Сполучення і та j з голосними

При-голосна

Вимова

Приклади

С с

у класичну епоху як [к], з ІV – V ст. - як [ц] і [к]:

[ц] – перед е, і, у, ае, ое:

céntum (сто) círculus (коло) Caésar (Цезар) cýclus ( коло)

[к] – перед а, о, u, всіма приголосними та в кінці слова:

fáctum ( вчинок) cáput ( голова) clárus (відомий) lac (молоко)

G g

[ґ] дзвінкий звук

gútta (крапля) génus ( рід)

H h

[г] глухий

hómo (людина) Homérus Héra história (історія)

L l

[ель] завжди як м`який звук:

sýmbolum (знак) lápsus (помилка)

S s

[с]

sagítta ( стріла) stílus (стиль) cómicus (комічний)

[з] – між двома голосними або між голосним та приголосним m або n:

rósa (роза); sub rósa ( під розою, таємно)

ss

[ сс]

compromíssum ( домовленість, угода)

Xx

[кс]

pax (мир) rádix (коріння)

[кз]– між голосними, другий з яких наголошений:

exémplar ( приклад) exércitus (військо)

Q q

лише разом з u перед голосною як [кв]

áqua (вода) quínque (п’ять) équus (кінь)

Латинські буквосполучення у позиції перед голосними вимовляються:

ti

[ці]

rátio (розум) áctio (дія) nátio (народ)

NB:

sti,

xti,

tti

[стi]

[кстi]

[ттi]

у сполученнях:

béstia (тварина)

míxtiо (суміш)

Áttius (Аттій)

ngu

[нгв]

língua (мова, язик) sánguis ( кров)

su

[св]

consuetúdo ( звичка) suávis (приємний)

але: súus ( свій)