Тема 2.1. «Приймання, зберігання та підготування товарів до продажу».
ПЛАН
Література:
В. В. Апопій “Організація торгівлі”, Київ – 2005р., с. 346- 364.
В.М. Ребіцький «Технологія й обладнання підприємств торгівлі», Київ Видавництво «Либідь», 1996 р., с. 164-165.
Приймання товарів за кількістю, якістю та в тарі-обладнанні (витяг), особливості приймання імпортних товарів.
Після вивченої теми студенти повинні:
Знати: напрямки вдосконалення процесу зберігання та підготування товарів до продажу.
Питання для самоконтролю:
1. Які нормативні документи регулюють процес приймання товарів.
2. Порядок приймання товарів за кількістю та якістю та в тарі-обладнанні?
3. Які фактори впливають на процес зберігання товарів?
4. Які проводяться операції перед підготовкою товарів до продажу?
Здебільшого товари від постачальників завозяться автомобільним транспортом, технологія розвантаження якого від фізичних властивостей товарів, виду і габаритів затарених місць, рівня забезпеченості магазину підйомно-транспортим обладнанням і його окремими видами тощо.
Автомобілі, якими товари завозяться в магазин, повинні розвантажуватися негайно з метою недопущення штрафів за затримку автомобілів понад встановлені норми пристрою, а безпосередньо комплекс розвантажувальних робіт повинен забезпечувати вчасне приймання завезених товарів і повне збереження їх кількості та якості.
Виконання операцій розвантаження товарів з транспортних засобів може здійснюватися ручним або механізованим способами.
У більшості підприємств роздрібної торгівлі поки що більш поширеним є ручний спосіб, тому для полегшення роботи вантажників у невеликих магазинах для розвантаження товарів застосовуються спеціальні влаштування, які бувають двох принципових типів стаціонарні платформи і механічні пристрої.
Операції внутрішньо-магазинного переміщення товарів теж можуть виконуватися двома способами – ручним або механізованим. При цьому для механізації даних операцій у великих підприємствах роздрібної торгівлі застосовуються різноманітні види підйомно-транспортного обладнання для горизонтального переміщення вантажів, у багатоповерхових будівлях – також ліфти, підйомники, спуска та ін..
Вантажі, затарені в ящики, коробки, мішки, транспортуються в підвальні приміщення магазинів за допомогою вантажних ліфтів або вантажних підйомників.
Вибір технологічного обладнання для переміщення товарів і способів виконання операцій внутрішньомагазинного транспортування необхідно здійснювати з урахуванням характеру вантажу, типу магазину, особливостей конструкції будівлі, наявності відповідного обладнання та ін..
Контейнери на колісній основі вивантажують як за допомогою автономних розвантажувальних засобів так і з виконанням річних вантажних візків з гідравлічним підніманням вил. При цьому товари з кузову автомобіля безпосередньо в тарі-обладнанні вивантажуються на платформу (рампу) за допомогою авто - чи електронавантажувача, вантажного візка з висувними вилами або ходової колісної частини тари-обладнання.
Усі товари, які надходять у роздрібні торговельні підприємства, повинні бути прийняті зі кількістю та якістю. Це дозволяє забезпечити контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей в магазинах, запобігти потраплянню в реалізацію неякісних товарів, сприяє організації контролю за виконання постачальниками договірних зобов’язань.
Приймання товарів за кількістю та якістю повинне проводитися відповідно до умов укладення договорів купівлі – продажу, догорів поставки товарів, контактів, інших видів угод. Разом з тим у договорі може бути обумовлено застосування для цих операцій норм та вимог, установлених Інструкціями «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю».
Приймання товарів повинне здійснюватися у магазині тими особами, на яких покладається матеріальна відповідальність за товари і тару, які є в магазині.
Приймання товарів здійснюється послідовно й одночасно з розвантаженням товарів. Основними елементами процесу приймання товарів у магазині є:
ознайомлення з супровідними документами і перевірка правильності їх
оформлення;
перевірка відповідності найменування товарів і їх маркування даним
супровідних документів;
перевірка кількості місць, стану тари й упакування;
перевірка маси брутто;
перевірка відповідності цін, указаних в супровідних документах,
прейскуранту або протоколу узгодження договірної ціни;
розкривання тари;
перевірка маси нетто або кількості одиниць товару;
перевірка якості товару;
документальне оформлення результатів приймання.
Приймання товарів за кількістю полягає у зіставленні маси, кількості місць та одиниць та одиниць фактично завезених товарів з даними супровідних документів і маркування. Перевірку кількості товару ведуть у одиницях вимірювання, вказаних у супровідних документах. Масу нетто товарів при цьому потрібно визначати в тому порядку, який установлений стандартами, ТУ або іншими документами. Масу тари необхідно визначати одночасно з масою нетто товару.
У
випадках коли товари надійшли без
супровідних документів, їх фактична
кількість повинна бути визначена і
зазначена в акті про фактичну кількість
товарів з указанням у ньому відсутніх
документів; при цьому отримані товари
залишаються в магазині на відповідному
зберіганні до прибуття представника
громадськості.
Якщо при кількісному прийманні товарів у момент надходження неможливо визначити масу нетто товарів, то спочатку перевіряють масу брутто товару, а після звільнення тари від товару визначають фактичну масу тари. Масу брутто при отриманні товарів і маси тари після її звільнення вказують у відповідних документах.
Акт
про масу тари повинен бути
складений не пізніше ніж через 10 днів
після її звільнення. Акт
про масу тари з-під валової продукції
(оліфа, мастила, фарба та ін.) повинен
бути складений негайно після звільнення
тари з-під продукції. В
акті про
результати перевірки маси тари повинна
бути вказана маса нетто продукції,
визначена віднімання від маси брутто
маси тари.
Приймання товарів проводиться: а) при централізованому завезенні товар
із постачальником – безпосередньо в магазині; б) при вивезенні товару транспортом магазину – на складі постачальника; в) при іногородній поставці – на станції ( пристані) призначення.
