Хронічні інфекційні неспецефічні артрити
Етіологія: захворювання зв'язують з перенесеною в минулому травмою, поліартритом, ревматизмом і т. д.
Клініка: захворювання протікає в'яло. Скарги на незначний самовільний -біль який посилюється при відкриванні рота. Відкривання рота неможливе або обмежене до 2 см. Жування майже неможливе \ із-за значної болючості. Попереду козелка може бути нерізко виражена припухлість тканин. Характерний симптом хронічних артритів - хруст, одна з перших ознак порушення фінкції ВНЩС. Хруст може виявлятися тільки при пальпаторному обстеженні суглобової головки через зовнішній слуховий прохід, а може бути грубий і різкий і вільно встановлюватися сторонніми особами на слух. Загострення хронічного неспецефічного артриту супроводжується підвищенням температури, зміни зі сторони крові, припухлість тканин, що оточують суглоб, обмежені рухи н/щ і зміщенняп в сторонуздорового або хворого суглоба в їалежності від того який процес проходить в суглобі - рубцювання або ексудація з розтягненням сугьобової капсули. Біль при загострені: ниючий, колючий, стріляючий; може обмежуватися дялянкою ураженого суглоба, іррадіювати в позадувушнувискову, підщелепову ділянки. При натисканні на підборідок або кут нижньої щелепи біль різко посилюється (цим методом добре визначати наявність болі і її характер). На рентгенограмі при всіх формах^ хронічного запалення ВНЩС зміни зі сторони суглобової щілини - розширення при ексудативних формах, звуження - при рубцевих змінах.
Діагноз - на основі анамнезу, об'єктивне обстеження, в тому числі рентгенографія, томографія.
. Диф. діагностика - з паротитом, для паротиту характерне порушення секреції білявушної залози. Лікування:
Усунення інфекції - запального вогнища поза суглобом (санація вогнища. Інфекція - в зубах, середньому вусі, мигдалинах, верхньо-щелепових пазухах, кишках, сечовому міхурі та ін). Перед видаленням гангренозних зубів, займоротоміією, тонзілектомією слід провести профілактичне лікування (кислота ацетилсаліцилова, амідопірин і бутадіон, сульфаніламідами, антибіотиками), щоб попередити загострення артриту після операції.
Стимуляція загальної імунологічної реактивності і десенсибілізаціїя організму: •
а) калорійне і вітамінізоване харчування;
б) поєднання аспірину з похідними кортизону ацетату або преднізолону; - Гормональне лікування бажано проводити консультуючись з терапевтом.
Розвантаження суглоба і забезпечення його спокою, для цього ставиться гумова прокладка між корінними зубами 5-10 мм. товщиною, а підборідковий відділ н/щ підтягується вверх за допомогою пращі та еластичної тяги до головної шапочки.
Фізіотерапія: в гострому періоді легке тепло (зігріваючий компрес, УВЧ, солюкс), а після зниження гострих явищ - електрофорез з вірепіном, або медичною жовчею, парафінові аплікації.
В хронічній фазі - раціональне зубопротезування.
Інфекційно-специфічні артрити Зустрічаються рідко. Розрізняють артрити: туберкульозні, актиномікотичні, гонорейні, сифілітичні, дизентерійні, бруцельозні та ін.
Шляхи проникнення інфекції в суглоб: туберкульозний, актиномікотичний виникають найчастіше внаслідок контактного зараження ВНІДС. Гонорейний, сифілітичний та ін гематогенним шляхом. Лікування спрямоване на ліквідацію основного процесу. Артроз.
Хронічне захворювання суглоба дистрофічного характеру причиною якого- може бути тривало протікаючий запальний процес або хронічна травма.
Етіологія і патогенез - зустрічається артроз частіше у похилому віці як наслідок вікових інволютивних змін. Іноді причиною є неправельне протезування і зміна стану жувальної мускулатури. Розрізняють склерозуючі і деформуючі остеоартрози. При склерозуючому артрозі - склероз в поверхневих і глибоких шарах губчатої речовини кістки «елементів суглобу. При деформуючому - деформація кістки, яка часто супроводжується утворенням на голівці н/щ крайових кісткових розростань у вигляді шипів (екзостозів, остеофітів).
Клініка: склерозуючий остеоартроз має бідну симптоматику, скарги іноді на нерізкі болі; на рентгенограмі ущільнення кісткових країв суглобови
хповерхонь голівки, ямки суглоба і часто суглобового горбика, а також зменшенняголівки виросткового відростка.
Клініка деформуючого остеоартрозу більш виражена і залежить від об'єму і ступеня деформації. Скарги на постійний біль, який посилюється при рухах н/щ. На рентгенограмі - збільшення її форми: екзостози, остеофіти.
Діагноз. Диф. діагноз. Діагноз ставлять на основі клінічних ознак і . рентгенографії. Диф. діагностика з невралгією трійчастого нерва. При невралгії біль самостійний, приступоПодібний, може бути порушення чутливості окремих ділянок шкіри лиця.
Лікування: раціональне протезування, фіз процедури (електрофорез з ^ тримекаїном, лідокаїном, йодидом калію на ділянку суглоба). У важких випадках частіше при деформуючих артрозах показане хірургічне лікування, Ж яке полягає у видаленні меніска, моделюванні або навіть резекції голівки виросткового відростка н/щ.
