Органічні фармацевтичні препарати

Велика кількість різноманітних лікарських засобів, якими користується медицина, вимагає їхньої класифікації. Можливі два види класифікації лікарських засобів:

І. Фармакологічна класифікація, коли всі лікарські засоби поділяються на групи в залежності від їх дії на системи, процеси і виконавчі органи, як наприклад, серце, головний мозок, кишківник і т.д.

ІІ. Хімічна класифікація, відповідно до якої лікарські засоби групуються за спільністю хімічної структури і хімічних властивостей. При цьому в кожній хімічній групі можуть бути речовини з різною фізіологічною активністю.

Основною особливістю органічних сполук є те, що до їх складу обов’язково входить карбон. Органічна хімія – це хімія сполук карбону. Карбон з’єднаний з гідрогеном і деякими іншими елементами-органогенами: оксигеном, нітрогеном, сульфуром, фосфором і галогенами. Сполуки вуглецю з гідрогеном називаються вуглеводнями, а сполуки, які містять інші елементи розглядають як похідні вуглеводнів.

В основі класифікації органічних сполук лежить будова їх вуглецевого скелету. У відповідності до цього всі органічні сполуки поділяються на три великих класи:

І. Ациклічні сполуки, молекули яких складаються з відкритого, прямого або розгалуженого ланцюга атомів карбону.

ІІ. Карбоциклічні сполуки, в молекулі яких міститься один або декілька замкнутих циклів атомів карбону.

ІІІ. Гетероциклічні сполуки, в молекулі яких в цикл входять не тільки атоми карбону, але й інших елементів (наприклад, сульфуру, нітрогену, оксигену).

Кожний з цих великих класів включає групи сполук об’єднаних за принципом спільності функціональних груп і хімічних властивостей. Наприклад, ациклічні сполуки включають:

1. вуглеводні (насичені і ненасичені);

2. галогенопохідні вуглеводнів;

3. спирти і їх галогенопохідні;

4. альдегіди і кетони;

5. карбонові кислоти та їх похідні;

6. ефіри прості (етери) і складні (естери);

7. амідовані похідні вугільної кислоти.

Карбоциклічні сполуки діляться на дві основні групи:

1. ароматичні сполуки (похідні бензолу);

2. ациклічні сполуки (поліметинові вуглеводні та їх похідні, наприклад, циклопропан), гідроароматичні сполуки (наприклад, терпеноїди). Кожна з цих груп має підгрупи. Наприклад, ароматичні сполуки включають підгрупи фенолів, кислот та їх ефірів, амінопохідних, сульфокислот і т.д.

В окрему групу сполук виділені біологічно активні природні сполуки: алкалоїди, глікозиди, вітаміни, гормони, антибіотики.

У відповідності до цієї класифікації в даному посібнику описані органічні лікарські засоби.

Лікарські речовини – галогенопохідні вуглеводнів аліфатичного ряду

Галогенопохідні вуглеводні являють собою групу похідних насичених вуглеводнів, в молекулах яких один чи декілька атомів водню заміщені галогенами ( фтором, хлором, бромом чи йодом). Вони є газами, рідинами або твердими речовинами, мають характерний запах, майже нерозчинні у воді, але порівняно легко розчинні в органічних розчинниках.

Газоподібні і рідкі галогенопохідні володіють наркотичною дією, причому більш активною, ніж вихідні вуглеводні. Наркотична активність залежить від того, який галоген введений в молекулу вуглеводню. Ефективність наркотичної дії поступово знижується у ряду хлор-, бром-, йод похідних. Зі збільшенням числа галогенів в молекулі наркотична активність зростає.

В ДФУ включено декілька препаратів галогенопохідних вуглеводнів. За фізичними властивостями їх можна розділити на дві групи засобів: рідкі галогенопохідні вуглеводнів–етилхлорид, фторотан, хлороформ, хлороформ для наркозу – і тверді галогенопохідні вуглеводнів – йодоформ.