Приймання товарів за кількістю проводиться, як правило, в такі строки:
а) при надходженні без тари, у відкритій чи пошкодженій тарі – у момент надходження в магазин, отримання зі складу постачальника або органів транспорту;
б) при надходженні у справній тарі: за масою брутто і кількістю місць – у момент отримання від постачальника; за масою нетто і кількістю одиниць у кожному місці – одночасно з розкриттям тари, але не пізніше ніж через 10 днів з моменту надходження, а тари з обмеженими термінами зберігання - не пізніше 24 годин з моменту отримання товарів.
При надходженні товарів у неходженій закритій тарі приймання товарів проводиться у два етапи: на першому етапі проводиться попереднє приймання товарів у місці отримання їх від постачальника або підприємства транспорту, перевіряючи маркування, перераховуючи кількість тарних місць, визначаючи масу брутто ( при цьому вміст тарних місць за кількістю одиниць товарів і масою нетто не перевіряється). Остаточне приймання товарів за кількістю проводиться у магазині, перевіряючи кількість одиниць товару в кожному тарному місці і масу нетто.
При надходженні в магазин незатарених товарів у контейнері приймання проводиться одночасно з розкриттям контейнера (вагона). Товари, які доставлені в контейнерах і тарі, приймають за кількістю місць або масою брутто в момент розкриття контейнера, а остаточок приймання за кількістю одиниць і масою нетто проводять у раніше зазначені терміни.
Приймання товарів оформлюється накладенням на супровідний документ штампа з вказівкою дати, номера штампа, кількості і суми прийнятого товару, а також підписом матеріально відповідальної особи, яка прийняла товар.
Повідомлення про виклик представника постачальника необхідно направити не пізніше ніж через 24 години після виявлення нестачі товарів. Виклик представника постачальника здійснюється такими способами: місцевого постачальника – телефонограмою; іногороднього – телеграмою.
Для участі в остаточному двосторонньому прийманні представник місцевого постачальника зобов'язаний прибути, як правило, наступного дня, немісцевого – не пізніше ніж через 3 дні з моменту отримання виклику. Уразі неявки представника постачальника, а також у випадках, коли виклик не є обов'язковим, запрошується представник незацікавленої організації або представник громадськості.
Остаточне приймання товарів за кількістю має бути проведене в такі строки:
а) товари з обмеженими термінами зберігання – не пізніше ніж через 24 години;
б) усі інші товари - не пізніше ніж через 10 днів після їх надходження;
Приймання товарів за якістю полягає в зіставленні якості товару, що надійшов, та його комплектності, а також тари, упаковки, маркування з вимогами стандартів, ТУ, договорів з даними супровідних документів постачальника. Приймання товарів за якістю повинно проводитися з точним дотриманням вимог стандартів, ТУ, інших обов'язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, які посвідчують якістю і комплектністю товарів, - технічного паспорта, сертифіката, специфікації та ін.
Перевірка товарів за якістю може бути суцільною або вибірковою, а для визначення якості товарів можуть застосовуватися методи лабораторної або органолептичної оцінки. За органолептичними показниками товари перевіряють попередньо – в місці отримання, а в магазині проводять остаточне приймання.
У разі якщо угодою роздрібного торговельного підприємства та постачальника передбачене проведення приймання товарів за якістю на основі норм зазначених вище Інструкцій, остаточне приймання товарів за якістю проводиться в такі терміни:
а) при місцевому постачанні товари з обмеженими термінами зберігання повинні бути прийняті за якістю протягом 24 годин з моменту отримання, а всі інші товари – не пізніше ніж через 10 днів;
б) при іногородній поставці товари відповідно 24 години та 20 днів з моменту надходження товарів на склад товароодержувача.
Товари у транспортній тарі приймають за якістю одночасно з розкриттям тари, зразу ж після приймання товарів за кількістю одиниць у товарному місці. Уразі виявлення невідповідності товарів за якістю, комплектністю, маркуванням вказаним вимогам одержувач зобов'язаний повідомити відправника про необхідність участі його представника у двосторонньому прийманні.
За підсумками приймання товарів за якістю та комплектністю з участю осіб, які брали участь у ньому, у день закінчення приймання складається двосторонній акт, зміст якого регламентується Інструкцією. Акт приймання затверджує керівник підприємства-одержувача не пізніше ніж через 3 дні після складання.
Важливою особливістю процесів приймання товарів за якістю а магазинах є те, що чинним законодавством передбачено право підприємств роздрібної торгівлі документально оформляти і висувати відповідні претензії до виробників товарів у зв'язку з виявленням виробничих вад товарів навіть за межами встановлених термінів приймання за якістю.
Особлива роль процесів приймання товарів за якістю та кількістю в забезпеченні збереження товарно-матеріальних цінностей обумовлює необхідність їх якісної організації, зокрема через дотримання певних рекомендацій та здійснення організаційно-технічних заходів.
Приймання товарів, що надійшли в тарі-обладнанні, має деякі особливості. Постачальник зобов’язаний поставляти у тарі-обладнанні штучні товари або фасовані в споживчій тарі відповідно до встановлених схем у стандарті.
Окремий порядок приймання товарів передбачений у разі постачання їх у магазини в тарі-обладнанні. Він регламентується вимогами Інструкції про особливості приймання товарів народного споживання, які доставляються в тарі-обладнанні.
Під тарою-обладнанням, на яку поширюється дія даної Інструкції розуміється технічне пристосування, призначене для укладання транспортування, тимчасове зберігання і продажу з нього населенню товарів методом самообслуговування і таке, що відповідає стандартам чи технічним умовам.
Завантаження товару в тари-обладнання повинно здійснюватися відповідно до схеми викладки товарів в тарі-обладнанні, постачальник має право вносити зміни тільки за погодженням з покупцем.
Тара-обладнання повинна бути опломбована постачальником, якщо інше не передбачено договором. Контрольний відбиток пломби направляється одержувачеві разом з тарою-обладнанням.
Приймання в справній тарі-обладнанні зі справними пломбами відправника проводиться одержувачем не пізніше однієї години з моменту закінчення вивантаження тари-обладнання з автомобіля. При виявленні невідповідності упаковки товарів вимогам стандартів, технічних умов договору, а також недостачі, одержувач негайно (не пізніше однієї години з моменту виявлення) повідомляє про це постачальника. Представник місцевого постачальника зобов’язаний прибути до одержувача не пізніше трьох годин, а іногороднього – 24 години з моменту одержання повідомлення.
