного полум’я
пальника в жовтий колір) і за виділенням
саліцилової кислоти після нейтралізації
розчину препарату розведеною нітратною
кислотою. Виділений осад відфільтровують,
промивають водою, сушать та ідентифікують
за температурою плавлення (156-161°С).
Кількісне визначення
1
.
Алкаліметрія, пряме титрування. В якості
розчинника використовують спирт (так
як препарат погано розчинний у воді).
Спирт попередньо нейтралізують за
фенолфталеїном, потім розчиняють наважку
препарату і титрують 0,1 н розчином
гідроксиду натрію з тим самим індикатором:
2
.
Натрію саліцилат, кількісно визначають
методом нейтралізації титрованим
розчином хлоридної кислоти, використовуючи
змішаний індикатор (суміш рівних
кількостей метилового оранжевого і
метилового синього). Титрування здійснюють
в присутності ефіру, так як виділена
кислота саліцилова змінює рН водного
розчину до 2,5-3,0. Це приводить до зміни
забарвлення індикатора до настання
еквівалентної точки. Присутність ефіру
запобігає цьому явищу, так як він витягує
виділену саліцилову кислоту:
Зберігають саліцилову кислоту і натрію саліцилат в добре закупореній тарі.
Застосування
Саліцилову кислоту застосовують ззовні в якості антисептичного і кератолітичного засобу. Натрію саліцилат здійснює протиревматичну, протизапальну, болезаспокійливу та жарознижуючу дію.