Константа дисоціації матиме такий вигляд:

Чим менше значення К_д, тим слабкішим є електроліт і навпаки, чим більша Кд, тим краще дисоціює речовина. Величина К_д не залежить від концентрації електроліту, а залежить тільки від природи електроліту і розчинника та від температури.

Взаємозв’язок між величинами α і К_д для розбавлених слабких електролітів відомий під назвою закону розбавлення Оствальда. Математичний вираз його для електролітів, які розпадаються на один катіон та один аніон має вигляд:

якщо α → 0, то К_д = С_м α²,

де Кд – константа дисоціації;

α – ступінь електролітичної дисоціації;

С_м – молярна концентрація електроліту.

У не дуже розбавлених розчинах сильних електролітів треба враховувати не концентрацію йонів, а їх активність.

Активність йонів – це ефективна умовна концентрація

а = γС,

де а – активність йонів;

γ - коефіцієнт активності.

Приклади електролітичної дисоціації для електролітів різних класів:

сильних кислот H₂SO₄ → 2H⁺ + SO₄^2-

HCl → H⁺ + Cl^-

сильних основ KOH → K⁺ + OH^-

Ca(OH)₂ → Ca²⁺ + 2OH^-

середніх солей Na₂SO₄  2Na⁺ + SO₄^2-

кислих солей Ca(HCO₃)₂  Ca²⁺ + 2HCO₃^-

KH₂PO₄  K⁺ + H₂PO₄^-

основних солей Al(OH)₂Cl  Al(OH)₂⁺ + Cl^-

(CuOH)₂SO₄  2(CuOH)⁺ + SO₄^2-

Середні і слабкі електроліти (кислоти) і слабкі основи дисоціюють ступінчасто, наприклад:

H₃PO₄  H⁺ + Н₂PO₄^-

H₂PO₄^-  H⁺ + НPO₄^2-

HPO₄^2-  H⁺ + PO₄^3-

Експериментальна частина. Дослід 1. Визначення електропровідності розчинів.

Для якісного вивчення електропровідності розчинів використовують установку (рис.12), яка складається з хімічної склянки (1) ємністю 250 мл, ебонітової кришки (3) для закріплення електродів, двох вугільних електродів (2), на які надіті гумові трубки, що щільно затуляють верхню частину електродів, так щоб відкритою залишалась однакова площа у обох електродів, дротяних провідників, амперметру.

Використовуючи установку (рис.12) визначте електропровідність наступних розчинів: дистильованої і водопровідної води, 1н розчинів HCl, H₂SO₄, CH₃COOH, NaOH, NH₄OH, NaCl, KNO3, Na₂SO4, цукру, глюкози, гліцерину, спирту.

Д осліджуваний розчин налийте в склянку до нижньої мітки і занурте в нього електроди. Ввімкніть вилку електродів в електромережу (U=36В) і відмітьте показання амперметру.

Після вимірювання розчин перелийте в той самий посуд, звідки його наливали. Перед кожним наступним вимірюванням промийте електроди водопровідною та дистильованою водою і висушіть їх фільтрувальним папером.

Будьте обережні! Не торкайтеся руками електродів при включеній установці. Заміну розчинів в склянці для вимірювання електропровідності проводьте лише після відключення установки від електромережі.

Результати спостережень запишіть у табл.11. Розчини згрупуйте по силі струму. Сильні електроліти, ті у котрих Ι ≈ 0,5А, слабкі - Ι ≈ 0,05А.

Таблиця 11

Сильні електроліти, І А	Слабкі електроліти, І А	Неелектроліти, І А

Складіть рівняння електролітичної дисоціації для усіх досліджених електролітів.

Зробіть висновок, які по природі речовини відносяться до сильних, а які до слабких.