Приймання товарів здійснюється негайно після прибуття представника постачальника-відправника і ними складається акт..
Якщо між постачальником і одержувачем виникли розбіжності щодо якості товарів, перевірка якості проводиться відповідно Держінспекцією по якості товарів і торгівлі або бюро товарних експертиз.
Приймання товарів, що доставляються в тарі-обладнанні, за кількістю проводиться шляхом їх візуального перерахунку відповідно до схеми викладки. При порушенні схеми викладки або при укладенні товарів навалом, приймання їх проводиться за масою брутто шляхом відрахування тари-обладнання за трафаретом.
Повернення тари-обладнання оформляється товарно-транспортною накладною.
За доставку товарів у несправній чи неопломбованій тарі-обладнанні з вини постачальника останній сплачує покупцеві штраф у розмірі 5% вартості товарів, що доставляються в такій тарі-обладнанні.
За відвантаження товарів в тарі-обладнанні з порушенням узгоджено схеми викладки постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 2% вартості неправильно викладених товарів.
Особливості приймання та оформлення імпортних товарів.
Товари, які надійшли в упаковці іноземних фірм, приймають за участю експерта торгової палати, а в місцях де немає відділення торгової палати – за участю компетентного представника незацікавленої організації.
Основним документом для предявлення претензій іноземному постачальнику являється рекламний акт остаточного приймання за формою № 2 (імпорт) по встановленому розходженні по кількості та по формі № 4 (імпорт) по перевірці якості. До актів додають розрахунки про недостачу, пересортиці, браку, націнки. Ціну товару та суму претензій вказують не в грошовому вичислені, а в процентах. Виправлення в акті не допускаються.
При виявленні нестачі, пересортиці, некомплектності, неякісності імпортних товарів, отриманих в упаковці іноземних фірм, отримувач (магазин) може предявити претензії тільки тим організаціям, з якими він розраховувався за ці товари (в 5-ти денний срок з моменту складання відповідного ату).
До претензії додаються акти про нестачу в трьох , а про неякісний товар в чотирьох примірниках.
Акти про нестачу і пересортицю імпортних товарів, отриманих від вітчизняних покупців не в упаковці іноземних фірм, складаються в загальному порядку, передбачених Інструкціями про порядок приймання товарів, затверджених Державним арбітражем.
Т Е М А 2.2. «Культура та якість торговельного
обслуговування»
П
Л А Н
Література:
В. В. Апопій «Організація торгівлі», Київ – 2005р., ст. 353-364, 561-563, 580-587.
Після вивченої теми студенти повинні:
Знати: напрямки вдосконалення процесу зберігання та підготування товарів до продажу, суть та основні нормативні документи, що регулюють торговельну діяльність, правила торговельного обслуговування населення, документи, що підтверджують кількість та якість товарів, правила продажу основних груп продовольчих та непродовольчих товарів.
Питання для самоконтролю:
1. Поясніть суть термінів «розміщування товарів», «викладання товарів». Розкрийте їх взаємозв’язок і принципи ефективної організації.
2. Які системи і способи застосовуються для викладання товарів у торгових залах магазинів?
3. Розкрийте доцільність виконання операцій з попередньої підготовки товарів до продажу.
4. Які роботи відносяться до груп загальних та специфічних операцій підготовки товарів до продажу?
5. У чому полягають особливості організації системи торговельного обслуговування?
6. З яких елементів складається функціональна модель системи торговельного обслуговування?
7. Поясніть зміст поняття роздрібного покупця? Як ви розумієте поняття культури торгівлі? За якими показниками оцінюється культура обслуговування покупців?
Процес зберігання товарів у магазині пов'язаний з виконанням таких технологічних операцій, як переміщення товарів у визначені для цього приміщення, їх розміщення та укладання в місця зберігання товарів, нагляд за станом товарів під час зберігання і забезпечення роботи необхідного технологічного обладнання, підтримання чистоти в приміщеннях магазину, поточний догляд за товарами тощо.
Зберігати товари в магазині потрібно з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей, термінів зберігання та реалізації, черговості надходження в магазин і подання в торговий зал, додержуючи правила товарного сусідства з тим, щоб не допускати шкідливих впливів одних товарів на інші (передання запаху, вологості).
При організації зберігання товарів у магазині необхідно враховувати його особливості, а саме:
у магазині зберігається широкий асортимент товарів багатьох
товарних груп, які потребують різних умов зберігання;
загальний обсяг партій товарів, що зберігаються в магазині, є відносно
невеликими, а самі товари зберігаються, як правило, у розпакованому вигляді;
у магазині одночасно можуть зберігатися товари одного найменування,
але з різними цінами;
запас товарів у магазинах характеризується порівняно швидкою
оборотністю та оновлюваністю;
частина товарів зберігається безпосередньо в торговому залі.
Організаційні заходи включають визначення матеріально-відповідальних осіб та заходи щодо охорони товарно-матеріальних цінностей, складання графіків завезення товарів з урахуванням ритму їх продажу, визначення оптимальних розмірів завезення товарів, розробку карт розміщення товарів у магазині, забезпечення протипожежних заходів.
Технічні заходи зі зберігання товарів передбачають вибір і встановлення у відповідних приміщеннях необхідного обладнання, придбання спеціального інвентарю та інструментів, визначення режиму та умов зберігання товарів, здійснення контролю за ними, проведення робіт щодо розширення застосування тари-обладнання.
Санітарно-гігієнічні заходи охоплюють організацію санітарного нагляду, профілактичних і попереджувальних заходів по недопущенню втрат і псування товарів, підтримання температури і вологості повітря, забезпечення встановленої кратності повітрообміну та ін.
У технологічну процесі зберігання товарів у магазині виділяють 4 основні операції :
1) розміщування товарів на зберігання;
2) укладання їх у місцях зберігання;
3) створення оптимального режиму зберігання;
4) спостереження поточний догляд за товарами.
Операція розміщування товарів на зберігання здійснюється в процесі внутрішньо магазинного переміщування товарів способом доставки товарів в місця зберігання їх у магазині.
