Тема 6. Підприємство та підприємництво в ринковій економіці

Питання для самоопрацювання

1. Проблема банкрутства підприємств. Законодавство про банкрутство.

2. Перспективи розвитку підприємництва в Україні.

3. Організація процесу виробництва. Обмеженість ресурсів та шляхи їх подолання.

4. Продукція підприємств та її економічні форми.

Література

1. Борисов Е.Ф. Економічна теорія.М.-Юристь,2006.-568с.

2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч, посіб. - К.: Вища шк., 2009.

3. Дзюбик Е., Ривак С. Основи економічної теорії.:К., Основи, 2008.-336с.

4. Камаев В.Д. й др. Экономическая теория: Учеб. для вузов. - М.: ВЛАДОС, 2009.

5. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії. Підручник.- К.: Атака, 2008.- 344с.

6. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. / За ред. Ю.В. Ніколенко. - К.: Либідь, 2007.

7. Основи економічної теорії: Підручник /А.А.Чухно, П.С.Ещенко, Г.Н. Климко та ін. - К.; Вища шк., 2003. - 606с.

8. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка:Навч посіб. Для вузів / Під ред.: З. Ватаманюка, С. Панчишина.- К.: Видавничий дім „ Альтернатива”, 2003.- 606с.

9. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ За ред. Т.Н. Климка, В.П. Несторенко.- К.: Вища школа.- Знання, 2007.-743с.

10. Костюк В.С. Економічна теорія: навч. посібник / В.С.Костюк, А.М.Андрющенко, І.П.Борейко. – К.: Центр учб. Л-ри, 2009. -282с.

11. Базилевич В.Д. Економічна теорія. Політекономія: Навч. Посібник – К: Знання-Прес, 2008. – 719с.

12. Барр Р. Политическая экономия. - М.: Междунар. Отношения, 2007.-Т. 1,2,3.

13. Базилевич В.Д- Страховий ринок в Україні - К.: Т-во "Знання", 2008.

14. Базилевич В.Д., Колчигін О.П. Сутність, структура і оборот капіталу: Текст лекції. - К., 2008

15. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: Ника-Центр, 2006.

16. Воробьев Е.М. и др. Экономическая теория: Учебн. пособие,-Х.:Фортуна-Пресс, 2007,-410с.

17. Гаврилишин Б.О. Основні елементи теорії ринкової економіки. -К.,2008.

18. Гейлбронер Роберт Л., Тароу Лестер С. Економіка для всіх: Пер. з англ. - Львів: Просвіта, 2009.

Теоретичні відомості

Банкрутство — це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи та вигідно розпорядитися засобами. Ситуація банкрутства підприємств є типовою для економіки не лише країн, що розвиваються, а й будь-якої з розвинутих країн. Зокрема, у країнах Євросоюзу щороку банкрутує значна кількість підприємств і підприємців — з кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишаються 20—30. У США в 1998 р. збанкрутувало близько півмільйона підприємств і понад сто тисяч фізичних осіб. І незважаючи на банкрутство частини фірм, економіка європейських країн розвивається із передбачуваними темпами, що пояснюється тим, що законодавство і процедури банкрутства використовуються у них в першу чергу для оздоровлення економіки. Законодавче визначення поняття банкрутства закріплене у ст. 1 Закону про банкрутство: „Банкрутство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури". Тобто, Закон про банкрутство чітко зазначає, що банкрутство — це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів виключно через застосування ліквідаційної процедури.

В Україні сьогодні діє спеціальний орган — агентство з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, покликаний контролювати процедуру банкрутства, однак і він часто виявляється нездатним ефективно впливати на її результати. Агентство з питань банкрутства надає послуги з процедури банкрутства, і це перш за все стосується державних підприємств з часткою державної власності понад 25%. Але проблема у тому, що жорстких норм у Законі немає, тому зазначене агентство не може відповідати за те, що відбувається на багатьох державних підприємствах, де воно не залучається до процедури.

