 
        
        - •Лабораторна робота №1 Визначення швидкості розкладання карбіду кальцію та виходу з нього ацетилену
- •Теоретичні відомості
- •Обладнання та матеріали
- •Послідовність виконання роботи
- •Методика обчислень
- •Послідовність оформлення звіту
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 2 Дослідження характеристик газових редукторів
- •Теоретичні відомості
- •Обладнання та матеріали
- •Послідовність виконання роботи
- •Послідовність оформлення звіту
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 3 Випробування газозварювального пальника
- •Теоретичні відомості
- •Обладнання та матеріали
- •Послідовність виконання роботи
- •Послідовність оформлення звіту
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 4 Дослідження продуктивності й витрат матеріалів у разі зварювання правим і лівим способами
- •Теоретичні відомості
- •Обладнання та матеріали
- •Послідовність виконання роботи
- •Вимоги до звіту
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 5 Вибір параметрів режиму газового паяння, інструменту й обладнання
- •Теоретичні відомості
- •Обладнання та матеріали
- •Послідовність виконання роботи
- •Теоретичні відомості
- •Обладнання та матеріали
- •Послідовність виконання роботи
- •Послідовність оформлення звіту
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота 7 Дослідження впливу технологічних параметрів на процес киснево-флюсового різання
- •Теоретичні відомості
- •Обладнання та матеріали
- •Послідовність виконання роботи
- •Послідовність оформлення звіту
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №8 Визначення технологічних параметрів плазмового різання
- •Теоретичні відомості
- •Обладнання та матеріали
- •Послідовність виконання роботи
- •Послідовність оформлення звіту
- •Контрольні запитання
- •Література
Теоретичні відомості
Паяння – технологічний процес отримання нерознімного з’єднання деталей виробу введенням між ними проміжного металу – припою – з нижчою температурою плавлення, ніж у з’єднуваних металів. Припій у рідкому стані під дією капілярних сил заповнює зазор у між з’єднуваними поверхнями, а потім кристалізується й міцно з’єднується з основним металом.
У процесі паяння використовують м’які (з температурою плавлення 80…290 ˚С) та тверді (560…1050 ˚С) припої. Властивості припоїв наведено в табл. 5.1.
Таблиця 5.1 Механічні властивості припоїв
| Марка | Робоча температура паяння t, ˚С | Границя міцності σмМПа | Коефіцієнт міцності k | 
| Пф-45 | 745…845 | 370…510 | 0,65 | 
| Мф-3 | 715…850 | 150…180 | 0,38 | 
| ЛК 62-05 | 960…980 | 320 | 0,58 | 
| Л-62 | 940…960 | 280 | 0,40 | 
| ПОС-40 ПОС-60 | 290…350 | 340 | 0,06 | 
Для паяння легкоплавкими (м’якими) припоями застосовують так звані паяльні лампи, які працюють на бензині, гасі чи спирті в суміші з повітрям. Температура полум’я таких ламп сягає 1000…1100 ˚С.
Для паяння твердими припоями розроблено різні типи паяльників, що працюють на природному газі, пропані – бутані в суміші з повітрям із зовнішнім або внутрішньосопловим змішуванням, а також універсальні ацетиленокисневі пальники, які застосовують для зварювання.
Перед початком паяння, як і для газополуменевого зварювання, треба визначити витрати пального газу, вибрати номер наконечника й тип пальника. Їх вибирають з урахуванням матеріалу з'єднуваних деталей, марки припою та використовуваної суміші газів.
Для паяння застосовують флюси – неорганічні речовини з неметалічними зв’язками. Вони захищають паяні з’єднання від хімічної взаємодії з навколишнім середовищем, місця паяння та припій від забруднень, а також покращують розтікання рідкого припою та його затікання в зазор. Характеристики деяких флюсів наведено в табл. 5.2.
Таблиця 5.2. Характеристики флюсів
| Склад | Температурний інтервал,оС | Призначення | 
| Хлорид цинку | 290…350 | Для паяння вуглецевих низьколегованих сталей, міді, нікелю та їх сплавів легкоплавкими припоями | 
| Бура | 743 | Для паяння вуглецевих низьколегованих сталей, міді, нікелю та їх сплавів високотемпературними припоями | 
Щоб запобігти крихкості з’єднання між припоєм і металом основи, треба вести процес паяння без перегрівання. Для отримання якісного з’єднання достатньо нагріти шов на 20...50°С вище температури повного розплавлення припою. Бажано, щоб припій розплавлявся не полум’ям, а від нагрітого основного металу.
Паяні з’єднання можна поділити на дві групи: в стик і внапусток. З’єднання в стик застосовують, коли виріб працює не в жорстких умовах і від нього не вимагається герметичності. В усіх інших випадках застосовують з’єднання внапусток. При цьому чим більша площа перекриття, тим вища міцність паяного з’єднання.
Конструктивні елементи паяного шва показано нарис. 5.1.
 
Рис.5.1. Конструктивні елементи паяного шва:
S –товщина основного металу;d - зазор; b – довжина напустка; l– довжина шва
Міцність і щільність паяного з’єднання значною мірою залежать від зазору. Приклади зазорів, які рекомендують у разі паяння деяких сплавів, наведено в табл. 5.3.
Таблиця 5.3. Рекомендовані зазори для паяння, мм
| Припій | Корозійно- стійка сталь | Німонік | Мідь | Мідні сплави | Вуглецеві сталі | 
| Мідний | 0,025…0,075 | – | – | – | 0,01…0,05 | 
| Мідно- цинковий | 0,075…0,375 | 0,075…0,375 | 0,075…0,370 | 0,075…0,037 | 0,05…0,25 | 
| Мідно- Фосфористий | – | – | 0,02…0,10 | 0,025…0,120 | – | 
| Срібний | 0,075…0,375 | 0,075…0,375 | 0,05…0,37 | 0,05…0,37 | 0,025…0,150 | 
Довжину напустка зазвичай беруть у 3...8 разів більшою за товщину основного металу. За більшої довжини збільшуються витрати припою, але міцність при цьому не підвищується. Границю міцності основного металу в разі з’єднання внапусток двох прямокутних зразків товщиною S і шириною L визначають із формули:
 ,
,
де:
Р1
- сила розриву; 
 -
границя міцності матеріалу в разі
розтягування основного металу.
-
границя міцності матеріалу в разі
розтягування основного металу.
Границю
міцності паяного з'єднання на зріз 
 (
= (0.6...0,8)
)
задає формула
(
= (0.6...0,8)
)
задає формула
                  
                            
 ,	
                                         (5.1)
,	
                                         (5.1)
де:Р2
- зусилля розриву; Ь
- довжина напустка; 
 - довжина шва.
- довжина шва.
Напусток
 визначають із умови
визначають із умови 
 ;
;
 :
:
                                       
                             
 .
                                	                              (5.2)
.
                                	                              (5.2)
Для визначення розрахункових зусиль силу, яку треба прикласти для розриву зразка , визначають із формули:
                  
                                     
 .
                                                             (5.3)
.
                                                             (5.3)
де: K – коефіцієнт міцності (див. табл. 5.1).