Під час виконання операцій укладання товарів на зберігання необхідно раціонально використовувати площу приміщень, створювати найкращі умови для зберігання товарів і зручності для роботи з ними.
Розміщують товари, враховують тривалість зберігання, послідовність та по черговість їх реалізації і відпуску. Товари, запас яких поповнюється і реалізується відносно довго, розміщуються на дальніх ділянках приміщення, завезені раніше – реалізуються в першу чергу. Товари короткострокового зберігання теж розташовують поближче до виходу.
Усі товари повинні групуватися за ознакою однорідності режиму зберігання, створюваного з урахуванням їх фізико-хімічних і біологічних властивостей. При зберіганні необхідно суворо дотримуватися вимог товарного сусідства, яке включає передання запахів, вологи, пилу від одного товару до іншого.
Товари зберігаються в тарі або ж без неї. Основними способами укладання товарів на зберігання є стелажний і штабельний, вибір яких залежить від властивостей товарів, виду тари.
Товари, які надходять у магазин від постачальників у тарі-обладнанні і повинні зберігатися відносно короткий час, розміщуватися та зберігати безпосередньо у цій тарі-обладнанні, інші – на піддонах чи підтоварниках.
Основними умовами, які забезпечуються в процесі операцій зі створення оптимального режиму зберігання, є визначена температура і відносна вологість повітря, відповідне освітлення і вентиляція.
Особливу увагу в процесі догляду за товарами потрібно звертати на необхідність дотримання граничних і гарантійних термінів зберігання, враховуючи при цьому також черговість надходження однойменних товарів у магазин. Товари, які надійшли в магазин раніше, а також ті, в яких закінчується термін реалізації, повинні відбиратися з місць зберігання і подаватися у торговий зал першою чергою.
У процесі зберігання товарів у магазинах виникають товарні втрати, серед яких виділяють природні втрати і актовані втрати.
З погляду організації та умов зберігання продовольчих товарів, все їх розмаїття можна поділити на дві основні групи:
1) продовольчі товари, які зберігаються в не охолоджуваних приміщеннях;
2) продовольчі товари, для зберігання якості яких необхідним є застосування низьких температур.
Зберігання хліба і хлібобулочних виробів проводиться в магазинах чистих, сухих і добре вентильованих та провітрюваних приміщеннях при рівномірній температурі не нижче 6оС , відокремлено від інших товарів у закритих спеціальних шафах, стаціонарних або пересувних стелажах або в тарі-обладнанні. Мінімальна висота встановлення лотків нижнього ряду в стелажі – 30 см від підлоги.
Бакалійні товари, які завозять в магазин в різноманітній тарі, укладають на зберігання з ящиків, мішків або коробок або ж на полицях стелажів в розпакованому вигляді чи в ящиках.
Сіль повинна зберігатися відокремлено від всіх інших бакалійних товарів.
Крупи повинні зберігатися в мішках на дерев'яних підтоварниках, розташований на відстані не менше ніж 20 см. від підлоги та не менше ніж 70 см. від стін або інших штабелів з товарами.
Прянощі повинні зберігатися в чистих магазинах , сухих приміщеннях за температури 5 – 15 С і відносної вологості повітря 65 – 70 % та з додержанням вимог товарного сусідства, оскільки ці продукти не тільки легко сприймають сторонні запахи, а й передають власні.
Каву необхідно зберігати також у чистих, сухих, добре провітрюваних приміщеннях відокремлено від інших товарів.
Зберігання чаю необхідно проводити в закритих стінних шафах у чистих, сухих провітрюваних приміщеннях за вологості повітря не вище 70%
Цукор повинен зберігатися в чистих приміщеннях з відносною вологістю не вище 70% біля поверхні нижнього штабеля ряду мішків.
Соняшникову олію зберігають в ящиках у закритих приміщеннях за температури не вище 18 С.
Зберігати сирі м'ясопродукти разом з ковбасними та кулінарними виробами заборонено
Жива риба повинна зберігатися в акваріумі за температури 10 С у чистій воді.
Рибну кулінарію та готові вироби зберігають на полицях стелажів, у лотках або в тарі, у якій завезені в магазин.
Рибні консерви зберігають в магазинах в фабричних ящиках, які укладають штабелями на підтоварники.
Молочні товари, тваринні жири, маргарин, а також майонез повинні зберігатися в магазинах ізольовано від інших продуктів, що мають специфічні запахи, тому їх зберігають, як правило, у холодильних камерах.
Вершкове масло в тарі зберігають у фабричній тарі, укладеній на підтоварники в холодильних камерах або в холодильних шафах.
Бочки і ящики з харчовими жирами укладають на зберігання на підтоварники, жири в картонній та паперовій тарі зберігають на полицях стелажів.
Морозиво промислового виробництва повинне зберігатися при температурі, не вищій за – 12 С у холодильних шафах або холодильних камерах.
Кондитерські товари з обмеженими термінами зберігання зберігають на полицях стелажів у холодильних камерах або в холодильних шафах.
Зберігання свіжих плодів та овочів повинно проводитися відокремлено в охолоджувальних приміщеннях.
Безалкогольні напої, морси і кваси зберігають у приміщеннях для зберігання товарів за температури 2 – 12 С; пиво – при 12 С; вина – за температури 8 – 16 С.
Загальні вимоги щодо температуро – вологісного режиму зберігання непродовольчих товарів визначені стандартами та Правилами продажу непродовольчих товарів, згідно з якими рекомендується зберігати:
швейні вироби і головні убори – за температури 10 – 18 С і відносної вологості повітря 60 – 70%;
трикотажні товари – від 3 до 20 С і відносної вологості 60 – 65%;
хутряні та овчинно – шубні товари – від 5 до 25 С та відносної вологості повітря 60 – 65%.
Верхній готовий одяг потрібно розвішувати на вішалках, білизну – укладати стосами або в коробках на полицях стелажів.
Головні убори зберігають в коробках на стелажах або в ящиках, укладених штабелями на дерев'яних настилах.
Для запобігання псування вовняних тканин при тривалому зберіганні їх потрібно обробляти антимолевими засобами.