Підприємництво в Україні. У розвинутих країнах малому підприємництву приділяється першочергова увага з боку урядових органів, приватних структур, громадських організацій. Для них встановлені сприятливі законодавчі умови, відповідне інституційне середовище. Через малі підприємства тут набагато легше впроваджувати нові технології у виробничо-промисловому комплексі, сільському господарстві, переробній промисловості та ін.

Незважаючи на ту велику роль, яка відводиться малому і середньому бізнесу, розвиток підприємництва як в Україні в цілому, так і в нашому регіоні не відповідає вимогам часу.

Як стверджують самі підприємці ,найхарактернішими факторами, які гальмують цей розвиток є наступні:

1. Організаційно-правові труднощі започаткування бізнесу, особливо на стадії переходу від реєстрації до початку діяльності.

2. Недоступність кредитних ресурсів як для започаткування, так і для ведення бізнесу чи його відновлення, недостатні зв’язки міжнародними фінансовими організаціями по залученню інвестицій і грантів.

3. Переважно деклеративний характер державної підтримки підприємства, неоднозначність та суперечливість чинної нормативно-правової бази.

4. Територіальні диспропорції, тобто концентрація малих підприємств довкола промислових центрів і майже відсутність їх у віддалених районах і селах.

5. Несприятлива (тобто фіскальна) податкова політика, непомірний тягар оподаткування (особливо в питаннях начислення на заробітну плату, що призводить до значної тінізації в малому бізнесі.)

6. Доволі громіздка система бухгалтерського обліку та звітності.

7. Обмежені можливості для захисту від протиправних посягань.

8. Криза неплатежів та проблеми з формуванням нових взаємозв’язків, каналів збуту.

9. Слабкість інфраструктури малого підприємництва.

10. Недостатність професійних знань та досвіду тих, хто займається малим та середнім бізнесом.

Однією з найвагоміших перепон на шляху розвитку малого бізнесу є відсутність фінансових ресурсів для інвестиційного розвитку, а значить і сповільнення розвитку інвестиційних процесів, які є рушійною силою економічного зростання .

В країнах з розвинутою економікою найбільш поширеною формою фінансової підтримки малого бізнесу (70%) є кредитні ресурси банків. Держава всіляко сприяє зацікавленості кредитним установам надавати пільгові кредити початківцям і залучає до цієї справи різні верстви населення. Для цього створюють спеціальні урядові програми для молоді, безробітних, непрацюючих жінок ,реалізація яких здійснюється через вибрані банки .З метою заохочення виконання таких програм держава формує систему мотивацій-виділення додаткових кредитних ресурсів ,встановлення пільгової системи оподаткування для кредитодавця тощо. Банківська система є гнучкою ,а тому має багато переваг .При банках видаються мікро кредити, створюються лізингові фірми, венчурні та інвестиційні фонди ,які в різних формах також мають пряме чи опосередковане відношення до реалізації подібних програм розвитку малого підприємництва. Однак в Україні за умови обмеженості кредитних ресурсів, високі ціни на гроші та великого ризику , процентні ставки є надто високими і не можуть бути джерелом інвестицій для малого бізнесу .

В Україні існують спеціалізовані джерела підтримки малих підприємств-це державна фінансова допомога та міжнародна донорська допомога .

Державна фінансова допомога реалізується через Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки фермерських господарств та державний інноваційний фонд. Але ці фонди не стали дійовим інструментом реалізації державної програми підтримки бізнесу, так як формуються з тих же обмежених інвестиційних ресурсів, які в державі відсутні.

Міжнародна донорська допомога здійснюється через міжнародні фінансові організації-Європейський банк реконструкції та розвитку, Американський фонд підтримки підприємництва в західних країнах, Німецький фонд сприяння підприємництву тощо. Однак кошти надто малі для масового розвитку підприємництва, та й не завжди вони спрямовані на формування фінансової підтримки малого бізнесу.

Намагаючись якось вирішити проблему відсутності інвестиційних ресурсів, підприємці утворюють громадські організації-кредитні спілки та позичкові кола взаємного кредитування. Однак великого поширення такі форми ще не отримали і основна причина криється в таки же мізерних доходах, які отримують підприємці.

