7.2. Три підходи до оцінки підприємств

Існують декілька десятків методик до оцінки вартості підприємств, які групуються фахівцями в рамках майнового, доходного і порівняльного підходів.

Майновий підхід засновано на аналізу активів підприємства і містить наступні методики:

• накопичення активів підприємства;

• скоригованої балансової вартості (або методика чистих активів);

• розрахунку вартості заміщення;

• розрахунку ліквідаційної вартості.

Методика накопичення активів використовується для розрахунку вартості діючих підприємств, які мають значні активи, коли є можливість і необхідність в оцінці нематеріальних активів підприємства, холдингових або інвестиційних компаній (що самі не утворюють масу чистого доходу), коли у підприємства немає ретроспективних даних про виробничо-господарську діяльність, коли стан підприємства в значної мірі залежить від контрактів, коли у підприємства відсутні постійні замовники, коли значну частку активів підприємства складають фінансові активи (гроші, дебіторська заборгованість, ліквідні цінні папери тощо).

Методика скорегованої балансової вартості (або методика чистих активів) в даний час використовується у процесі приватизації державних і муніципальних підприємств. Ця методика менш трудомістка в порівнянні з методикою накопичення активів, але дає й менш імовірний результат рівня вартості підприємства.

Сутність методики розрахунку вартості заміщення полягає в визначенні поточної питомої або повної вартості підприємства-аналогу, що базується на визначенні поточних питомих або повних затрат на будівництво сучасного підприємства, яке подібне (аналогічне) підприємству, що оцінюється.

Методика розрахунку ліквідаційної вартості використовується для підприємств, що ліквідуються, а також коли поточні та прогнозуємі грошові потоки від виробничої діяльності підприємства невеликі в порівнянні с вартістю його чистих активів (доход на активи низькій або негативний) або коли вартість підприємства при ліквідації може бути вища, чім при продовженні його діяльності, а також в інших випадках.

Основна перевага використання методик в рамках майнового підходу в тому, що вони базуються на реально існуючих активах і затратах. В той же час ці методики „статичні” і не враховують перспективи розвитку підприємства, його майбутню дохідність.

Методики в рамках доходного підходу до оцінки підприємств, що засновані на визначенні поточної вартості майбутніх доходів, містять:

• методику капіталізації доходу;

• методику дисконтування грошових потоків.

Методика капіталізації доходу використовується у випадках, коли доход підприємства стабільний. Якщо передбачається, що майбутні доходи підприємства змінються, то оцінку проводять з використанням методики дисконтування грошових потоків.

Найбільшу складність при реалізації методик доходного підходу представляє процес прогнозування майбутніх доходів. Перевагою даних методик є в розрахунку майбутніх умов діяльності підприємства: умов формування цін на продукцію, майбутніх капітальних вкладень, умов ринку, на якому функціонує підприємство, та інших факторів.

Методики порівняльного підходу до оцінки підприємства базуються на співставленні вартості підприємства, що оцінюється до вартості підприємств, що є аналогами. Порівняльний підхід включає наступні методики:

• ринку капіталу;

• угод (методика порівняльного аналізу продаж);

• галузевих коефіцієнтів.

Методика ринку капіталу заснована на ринкових цінах акцій підприємств, які подібні до підприємства, що оцінюється. Дані про вартість акцій підприємств-аналогів можуть бути орієнтирами щодо визначення вартості акцій підприємства, що оцінюється. Перевага цієї методики в тому, що використуються фактична інформація фондового ринку, а не прогнозних даних, які мають певну невизначеність, як у випадку використання методик доходного підходу.

Методика угод (або методика порівняльного аналізу продаж) – частковий випадок методики ринку капіталу і заснована на аналізу цін придбання контрольних пакетів акцій підприємств-аналогів або підприємства цілком. В рамках цієї методика розглядається різні мультиплікатори: ціна / балансовий прибуток; ціна / чистий прибуток; ціна / поточний грошовий потік; ціна / чистий грошовий потік; ціна / валова виручка тощо. Головна перевага даної методики в тому, що вона відображає поточну реальну практику господарювання. Основний недолік в тому, що вона заснована на минулих подіях і не приймає до уваги майбутні умови господарювання підприємства.

Методику галузевих коефіцієнтів використовують для орієнтирних оцінок вартості підприємств. Досвід західних фірм вказує:

• бухгалтерські фірми та рекламні агенції продаються за 0,5-0,7 річної виручки;

• ресторани – за 0,25  0,5 валової виручки;

• автозаправні станції – за 1,2  2,0 місячної виручки;

• підприємства роздрібної торгівлі – за 0,75  1,5 суми, що дорівнює чистому доходу плюс вартість обладнання і вартість запасів.

Широко відоме «золоте правило» оцінки для деяких галузей економіки: покупець не буде платити за підприємство більш ніж 4-х кратної величини середньорічного прибутку до оподаткування.