Тема 8. Розвиток української етнографії в першій половині хіх століття

(2 години) – для філологічного факультету

Мета заняття: визначити особливості етнографічних досліджень в Україні в першій половині ХІХ століття; розглянути діяльність Російського географічного товариства; визначити внесок провідних вчених-етнографів Київського та Харківського університетів в накопичення та систематизацію знань культури та побуту українського народу; вивчити етнографічну діяльність комісії для опису губерній Київського учбового округу.

План заняття:

1. Умови та особливості розвитку етнографічної науки в Україні в першій половині ХІХ століття.

2. Діяльність Російського географічного товариства (далі – РГТ) та його вплив на розвиток етнографічної думки в Україні.

а) програма РГТ та її значення для розвитку української етнографії;

б) основні теми описів українців кореспондентами РГТ;

в) етнографічні видання РТГ.

3.Діяльність Комісії для опису губерній Київського учбового округу.

а) проблеми створення та початкового етапу діяльності Комісії;

б) діяльність Комісії до відкриття відділення етнографії;

в) розробка етнографічної програми Комісії;

г) діяльність комісії після відкриття відділення етнографії;

д) культура та побут українського народу у працях членів Комісії.

Для вивчення історії розвитку української етнографії важливим виступає ХІХ століття, оскільки на цей час припадає становлення її як науки. Проте важливо відзначити умови розвитку етнографічної науки в цей час (перебування етнічних українських земель у складі імперій, відповідне імперське законодавство). Детально потрібно з’ясувати діяльність Російського географічного товариства як загальноімперського наукового центру, що виникає у 1845 році. Проте основний акцент слід робити на питання його впливу на розвиток етнографії на теренах України. Розглядаючи останній сюжет, важливо звернути увагу на діяльність з 1850 року Комісії для опису губерній Київського учбового округу, пояснивши, що мова йде про Київську, Полтавську, Чернігівську, Волинську, Подільську губернії. Потрібно також визначити специфіку діяльності цієї установи після відкриття відділення етнографії та дати загальну характеристику її структурі (чотирьом відділенням: географічному, природничо-історичному, промисловому, статистичному).

Пропоновані теми для написання рефератів:

1. Етнографічна діяльність М.Маркевича.

2. Етнографічна діяльність М.Костомарова.

Рекомендована література:

а) основна

Горленко В. Нариси з історії української етнографії та російсько-українських етнографічних зв’язків. – К., 1964. – 248с.

Горленко В. Перша етнографічна програма на Україні // Народна творчість та етнографія. – 1957. – № 4. – 34 - 46.

Гуслистый К. Вопросы истории Украины и этнического развития украинского народа. – К.: Наукова думка, 1961.

Лурье С.В. Историческая этнология: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект-Пресс, 1997. – 448с.

Марченко М. Українська історіографія. – К.: КДУ, 1959. – 256с.

Наулко В.Нові відомості про Де ла Фліза // Київська старовина. – 1993. – №5.

Острянин Д. Світогляд М.Максимовича. – К.: Наукова думка, 1960.

Пасько-Єфімова В. Осередок і опора (до 120-річчя Південно-Західного відділення РГТ у Києві) // Старожитності. – 1993. – № 9 - 10.

Пінчук Ю. Микола Іванович Костомаров (1817 - 1885). – К.: Либідь, 1992.

б) додаткова

Лозко Г. Українське народознавство. – Вид. 2-е, допов. – К.: АртЕк, 2004. – 470с.

Качкан В. Українське народознавство в іменах. – К.: Либідь, 1994. – 333с.

Костомаров М. Автобиография. Бунт С.Разина. – К.: Либидь, 1992.

Марченко М. Історія української культури (з найдавніших часів до середини ХVІІ століття). – К.: Наукова думка, 1961.

Тиводар М.П. Етнологія: Навч. посіб.для студ. іст. Спец. вищих навч. закл. – Львів: Світ, 2004. – 623 с.

Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К.: Либідь, 1992. – 638с.