Потужні можливості закладені в податковій політиці. Активна державна підтримка малого бізнесу проявляється у встановлених законодавчо податкових пільгах. Поширені твердження про надто великий податковий пресинг є дещо перебільшені. Податкова система цілком підходить середньому та великому бізнесу, але, безумовно, ускладнює започаткування та розвиток малого. Система оподаткування повних і командних товариств ,приватних фірм малого підприємництва повинна бути наближена до оподаткування підприємців, які працюють без створення юридичної особи. Так працює весь світ. Маючи повну відповідальність перед кредиторами чи інвесторами, вони отримують від держави пільги стосовно оподаткування. Це дає змогу фірмі-початківцю утвердитись на ринку, накопичити запас капіталу, та захистити від вимивання обігових коштів .

Податкова політика повинна включати перевірену досвідом країн розвинутої економіки систему пільг: диференційована система оподаткування в залежності від величини обороту, - “податкові інвестиційні кредити ” на засоби ,що направляються на розширене виробництво за рахунок власних ресурсів, податкові скидки на прибуток, пільгове формування спеціальних цільових резервних фондів за рахунок неоподаткованого прибутку, пільгове оподаткування оновленого асортименту продукції, система стимулюючих заходів по потоку інвестицій в компанії, які спеціалізуються на фінансуванні невеликих фірм з інноваційними технологіями. Останні є надзвичайно важливим для нашої економіки, так як може стати стимулом до розвитку венчурного підприємництва в малому бізнесі та запровадження вітчизняного “франчайзигну”. Наприклад, Японія застосовує податок на прибуток в розмірі 42%,а для малого бізнесу-30%. Англія відповідно 35% і 29%. В США використовують диференційований підхід до оподаткування прибутку. Перші 50 тис. дол. прибутку обкладаються податком 15%, прибуток від 50 тис. до 75 тис. дол. - за ставкою 25%, прибуток більше 75 тис. дол. - 34%.У Франції протягом перших 5 років роботи фірми ставка податку зменшується на 50%. Вдвічі меншою є ставка податку для підприємців Німеччини, щорічний прибуток не перевищує 3 млн. марок. Уряд Японії і Швеції дозволяє компаніям створювати за рахунок неоподаткованого прибутку фонд спеціального призначення для фінансування майбутніх інвестицій. Шведські фірми мають змогу відкладати половину прибутку в такі фонди, зберігаючи ці кошти у формі безпроцентних вкладів в банку і використовуючи їх по мірі необхідності. Податкова політика Японії передбачає пільги не тільки на затрати ,але й на результати виробництва. Така продукція, як математичне забезпечення ЕОМ цілком не оподатковується. Товари-новинки впродовж 3 років після впровадження в обсязі 20% також звільняються від податку.

Отже, фінансово-кредитну і податкову політику щодо підтримки малих підприємств слід реформувати. Суттєву роль у фінансовій підтримці малого бізнесу повинні відігравати форму підтримки підприємництва. Підвищення ролі та значення малих підприємств в економіці України висунуло нові вимоги до формування відповідної ринкової інфраструктури(фінансово-кредитні інститути, біржі, інвестиційні фонди і компанії, інформаційні консультативні фірми, бізнес-центри і т.п.), тому державні органи повинні більше уваги приділяти формуванню її основних елементів і виробленню належної законодавчої бази. Реалізація цих заходів надасть нашим підприємцям значні можливості для самореалізації. Тим самим підприємництво може досягти підвищення своїх показників до рівня розвинутих країн.

Виходячи з вище наведеного, можна сказати ,що воно в Україні має великі резерви і великі перспективи, адже нема іншого способу становлення і зміцнення держави, окрім розвитку ринкової економіки, яка ґрунтується насамперед на приватному бізнесі, особистій ініціативі, що й дає кожному можливість самореалізації і самоутвердження.

Тестові завдання

1. З точки зору А.Маршалла ринкова рівновага встановлюється тому, що є:

а) різниця в обсязі попиту;

б) різниця в обсязі пропозиції;

в) різниця у цінах попиту і пропозиції;

г) вірні відповіді а і б.