Для зберігання ювелірних виробів з дорогоцінних металів у магазинах повинні використовуватися неспалимі шафи.
Електропобутові товари зберігають у приміщеннях, ізольованих від місць зберігання кислот і лугів, за температури повітря не нижче 5С і відносної вологості не більше ніж 65 – 70% у заводській упаковці.
Меблі зберігають у сухих, чистих, вентильованих приміщеннях за температури не нижче 2С і відносної вологості повітря 55 -65%.
Парфумерно – косметичні товари і мило туалетне повинні зберігатися на підтоварниках і стелажах у чистих, добре вентильованих приміщеннях за відносної вологості повітря 55 – 70% і температури повітря:
♣ Парфумерно – косметичні товари – 6 – 25С;
♣ тверде мило туалетне – не нижче – 5С;
♣ рідке мило туалетне – не нижче 5С.
Зберігання галантерейних товарів організовують на стелажах і підтоварниках з додержанням протипожежних вимог.
Лісоматеріали та будівельні матеріали зберігають рядами, штабелями, у рулонах, контейнерах, клітках, кіпах, ящиках, на стелажах, піддонах, підтоварниках в закритих сухих приміщеннях.
Зберігання непродовольчих товарів у великому магазині може організовуватися не тільки за товарними групами, але й за споживчими комплексами (наприклад, «Товари для спорту та відпочинку», «Товари для жінок», «Товари для дому» тощо). В останньому разі в складі приміщень магазину повинні виділятися приміщення для сортування та комплектування товарів для різних споживчих комплексів.
Попередня підготовка товарі до продажу – це комплексна операцій, які виконуються з товаром у магазині перед поданням його у торговий зал і спрямовані на доведення його до повної готовності для продажу покупцям.
Комплекс загальних операцій попередньої підготовки товарів до продажу включає розпакування товарів, їх облагородження, сортування, перевірку цін та маркування товарів, комплектування подарункових наборів і підготовку товарів до подачі робоче місце.
До специфічних операцій підготовки товарів до продажу відносять операції, необхідність виконання яких перед поданням у торговий зал обумовлюється специфікою конкретних товарів.
Загальні операції попередньої підготовки товарів до продажу в магазинах передбачають:
розпакування;
сортування;
облагородження;
маркування;
комплектування подарункових наборів;
підготування товарів до викладання в торговому залі.
Підготовку товарів до продажу проводять, як правило, у спеціально відведених для цієї мети приміщеннях магазинів.
Виконання операцій попередньої підготовки товарів до продажу в невеликих магазинах покладається на продавців, які здійснюють їх до відкриття магазину; у великих магазинах ці операції виконують спеціально відведені люди.
Виконання операції попередньої підготовки товарів до продажу створює можливість для подання товарів у належному вигляді в торговий зал. Товари, підготовлені до продажу, переміщають в торговий зал для поповнення товарних запасів у той час, коли в ньому перебуває мінімальна кількість покупців, щоб не створювати перешкод для їх обслуговування.
Культура торгівлі як підсистема торговельного обслуговування являє собою сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених спільно торговельними працівниками і споживачами в процесі повсякденної взаємодії включно із самим процесом розподілу спільно створених цінностей.
Суть культури найповніше виявляється у взаємодії матеріальних і духовних засад. Матеріальна культура як наслідок реалізації знань, вроджених здібностей людини опосередковується в предметах, технологіях, засобах праці тощо.
Органічне поєднання матеріальної і духовної культури дозволяє кардинально підвищувати рівень торговельного обслуговування в цілому і її конкурентоспроможність зокрема.
До основних функцій підсистеми культури торгівлі належать:
♣ світогляд;
♣ оцінно-нормативна функція;
♣ комунікативна функція;
♣ інтегральна функція.
Підсистема культури торгівлі, свою чергою, характеризується низкою складових елементів, до яких входять: якісний рівень товару, стан матеріально-технічної бази торговельного підприємства, рівень впровадження прогресивних методів обслуговування покупців, стан системи товаропостачання, культура праці працівників прилавка, етика й естетика обслуговування.
Стан матеріально
- технічної
бази торговельного підприємства
Рівень впровадження прогресивних методів
обслуговування
Стан системи товарно- постачання
Якісний рівень
товару
Естетика обслуговування
Культура
праці працівників прилавка
Етика обслуговування
Рис. 23.3. Складові елементи підсистеми культури торгівлі.
Якісний рівень товару є основоположним у підсистемі культури торгівлі і передбачає безумовно високу якість основного об'єкта торговельної діяльності, глибокий і широкий асортимент стабільного характеру.
Стан матеріально – технічної торговельного підприємства формує матеріальне підґрунтя культури, яка безпосередньо залежить від наявних площ, їх пристосованості до конкретних форм і методів обслуговування, рівня технічної оснащеності торговельно-технологічним і допоміжним обладнанням.
Рівень упровадження прогресивних методів обслуговування визначає повноту створення максимальних зручностей покупцям при ознайомленні з асортиментом і вибором необхідного товару під час його відпуску і проведення розрахунків за покупки.
Система товаропостачання повинна бути максимально відпрацьована, здатною до мобільної трансформації піл впливом змін у попиті населення, виробничому асортименті товаровиробників чи торговому асортименті гуртових та інших посередників на ринку.
Культура праці працівників прилавку як складова культури торгівлі формується ергономічними, фізіологічними й естетичними зручностями роботи працівників торговельного закладу.
Етика обслуговування розпочинається із внутрішньої культури працівників роздрібних торговельних підприємств.
Естетика обслуговування довершує низку складових елементів культури торгівлі, що жодним чином не применшує її ролі і значення в даній підсистемі.
У практиці культура торгівлі полягає в оптимальному поєднанні культури і якості обслуговування.
Головною дійовою особою в роздрібній торгівлі залишається покупець – клієнт. Саме через призму його вражень і міри задоволення принесених ним у заклад торгівлі потреб необхідно оцінювати загальний рівень культури обслуговування в кожному конкретному підприємстві торгівлі.
Культура обслуговування покупців – це низка основних показників, що дозволяють характеризувати рівень обслуговування й естетичного оформлення роздрібного торговельного підприємства.
