2.2. Формування системи збору зовнішньої поточної інформації про конкурентів в ієрархічному ринковому середовищі

Формування системи зовнішньої поточної інформації про конкурентів в ієрархічному зовнішньому середовищі передбачає набір джерел і методичних засобів, за допомогою яких керівництво підприємства одержує регулярну інформацію про події, які відбуваються в ринковому середовищі.

Організація збору, опрацювання необхідної інформації відбувається різними способами:

• за допомогою засобів масової інформації;

• за допомогою особистих рекомендацій, відзивів, суджень та ставлень до об’єкта комерційного інтересу;

• за допомогою незалежних дослідників, маркетингових та аудиторських компаній, які проводять відповідні ринкові дослідження конкурентного середовища в будь-яких сферах господарювання;

• за допомогою кабінетних досліджень уповноваженою на те особою. Джерела збору інформації про конкурентів представлені на рис.1.

Рисунок 2.1  Джерела збору інформації про конкурентів

Безумовно, такий потік інформації необхідно відповідним чином систематизувати і диференціювати за відповідними класифікаційними ознаками для того, щоб мати можливість терміново вжити необхідних заходів щодо зміни ситуації на краще. Система аналізу інформації про конкурентів – це визначений набір методів аналізу отриманих даних, в основі якого лежить статистичний банк даних та банк моделей.

Статистичний банк даних – це сукупність сучасних методик опрацювання інформації про кількісні зміни, дотримуючись яких можна встановити як найтісніший взаємозв’язок і взаємозалежність між факторами, які впливають на досліджуваний економічний процес і його результативність.

Банк моделей – це сукупність механізмів та методологічних інструментів, за допомогою яких можна охарактеризувати ситуацію в межах підприємства.

2.3. Система показників оцінки конкурентного середовища підприємства

В контексті визначення ступеню конкуренції виділяють чотири типи ринкової ситуації (табл. 2.1):

• чисту конкуренцію;

• монополістичну конкуренцію;

• олігополію;

• чисту монополію.

Таблиця 2.1  Параметри моделей ринку

Модель ринку	Параметри моделей ринку
	Кількість фірм	Тип продукту	Контроль над ціною	Умови вступу в галузь
Чиста конкуренція	Дуже велика	Стандартизований	Відсутній	Легкі, перепони відсутні
Монополістична конкуренція	Багато	Диференційований	Частковий, у вузьких межах	Порівняно легкі
Олігополія	Декілька	Стандартизований, диференційований	Обмежений взаємною залежністю; значний при таємній змові	Наявність суттєвих перепон
Чиста монополія	Одна	Унікальний	Значний	Заблоковані

До методів конкурентної боротьби належать цінова і нецінова конкуренція, а також нечесна конкуренція. Цінова конкуренція означає, що головним методом боротьби на ринку є ціна. Нецінова конкуренція виражається в поліпшенні якості продукції (завдяки дотримання технології виробництва, використання технологічних новинок тощо), використанні ефективних маркетингових прийомів (реклами, стимулювання збуту тощо).

Крім методів цінової та нецінової конкуренції, використовується також методи нечесної конкуренції, прикладами якої є:

• дезінформація з боку виробника споживачів;

• несанкціоноване використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару;

• поширення неправдивих повідомлень про товари конкурентів;

• намагання впливати на постачальників ресурсів з метою їхньої відмови конкурентам у постачанні сировини, матеріалів тощо;

• переманювання провідних спеціалістів конкурентів.

Майкл Портер запропонував модель, за допомогою якої можна охарактеризувати стан конкуренції на певному ринку за допомогою п’яти конкурентних сил:

• сила продавців – змагання серед конкуруючих продавців;

• сила споживачів – економічні можливості й торгові здібності споживачів;

• сила постачальників  економічні можливості й торгові здібності постачальників;

• сила конкурентів – загроза появи нових конкурентів;

• сила товарів – загроза появи товарів-замінників і конкурентоспроможних товарів щодо ціни.

Конкурентоспроможність – багатоаспектна економічна категорія. У широкому розумінні конкурентоспроможність – це зумовлена економічними, соціальними та політичними факторами позиція товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках. Найважливішим фактором конкурентоспроможності підприємства є конкурентоспроможність продукції, яка виробляється.

Структура конкурентного середовища.

Важливою складовою визначення стану конкуренції є аналіз товарних ринків.

Процес аналізу товарних ринків містіть п’ять етапів:

1) Визначення товарних меж ринку.

2) Визначення географічних меж ринку.

3) Оцінка обсягів товарних ресурсів на ринку.

4) Розрахунок основних показників концентрації ринку.

5) Характеристика стану конкурентного середовища.

Товарні межі ринку визначаються завдяки аналізу:

• споживчої якості товару;

• умов споживання або експлуатації товару;

• умов реалізації товару;

• задоволення попиту споживачів.

Географічні межі ринку – це територія, на якій споживачі купляють або можуть придбати зазначений товар і не можуть придбати його поза межами цієї території.

Для оцінки розвитку конкуренції використовуються кількісні та якісні показники структури товарного ринку. До кількісних показників належать:

• кількість постачальників, які працюють на даному товарному ринку;

• кількість покупців товару, які працюють на даному товарному ринку;

• обсяг ринку товару (обсяг реалізації або виробництва товару в натуральному або вартісному вимірі);

• частка постачальників або покупців товару на даному товарному ринку;

• показники ринкової концентрації (коефіцієнти ринкової концентрації, індекс ринкової концентрації).

Після уточнення границь ринку необхідно оцінити перспективи роботи підприємства. Пошук конкурентних переваг не має сенсу, якщо сегмент ринку не надає можливостей для економічного зростання.

Місткість ринку, характер розподілу його між конкурентами, а також факторний аналіз ринкових часток дозволяє виділити сфери реальних переваг, якими володіють підприємства. Разом з оцінкою інтенсивності конкурентної боротьби ця інформація, з одного боку, визначає привабливість бізнесу, з іншого боку - базові параметри, які формують конкурентні переваги.

Алгоритм дослідження конкурентних переваг наведений на рис.2.1.

Рисунок 2.1  Алгоритм дослідження конкурентних переваг

Отже, діагностика конкурентного середовища підприємства передбачає збір, систематизацію та аналіз даних, перелік яких представлений в табл. 2.1.

Таблиця 2.1  Систематизація даних про конкурентів підприємства та їх аналіз

Основні показники	Власне підприємство	Підприємства  конкуренти
		Конкурент 1	Конкурент 2	Конкурент ….	Конкурент n
1. Ємність ринку
2. Кількість сегментів
3. Потенціал
4. Маркетинг
5. Можливості збуту
6. Отриманий дохід
7. Можливості товароруху
8. Виробничі витрати
9. Отримані прибутки
10. Перспективи розвитку та відтворення

Відповідна інформація про конкурентів має оброблятися виходячи зі схеми наведеної на рис. 2.2.

СИСТЕМА АНАЛІЗУ

ІНФОРМАЦІЇ

Статистичний банк даних ( регресійний аналіз, факторний аналіз, дискримінант ний аналіз тощо)

Банк моделей (розрахунку ціни, методики виробу місцезнаходження, засобів реклами і товароруху)

Інформація про конкурентів

Оцінка інформації про конкурентів

Рисунок 2.2 – Схема оброблення інформації про конкурентів