
- •Гідравліка, гідро та пневмоприводи опорний конспект
- •Загальні положення. Програма курсу “Гідравліка, гідропневмоприводи” розрахована на 135 годин, з яких 14 годин відводяться на виконання лаборатоорно практичних робіт.
- •Програмою передбаченно виконання однієї домашньої контрольної
- •Загальні методичні вказівки.
- •Розділ 1. Гідравліка.
- •Тема 1.1. Рідини і їх властивості.
- •Питання для самоперевірки.
- •Тема 1.2. Основи гідростатики.
- •Питання для самоперевірки.
- •Тема 1.3. Основи кінематики та динаміки рідин.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 1.4. Гідравлічні опори.
- •Місцеві опори.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 1.5. Витікання рідини через отвори і насадки.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Розв’язок.
- •Тема 1.6. Рух рідини по напірних турбопроводах.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 2.1. Загальні повідомлення про гідравлічні машини.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 2.2. Об’ємні насоси.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Тема 2.3. Об’ємний гідропривод.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Розв’язок.
- •Тема 2.4. Обладнання і схеми об’ємного гідроприводу.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Розв’язок.
- •Розв’язок.
- •Розв’язок.
- •Тема 2.5. Лопатні насоси.
- •Методічні вказівки
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Розв’язок.
- •Тема 2.6. Гідродинамічні передачі.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Розділ 3. Пневматичний привод.
- •Тема 3.1. Загальні відомості про гідравлічні машини і пневматичний привод.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Тема 3.2. Компресори і компресорні пересувні установки.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Задачі.
- •Розв’язок.
- •Тема 3.3. Пневматичні двигуни та пневматичні ручні машини.
- •Методичні вказівки.
- •Корпус ; 2. Поршень-бойок ; 3. Робочий інструмент ; 4. Клапан.
- •Тема 3.4. Системи керування машин з пневматичним приводом.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Розділ 4. Експлуатація та ремонт машин з гідро-пневмоприводами.
- •Тема 4.1. Експлуатаціія машин з гідро-пневмоприводами.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Тема 4.2. Технічне обслуговування і ремонт гідро-пневмоприводів.
- •Методичні вказівки.
- •Питання для самоперевірки.
- •Кінець модуля №2 (готуйся до контрольной роботи) Список літератури.
- •Мандрус в.І., Лещій н.П., Звягин в.М., Машинобудівна гідравліка. Задачі та приклади розрахунків, Львів, Світ, 1995.
Питання для самоперевірки.
Призначення пневмоприводів.
Недоліки і переваги пневмоприводів в порівнянні з гідроприводом.
З яких основних елементів складається пневмопривод? Дайте їх коротку характеристику.
Які види регулювання застосовуються в пневмоприводах?
Область застосування пневмоприводів.
Тема 3.2. Компресори і компресорні пересувні установки.
Призначення, класифікація компресорів. Поршневі ротаційні, центробіжні компресори, їх принципові схеми, елементи схем, принцип дії і параметри. Розрахунок продуктивності і потужності компресорів. Пересувні компресорні установки, їх види, коротка характеристика. Основні несправності компресорів і їх усунення.
Література: (9) с. 6-25, 49-101.
Методичні вказівки.
Машини для подачі стисненого повітря з тиском вище 0,3 мПа називаються компресорами.
В дорожньо-будівельних машинах найбільше розповсюдження отримали поршневі, ротаційні та центробіжні компресори.
Вони класифікуються по ряду ознак:
по способу підведення енергії до повітря: об’ємні і динамічні (турбокомпресори);
по роду стискуємого газу: повітряні, кисневі, тощо;
по максимальному робочому тиску: низького тиску (0,3-1,2 мПа), середнього (1,2-10 мПа), високого (10-100 мПа), надвисокого (понад 100 мПа);
по продуктивності: малої продуктивності (до 0,05 м3/с), середньої (до 0,16м3/с), великої (більше 0,16 м3/с);
по роду привода: з електродвигуном і двигуном внутрішнього згорання;
по типу циліндра: з циліндрами одинарної (простої) дії і двойної дії;
по конструктивному розміщенню циліндрів: вертикальні, V-подібні, опозитні;
по кількості ступенів стиску: одно-, двох-, багатоступеневі.