Ускладнення - деформація н/щ.
Прогноз - благоприємний. Іноді наступає рецедив.
Анкілоз.
Анкілоз ВНЩС - обмеження рухомості, або* повна нерухомість н/щ, залежить від стійких змін суглоба, з'єднання суглобових поверхонь кістковими або фіброзними спайками. Розрізняють кісткові і фіброзні, однобічні і двобічні анкілози. Частіше виникають анкілози в дитячому і юнацькому віці.
Патогенез: Захворювання частіше виникає після інфекційних артритів, в результаті травми, в поодиноких випадках - вроджені анкілози.
Клініка. В суглобі розвивається фіброзна або . кісткова тканинана місці зруйнованого внутрішньосуглобового хряща. В єдиний кістковий масив - спаюються суглобова впадина, суглобова голівка, горбик і суглобова сумка.
Проходить деформація і зменшення суглобового відростка, значне зменшення вирізки н/щ. При однобічному анкілозі, не зважаючи на тривалу нерухомість, не поражений суглоб, як правило без патологічних змін.крім змін в суглобі проходить деформація і зменшення гілки і тіла щелепи на стороні хворого суглоба. Внаслідок цього підборідок при однобічному анкілозі зміщується в сторону ураженого суглоба, при двобічному анкілозі зміщується в сторону ураженого суглобу, при двобічному анкілозі зміщується назад . (двобічна мікрогенія/'пташине лице"), деформуються зубні дуги верхньої щелепи.
Діагноз: Диф. діагноз. При віброзному анкілозі, незважаючи на різку -деформацію суглобового відростка, видно контури суглобової щілини, що не зустрічається при кісткових анкілозах. - V
При обстежені хворого необхідно виключити контрактуру нижньої щелепи, % кісткові новоутворення щелепи і виличної дуги.
Лікування: хірургічне лікування полягає в створенні хибного або нового суглобу. Хибний суглоб створюють як найближче до місця його знаходження в нормальних умовах. Проводять косу остеотомію суглобового відростка по Рауеру: остеотомію в ділянці верхньої третини гілки н/щ з інтерпозицією (пересадкою в кісткову щілину) м'яких тканин: широкої фасції стегна, жирової клітковини, реберного хряща або сторонніх тіл (пластмас) біопластмас
.Якщо є вкорочення і деформація гілки і тіла щелепи, то під час операції необхідно виправити форму нижньої щелепи, тому що вона впливає на зовнішній вигляд обличчя. При лікуванні можливі рецедиви (16-33 % Євдокимов, 1964 р. Т.П. Юанідіс (1674 рік запропонував для попередження рецедиву анкелозу після остеотомії повністю видалити верхній фрагмент кістки так як можуть зберігатися гени росту). В теперішній час успішно використовують кісткову пластину ауторебром з частиною хряща, який імітує голівку алогенної ліофілізованої кістки, яка включає частину гілки нижньої щелепи з виростковим відростком по методиці H.A. Платнікова ( 1986 р.). Ця методика передбачає одночасне усунення анкелозу і мікрогенії.
Ускладнення - рецедив.
Прогноз - благоприємний.
Синдром больової дисфункції Порушення функції ВНЩС може бути зумовлено Змінами нервово-м"язового механізму, що контролює і регулює всі рухи суглоба. При цьому виникають асинхронні м'язові скорочення, які ведуть ДО ТОГО ,ІЦО Суглобовий диск і голівка виросткового відростка можуть проходитит різний шлях.
Клініка: скарги на біль різкого характеру у відповідній половині голови, обмежена рухомість нижньої щелепи, відзначається зміщення нижньої щелепи в сторону при рухах. Обстеження ВНЩС встановлює шум в суглобі у вигляді тертя або крепітації при рухах нижньої щелепи. При спробі відкрити рот - різке посилення болю, спазм в окремих ділянках жувальних м"язів, може виникати загальне зведення щелеп. Пальпація жувальних м"язів , які піднімають нижню щелепу посилює больові відчуття.
Діагноз: основа діагностики клінічна картина хвороби. Важливим у ттідтверженні діагнозу є блокада рухових гілок трийчістого нерва біля підвискоівого гребеня по П.М. Єгорову. Вона знімає.м"язевий спазм в наслідок чого зникає біль і відновлюються рухи нижньої щелепи. Диференціюють ВІД' артритів ВНІЦС, невральгії трічастого нерва, оклюзійно-артикуляційного синдрому зв"язаного з порушенням прикусу, болем психогенного характеру.
Лікування:
усунення причин, які викликали захворювання, і впершу чергу виключення стресових ситуацій, парафункцій (бруксизм-скеготання зубами), прийом твердої їжі.
Аутогенне тренування, ЛФК, масаж жувальних м"язів, теплові процедури, голкотерапія.
Черезшкірна електроаналгезія, тримекаїнові та новокаїнові блокади (5-10 мл 1% р.-ну) жувальних м"язів.
Ортопедичне лікування і створення правильної артикуляції Прогноз: благоприємний.