До таких показників відносять:
♣ стійкість асортименту;
♣ застосування прогресивних методів продажу товарів;
♣ надання системи послуг;
♣ затрата часу на здійснення купівлі;
♣ дотримання затвердженого режиму роботи;
♣ інтенсивність використання внутрішньо магазинних засобів
інформації і реклами;
♣ рівень професійної кваліфікації працівників магазину;
♣ естетичний вигляд працівників прилавка;
♣ рівень етичної культури продавців;
♣ естетичний та санітарний стан магазину;
♣ дотримання встановлених правил продажу товарів.
Коефіцієнт стабільності асортименту товарів визначається за співвідношенням кількості наявних у торговельному підприємстві різновидів на момент проведення перевірки до кількості найменувань, передбачених асортиментним переліком для даного типу магазину, затвердженого керівництвом.
Коефіцієнт впровадження прогресивних методів продажу товарів можна визначити як частку обороту товарів , реалізованих за допомогою прогресивних методів продажу в загальному обсязі товарообігу магазину.
Коефіцієнт затрат часу покупців на обслуговування обчислюється як співвідношення фактичних затрат часу покупців на обслуговування оптимального розміру часових затрат на обслуговування.
Коефіцієнт завершеності процесу покупки – співвідношення кількості покупців, що здійснили покупку в результаті відвідання магазину, до загальної чисельності відвідувачів за період спостереження.
Коефіцієнт якості праці працівників магазину і культури обслуговування з погляду покупців є суто якісними характеристиками роботи персоналу торговельного підприємства і мають при цьому доволі суб'єктивний характер.
Таблиця № 23.1.
ЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ
КУЛЬТУРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ
Показники культури обслуговування |
Значення показника у загальному рівні культури обслуговування, балів |
Стійкість асортименту товарів (З п.ст.) |
0,21 |
Застосування прогресивних методів продажу (З п.пр.) |
0,14 |
Система послуг в магазині (З п. пос.) |
0,08 |
Затрати часу покупців на обслуговування (Зп. час.) |
0,18 |
Завершеність процесу покупки товарів (З п. з. п. ) |
0,18 |
Якість праці працівників Магазину (З п. яп.) |
0,21 |
Загальний рівень культури обслуговування |
1,00 |
У практиці торговельної діяльності вважається, що роздрібне торговельне підприємства може бути віднесене до підприємств з високою культурою обслуговування за умови Рк.обс.≥ 0,7 для магазинів з торгівлі непродовольчими товарами і Робсл. ≥ для продовольчих магазинів.
Визначення якості торговельного обслуговування набуває для практичних працівників галузі важливого значення, оскільки на її основі керівники торговельних підприємств мають можливість визначити резерви покращення власної діяльності.
Якість торговельного обслуговування – це сукупність ознак і показників, які дозволяють установити ступінь відповідності основних і допоміжних торговельно-технологічних процесів у торговельному підприємстві вимогам споживачів.
Для досягнення високого рівня якості обслуговування, зафіксованого у зовнішніх і внутрішніх стандартах, суб’єкти роздрібної торговельної діяльності повинні вирішити три такі проблеми:
прийняття рішення про потенційний рівень сервісу, що може
бути наданим суб’єктом торгівлі споживачам (установити внутрішній стандарт обслуговування):
розробити стратегію і передбачити низку тактичних заходів для
усунення виявлених недоліків у фактичному рівні якості сервісу проти зафіксованого стандартом;
установити пріоритетні цілі для подолання різниці між реальним
рівнем якості обслуговування і стандартним.
Обслуговування справді високого рівня, що цілком відповідає найвищим
потребам і запитам споживачів, може бути забезпечене лише тими учасниками товарного ринку, які прагнуть до досягнення вимог найвищих стандартів.
Послуги, які в підприємствах роздрібної торгівлі надаються безпосередньо покупцям, дістали назву торговельних послуг. Торговельні послуги – це різноманітні види корисних дій, які додатково надаються торговельними підприємствами гуртовим і роздрібним покупцям у ході здійснення ними купівлі або споживання товарів.
У практиці торгівлі характеристика суті послуг тісно поєднується з їх основними видами. Розрізняють три види торговельних послуг:
Пов’язані з купівлею товару (приймання замовлень на товари,
надання компетентних консультацій, інформування про розташування комплексів і відділів, секцій, салонів, товарних груп і окремих видів товарів у торговому залі, про торговельні послуги, які надаються в магазині, демонстрація технічно складних товарів у дії, упакування товарів і їх доставка додому покупцеві). Для організації такого виду послуг, як правило, не потрібно великих додаткових витрат, виділення окремих приміщень і спеціально підготовлених працівників.
Послуги, які надаються покупцям після придбання товарів, -
підгонка костюмів та інших видів швейних виробів під фігуру клієнта, розкрій куплених тканин, доставка товарів за вказаною адресою, переробка деревини, виготовлення виробів із дерева, гасіння вапна, нарізання скла, настроювання музичних інструментів та інше. Ці послуги в основному створюють зручності покупцям поза магазинами або полегшують експлуатацію придбаних виробів. Такі послуги, як правило, повинні оплачувати покупці.
Послуги, які сприяють ефективній реалізації товарів – створення
сприятливої й затишної атмосфери з високою культурою обслуговування, організація буфетів, кафе типу «бістро», кімнат відпочинку та дитячих кімнат, а також камер схову, гардеробів, відділів зв’язку, пунктів обміну валюти, стоянок для автомобілів зі зручним паркуванням поблизу торговельного підприємства, організація ремонтних майстерень.
Послуги, які надаються підприємствами торгівлі, можуть бути платними і безплатними, але всі вони реалізуються з метою залучення в магазини найбільшої кількості покупців. До безплатних відносяться послуги, які безпосередньо пов’язані процесом продажу товарів; до платних послуг відносять послуги, надання яких пов’язане з додатковими витратами підприємства торгівлі. Такі послуги оплачуються покупцями за затвердженими в установленому порядку прейскурантами.
Висока якість і стабільний характер надання торговельних послуг сприяють підвищенню престижу роздрібного торговельного підприємства, удосконаленню обслуговування покупців у роздрібній торгівлі, зростанню кількості постійних клієнтів і залученню нових відвідувачів магазинів, завдяки чому збільшуються обсяги їх товарообігу, валових доходів, покращуються інші показники фінансово-господарської діяльності.