В компресорах одноступеневого стиску повітря стискується один раз і потім поступає в повітрезбірник. В компресорах двохступеневого стиску повітря стискується двічі: спочатку до визначеного тиску в циліндрі першого ступеню, потім охолоджується в холодильнику і після цього в циліндрі другої ступені до робочого тиску.
Багатоступеневим стискуванням отримують високий тиск повітря, обмежуючи температуру нагнітаємого повітря збільшенням кількості ступенів стиску, так як після кожної ступені стиску повітря охолоджується в міжступеневому холодильнику. При стисненні в одноступеневому компресорі до тиску 0,3 мПа температура стисненого повітря може досягнути 180С. Масло, яким змащуються тертьові поверхні компресора (поршні, циліндри) для зменшення зносу, при таких температурах розкладається і втрачає свої змащуючі властивості. В результаті виникає можливість спалаху і вибуху масляного нагару, що накопичується в трубопроводах, кришках циліндрів, тому температура нагнітаємого повітря не повинна перевищувати 170С. Крім того при збільшенні кількості ступеней стиску зменшуються затрати енергії на стискування, збільшується продуктивність і надійність компресора.
М
ал.
28.
Схема поршневого омпресора двухстепеневого
стиску.
1 – циліндр першої ступені;
2 – циліндр другої ступені;
3 – холодильник.
Подача поршневого компресора ( м3/хв)
Qn=FLкNM
де F - площа поршня, м2 ;
L - хід поршня,м ;
К - кратність дії;
N - частота обертання вала компресора, хв-1;
М - кількість циліндрів компресора;
- коефіцієнт наповнення (0,65…0,9).
Потужність поршневого компресора (КВт)
де n - показник політропи ;
p1 і p2 - початковий і кінцевий апсолютний тиск, Па ;
Q - подача компресора, (м3/хв) ;
Подача ротаційних компресорів (м3/хв)
Qp=l(D-Sz)
де L - довжина ротора, м
Д - діаметр статора,м
S - товщина лопатки, м;
m - ексцентрисистет
z - кількість лопаток.
В ротаційних компресорах (Мал. 29) стиснуте повітря поступає в камеру А корпуса 3 , тисне на вільно переміщувані в пазах ексцентрично розміщеного ротора 1 лопатки 2 і приводить ротор в обертання. Стиснуте повітря із камери Б потрапляє в напірний трубопровід.
Мал.
29.
Схема ротаційного компресора.
Живлення різного роду пневмоінструментів і інших споживачів стиснутого повітря при виконанні дорожньо-будівельних робіт відбувається за допомогою компресорних станцій. Їх розрізняють по способу пересування: пересувні і переносні.
Пересувні станції монтують на причіпному візку, який до нового місця роботи буксирують автомобілем чи трактором. Переносні монтують на рамі чи салазках. Перевозять їх в кузові автомобіля.
Основним обладнанням установки є компресор з приводним двигуном, масловідокремлювач, охолоджувач і ресивер (повітряний балон). Додаткове обладнання включає фільтр на всмоктувальному трубопроводі компресора, запобіжні клапани, контрольно-вимірювальну апаратуру.
Кожній моделі компресорної станції присвоюється марка (ПР-10М, НП-10Э, ПР-10Э, ПП-1,5 , тощо).
Перша буква в марці означає спосіб пересування (П – пересувна, Н – переносна), друга – тип компресора (П – поршневий, Р – роторний), цифри – продуктивність компресора в м3/хв , буква М після цифри – станція модернізована, Э – на станції застосовується електричний приводний двигун.