1.1.2 Об’єднання підприємств
На основі процесів інтеграції, підприємства можуть об’єднуватися за різними видами. Зокрема в основі всіх об’єднань можуть знаходитись такі види інтеграцій:
Вертикальна інтеграція. Дана інтеграція передбачає об'єднання підприємств, задіяних у єдиному технологічному ланцюгу, але в різних його ланках. Тобто, це об’єднання підприємств, що спеціалізуються на різних стадіях виробничого процесу в одній галузі. Таким чином, вертикальні інтеграції розширюють сферу діяльності компаній в даній галузі. Вертикальні інтеграції є надзвичайно популярними, оскільки, утворюється нова структура (в даному випадку – холдинг - структура), яка пропонує кращу якість кінцевої продукції, вищий рівень обслуговування клієнтів, займає більші ринки збуту у порівнянні з попередніми даними підприємств, що увійшли до неї. Прикладом такої інтеграції є АТ ”Укрнафта”, яка контролює виробничий ланцюг за схемою „видобуток нафти – переробка – збут нафтопродуктів”;
Горизонтальна інтеграція. Холдинг-структури, які утворюються в результаті такого об'єднання підприємств, створені за спільним профілем, наприклад, виробництвом однотипної продукції. Тобто така інтеграція передбачає об’єднання споріднених виробництв. В більшості випадків саме такі види холдингових структур підлягають особливому контролю з боку антимонопольних органів у зв’язку із можливістю захоплення значної частки ринку й обмеження конкуренції. Прикладом такої холдинг-структури є АТ „Нафтопродукт”, дочірні підприємства якої, здійснюють продаж нафти та нафтопродуктів;
Інтеграція конгломератного типу. Це спосіб об’єднання підприємств, що не пов’язані між собою жодними технологічними чи іншими зв’язками, крім фінансових. Як правило такі холдингові компанії об’єднують підприємства різних галузей. На противагу синергетичному ефекту такі інтеграції призводять до утворення диверсифікованого портфеля. Їхнє застосування пояснюється можливістю зменшення ризиків, придбанням недорогих підприємств, що зазнають певні фінансові труднощі, проте в майбутньому можуть виявитися досить ефективними. Проте, такі інтеграції не завжди можуть себе виправдати та мають як плюси, так і вагомі мінуси.
Підприємства можуть об'єднуватись в:
Асоціація – - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників. А в межах делегованих їй повноважень може укладати контракти, користуватись банківським кредитом, створювати підприємства. Характерні більшою в порівнянні з концерном незалежністю учасників.
Концерн – статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців; здійснює свою діяльність на основі добровільної централізації даних функцій (науково-технічного і виробничого розвитку) та видів діяльності (інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної). До концерну входять як окремі підприємства, так і їх об’єднання в різних галузях виробництва, за наявності одного провідного напрямку. Структура концерну - єдиний господарський комплекс. Характерними ознаками є: централізована система управління суб’єктів, захист і представлення їх інтересів. Концерн має право юридичної особи.
Корпорація - договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
Консорціум - тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.
Стратегічний альянс - один з найпоширеніших в країнах з розвинутою економікою. Альянси включають компанії, об'єднані для досягнення певних спільних цілей (тимчасове об’єднання інтересів). Проте, визначальним фактором є підтримання незалежності кожної з організацій - партнерів. Тобто, компанії - учасники стратегічного альянсу не втрачають власної автономності та незалежності і надалі залишаються відданими власним інтересам. Кожна з них продовжує розробляти свою власну стратегію, проте вибір стратегій вже пов'язаний із спільними інтересами та враховує ті вигоди, які компанії набудуть в результаті свого об'єднання.
Холдингові структури – об’єднання підприємств, що базується на системі участі, яка володіє низкою багатоступеневого підпорядкування одних підприємств іншим шляхом участі в їх акціонерному капіталі (придбання контрольних пакетів акцій).
Материнська
(холдингова) компанія
Дочірня компанія
(субхолдингова)
Дочірня компанія
(субхолдингова)
Внучата компанія
Внучата компанія
Внучата компанія
Холдингова компанія (материнська) - господарюючий суб'єкт, створений для придбання тримання контрольного пакету акцій однієї і більше компаній і здійснення управління ними.
Підконтрольні холдинговій компанії організації називають дочірніми, котрі, у свою чергу, можуть підкоряти собі „внучат”.
Об'єднання холдинг–компанії та підконтрольних їй дочірніх підприємств називається холдинговою структурою (холдинг-структурою).
Холдингування – це такий вид фінансової діяльності підприємства, який полягає у придбанні та триманні контрольних пакетів акцій інших підприємств (фірм, компаній) з ціллю встановлення над ними контролю. Тобто, це процес створення холдингової структури. Окрім дочірніх підприємств, холдинг-компанія може володіти також філіями, відділеннями, представництвами.
Холдингові компанії створюються в будь-яких формах підприємництва, дозволених законодавством тієї чи іншої держави. В Україні формування холдингових структур визначається Указом Президента України „Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації”. Згідно Указу холдингові компанії у нашій державі створюються у формі відкритого акціонерного товариства. Особливістю створення холдингових структур є те, що в цьому процесі материнська компанія не придбає активів та пасивів дочірнього підприємства, а лишень – його акції. Завдяки цьому холдингування є порівняно недорогим та простим методом об’єднання підприємств. Таким чином, створення нової компанії, як правило, полягає у викупі у акціонерів акцій дочірніх підприємств за готівкові кошти або ж, що є більш ймовірним і частіше вживаним, - в обмін на акції материнської компанії (умови і основа обміну, як правило обумовлюються раніше). Таким чином, прибутки дочірньої компанії починають надходити до материнської компанії та розподіляються між усіма її акціонерами. В свою чергу, якщо до холдингування певний акціонер залежав від прибутків свого підприємства (дочірнього), то тепер він зацікавлений в успіху цілої холдингової структури і його прибуток залежить від спільної діяльності всіх дочірніх підприємств, що увійшли у холдингову структуру. Холдинговий принцип сприяє об'єднанню підприємств під керівництвом спільного власника в органічну систему, що функціонує як єдиний організм.
З юридичної точки зору холдингова структура – це об’єднання з частковою правоздатністю. Це означає, що підприємства, які перебувають під контролем головної компанії не втрачають своєї юридичної самостійності, а холдингова структура, як сукупність організацій не набуває статусу юридичної особи. Проте, існує економічна залежність дочірніх підприємств від холдингової компанії, що дозволяє останній здійснювати контроль за їхньою діяльністю та визначає ступінь економічної свободи підлеглих підприємств. Холдингова компанія, як правило, вирішує питання стратегічного управління структурою, здійснення єдиної інвестиційної політики, також прагне контролювати фінансову, виробничу і маркетингову діяльність дочірніх компаній. Загалом, холдинг-компанія виконує спостережні функції і, таким чином, дочірні компанії отримують певну самостійність, що дозволяє їм підтримувати власну індивідуальність у веденні їхньої виробничо-господарської діяльності.