2. Межа ціни може встановлюватися:

а) нижче ціни рівноваги;

б) вище ціни рівноваги;

в) усі відповіді вірні;

г) немає вірних відповідей.

3. Основним механізмом, що дає змогу узгодити дії суб’єктів ринкової економіки:

а) система цін;

б) система ринків;

в) норма прибутку;

г) податкова система.

4. Виберіть вірне твердження:

а) корисність товару є однаковою для різних людей;

б) корисність товару є різною для різних людей;

в) корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини в різний час і за різних обставин;

г) вірні відповіді а) і в);

д) вірні відповіді б) і в);

Тестові завдання

1. У чому полягає сутність одиничного поділу праці на підприємстві?

а) це поділ праці за професіями і спеціальностями;

б) це процес відокремлення одних видів роботи від інших;

в) це процес подетальної форми поділу праці.

2. Які позитивні риси малих підприємств?

а) можливість швидкого впровадження нових ідей, нових зразків продукції;

б) вони не так часто банкротують, як великі;

в) для них характерна гнучкість і мобільність в управлінні та організації виробництва;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а), в).

3. Яким критерієм слід керуватися при визначенні масштабів підприємств?

а) критерієм максимального випуску товарів;

б) критерієм оптимальності;

в) критерієм привласнення максимального прибутку.

4. Яке з положень неправильно характеризує належність акціонерних товариств до колективної форми власності?

а) акціонерні товариства виникають внаслідок злиття багатьох індивідуальних капіталів в один акціонерний капітал;

б) величина прибутку, що розподіляється на акціонерних підприємствах, залежить від результатів колективної праці та від колективно прийнятих на загальних зборах рішень;

в) на акціонерних підприємствах власники акцій можуть претендувати на частку майна підприємства;

г) немає вірних відповідей.

5. Зазначте негативні сторони діяльності малих підприємств:

а) на цих підприємствах низька якість виготовленої продукції;

б) на цих підприємствах висока інтенсивність праці за рахунок подовження робочого дня;

в) неспроможність малих підприємств впроваджувати вагомі досягнення науки і техніки;

г) вірні відповіді а і в;

д) вірні відповіді б і в.

6. Які позитивні риси акціонерних компаній:

а) вони дають змогу значно розширювати джерела фінансування своєї діяльності;

б) це підприємства, на яких турбота про кожного акціонера є пріоритетним завданням;

в) вони мають змогу швидко будувати на акумульовані кошти нові підприємства;

г) усі відповіді вірні;

д) вірні відповіді а) і в).

Практичні завдання.

1. Обсяг статутного фонду акціонерного товариства становить 6 млн. грн. Визначити кількість акцій і кількість облігацій, які може випустити товариство, якщо номінальна вартість однієї акції 1 тис. грн., а однієї облігації – 10 тис. грн.

2. Номінальна вартість однієї акції – 1000 грн., розмір річного дивіденду – 30% на акцію, рівень позичкового банківського відсотку – 20%. Визначити курсову ціну акції.

3. Фермерське господарство зібрало 20 тис. т. зерна , з яких використано для внутрішньогосподарських потреб (насіння, корми тощо) 7 тис.т., ще 3 тис.т. – для страхового фонду, рента була реалізована на ринку за середньою ціною 200 грн. за 1 т. Визначити: а) величину товарної продукції в натуральному і грошовому виразі; б) відсоток товарності зернового господарства; в) величину прибутку за товарну продукцію; г) рівень рентабельності зернового виробництва, якщо собівартість 1 т. зерна становила 120 грн.

4. Скласти порівняльну таблицю, що показує відмінність між колективним сільським господарством і селянським (фермерським) господарством за такою формою:

Показник	Колективне сільське господарство	Сільське (фермерське) господарство
1. Форма власності на землю.
2. Хто управляє господарством, визначає основні напрями діяльності?
3. Чи можна використовувати найману робочу силу?
..........

Індивідуальні науково-дослідні завдання

1. Перспективи розвитку підприємництва в Україні.

2. Фінансова санація підприємств.