Об’єктивна необхідність надання послуг підприємствами торгівлі обумовлюється роллю торгівлі у системі суспільного розподілу праці. Незважаючи на виконання в торгівлі операцій, які продовжують процес виробництва у сфері обігу, основною функцією торгівлі все-таки є забезпечення зміни форм вартості товарів. Саме тому основні зусилля підприємств торгівлі повинні бути спрямовані на організацію задоволення попиту й обслуговування покупців, а це, у свою чергу, неможливе без надання послуг під час продажу товарів.
У практиці діяльності торговельних підприємств застосовуються найрізноманітніші торговельні послуги, частину з яких можуть виконувати безпосередньо продавці, в інші повинні надаватися кваліфікованими спеціалістами, які за договорами оренди чи на інших умовах працюють на спеціально виділених площах магазинів; ще інші послуги можуть виконуватися працівниками підприємств сфери побутового обслуговування, транспорту, зв’язку, але збір заявок на їх виконання та прийом оплати за виконані послуги можуть здійснювати продавці магазинів, розташованих, наприклад, у сільських населених пунктах. Значна частина торговельних послуг може виконуватися безпосередньо в магазинах на існуючих площах торгових залів, інші торговельні послуги надаються поза межами торговельного підприємства, але у зв’язку з його торговельною діяльністю.
Для правильної організації надання торговельних послуг їх необхідно правильно класифікувати (рис. 22.2). Так, залежно від характеру участі галузей народного господарства в процесі надання послуг можна виділити послуги, які надаються силами працівників торгівлі (наприклад, дрібна переробка швейних виробів, придбаних у магазині), послуги, які надаються силами працівників підприємств побутового обслуговування (наприклад ремонт годинників), послуги, які надаються силами працівників підприємств інших галузей народного господарства (перевезення товарів засобами транспортних підприємств).
Рис. 22.2. Класифікація торговельних послуг.
Т О Р Г О В Е Л Ь Н І П О С Л У Г И |
За характером участі галузей народного господарства у наданні послуг |
|
За рівнем зв’язку з процесом продажу товарів |
|
|
За соціально-економічною значимістю |
- що забезпечують економію праці і часу покупців - що забезпечують економію грошей покупців
|
|
За матеріальним змістом |
- із частковим матеріальним змістом - нематеріальні |
|
За характером затрат праці |
висококваліфікованих працівників
висококваліфікованих працівників |
|
За місцем надання |
підприємстві у роздрібного торговця або вдома в покупця |
|
За часом надання |
продажу товарів
споживання товарів) |
|
За терміном виконання |
виконання |
|
За частотою надання |
|
Залежно від рівня зв’язку з процесом продажу товарів (або ж за значимістю послуг у процесі продажу товарів і обслуговування покупців) виділяють основні, супутні і додаткові види торговельних послуг. Основні послуги безпосередньо пов’язані з процесом продажу товарів; вони показують, як торгівля забезпечує свої обов’язки відносно покупців щодо створення умов, в яких здійснюється купівля товарів. Основні послуги є фактичною суттєвою і невід’ємною частиною, змістом торговельної діяльності. Надання цих послуг створює покупцям найкращі умови і максимальні зручності для здійснення купівель товарів з мінімальними витратами. До основних послуг відносять наявність торгових підприємств, режим їх роботи, асортимент товарів, упакування товарів у традиційні пакувальні засоби. Ці послуги надаються всім гуртовим і роздрібним покупцям.
Виділення супутніх і додаткових послуг обумовлено різним їх стосунком до товарів, що реалізуються в підприємствах торгівлі. До супутніх належать послуги, які опосередковано зв’язані з процесом придбання товару. Прикладом таких послуг може бути прикріплення продавцем магазину ремінця до наручного годинника, яке здійснюється за додаткову оплату. Покупець має право оплатити таку послугу, або ж відмовитися від її отримання.
Додаткові послуги безпосередньо не зв’язані з продажем товару покупцем; вони можуть надаватися як при купівлі товару, так і без неї, самостійно. Додаткові послуги спрямовані, насамперед на культурно-побутове обслуговування відвідувачів магазинів. Прикладом таких послуг можуть бути розкрій тканин, ремонт товарів, підвішування працівниками торговельного підприємства штор, карнизів та ін..
З погляду соціально-економічного значення торговельні послуги можна поділити на послуги, які забезпечують економію часу праці і часу покупців, послуги, які забезпечують економію грошей покупців, послуги, які впливають на економічні показники торговельного підприємства.
З урахуванням характеру затрат праці торговельні послуги поділяють на послуги, які вимагають виконання їх силами висококваліфікованих спеціалістів, які володіють спеціальними навичками і відповідною підготовкою, і послуги, які не вимагають для їх виконання висококваліфікованої праці.
Т Е М А 2.3. : « Захист прав споживачів та контроль
за діяльністю торговельних підприємств »
П
Л А Н
Література:
В. В. Апопій “Організація торгівлі”, Київ – 2005р., ст. 588-598.
Закон України «Про захист прав споживачів».
Після вивченої теми студенти повинні:
Знати: права споживачів, організацію захисту прав споживачів в Україні, повноваження державних органів щодо захисту прав споживачів, організацію та органи контролю за діяльністю торговельних підприємств, порядок обміну і повернення товарів.
Питання для самоконтролю:
1. Назвіть основні принципи державного регулювання сфери торгівлі?
2. Коли і з якою метою прийнято Закон України “Про захист прав споживачів”?
3. На які органи покладено здійснення механізму реалізації державного захисту прав споживачів в Україні?
4. Назвіть основні види санкцій за порушення норм права про захист прав споживачів?
♠Основні права Держспоживстандарту України ♠
Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарту) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.
Основними завданнями Держспоживстандарту України є:
♦ участь у формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, управління якістю;
♦ здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу в цій сфері, державного метрологічного контролю та нагляду;
♦ забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, управління якістю;
♦ здійснення в межах своєї компетенції державного за додержанням
законодавства і сфері стандартизації та підтвердження відповідності.
Держспоживстандарт України має право:
● давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
● розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення;
● перевіряти та обстежувати відповідно до законодавства виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг;
● відбирати в установленому порядку в суб’єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці виробництва, відвантаження тощо або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, проводити контрольні перевірки правильності розрахунків зі споживачами за надані послуги та реалізовані товари;
● припиняти відвантаження та реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим, технічних документів з підтвердження відповідності, технічних регламентів – до усунення суб’єктами господарської діяльності виявлених недоліків;
● забороняти суб’єктам господарської реалізувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, в разі відсутності сертифіката відповідності або декларації про відповідність чи свідоцтва про визнання відповідальності (або копій цих документів);
● приймати рішення щодо:
- припинення у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов’язковим, технічних регламентів з підтвердження відповідності – до усунення виявлених недоліків;
- тимчасового припинення діяльності підприємств торгівлі ( секцій, відділів), громадського харчування, сфери послуг, складів підприємств оптової та роздрібної торгівлі й організації незалежно від форми власності, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;
- заборони відтворення чи розповсюдження без його дозволу документів міжнародних (регіональних) організацій стандартизації, членом якої є Україна, національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів і каталогів;
● опломбовувати в порядку, передбаченому законодавством у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, виробничі, складські, торговельні й інші приміщення, а також неправильні, несправні та такі, що не мають відповідного тавра чи з порушеними строками засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів;
● вилучати в установленому порядку неякісні товари, документи та інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;
● забороняти рекламу, яка порушує вимоги законодавства про рекламу, вимагати її публічного спростування та публікації відомостей, що корегують (уточнюють, доповнюють) рекламу;
● подавати до суду позови стосовно захисту прав споживачів;
● передавати матеріали перевірок, що містять ознаки злочину, до відповідних правоохоронних органів;
● накладати на суб’єктів господарської діяльності стягнення відповідно до законодавства.
Рішення Держспоживстандарту України, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.
♠Місцеві органи Держспоживстандарту України♠
Територіальними ( місцевими) органами Держспоживстандарту України є обласні, Головне київське та Севастопольське міські управління у справах захисту прав споживачів.
Основними завданнями управління є: здійснення державного контролю за додержанням законодавства України про захист прав споживачів місцевими органами виконавчої влади суб’єктами господарювання – підприємствами, установами, організаціями – незалежно від форми власності, громадянами-підприємствами та іноземними юридичними особами, що здійснюють підприємницьку діяльність на території області, і вжиття до них в разі порушення прав споживачів передбачених законодавством заходів впливу.
♠Органи державної податкової служби України♠
Важливу роль у сфері контролю зокрема за дотримання прав споживачів у торгівлі відіграють органи державної податкової служби України й органи внутрішніх справ. У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, який провадить роботу з боротьби з незаконним обігом алкогольних та тютюнових виробів.
♠Державна служба боротьби з економічними злочинами ♠
Головним завданнями державної служби боротьби з економічними злочинами, яка є складовою кримінальної міліції системи МВС, є своєчасне припинення злочинів у галузі економіки та запобігання їм.
Працівники правоохоронних органів подають допомогу службовим особам органів державної виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, у виконанні ними службових обов’язків та припиняють незаконні дії громадян, які перешкоджають виконанню покладених на них функцій.
♠Міністерство охорони здоров́ я України♠
Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, є Міністерство охорони здоров’я України.
Головним державним санітарним лікарям Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступникам надаються такі основні повноваження:
державного санепіднагляду за дотриманням органами
держаної виконавчої влади, місцевого і регіонального і самоврядування,
підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства;
систематичного аналізу санітарної та епідемічної ситуації;
контролю за проведенням санітарних і про епідемічних заходів;
винесення рішень про необхідність проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;
безперешкодного входу на територію і у приміщення всіх об’єктів
нагляду за службовим посвідчення й обов’язкових для виконання вказівок для усунення виявлених порушень санітарних норм, а також проведення необхідних лабораторних досліджень;
безплатного відбору зразків сировини, продукції, матеріалів для державної санітарно – гігієнічної експертизи;
застосування передбачених законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.
♠Держінспекція♠
Урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому, є Державна інспекція з контролю за цінами (Держінспекція).
Державна інспекція України по контролю за цінами має право:
проводити і будь – яких суб’єктах підприємництва,
розташованих на території України, перевірок бухгалтерських
документів, книг, звітів, калькуляцій тощо, пов’язаних з установленням і застосуванням цін;
одержувати необхідні для перевірки порядку встановлення й
застосування цін і тарифів відомості, довідки та інші про рівень і економічну обґрунтованість цін;
при здійсненні своїх повноважень обстежувати з додержанням
відповідних правил виробничі, складські, торгівельні та інші приміщення;
вимагати від керівників та інших службових осіб суб’єктів
підприємництва, що перевіряються, усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення та застосування цін;
припинати операції підприємництва по рахунках у банках та інших
фінансово – кредитних установах у разі відмови в проведені перевірки чи допуску працівників державних інспекцій по контролю за цінами для обстеження виробничих, складських та інших приміщень, що використовуються для виготовлення, зберігання та реалізації сировини та товарів, неподання документів, пов’язаних з уставленням та застосуванням цін;
відповідно до чинного законодавства розглядати справи про
адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, а також приймати рішення про застосування економічних санкцій і припинення операцій по рахунках суб’єктів господарювання в установах банку.
♠Органи місцевого самоврядування♠
Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів.
♠Громадські організації споживачів♠
Створення громадських організацій споживачів (об’єднань споживачів) передбачено статтею 25 Закону України «Про захист прав споживачів», а статтею 26 регламентуються їхні права.
Всеукраїнською громадською організацією, яка об’єднує на добровільних засадах та спільності інтересів громадян нашої держави, є Українська асоціація споживачів.
Для виконання статутних мети та завдань асоціація у порядку, встановленому чинним законодавством, може:
вивчати споживчі властивості продукції, попит на неї, опитувати
населення з приводу якості товарів та цін за якими вони реалізовуються;
проводити експертизу товарів;
одержувати від органів державної влади й управління, органів місцевого
самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і
завдань;
організовувати юридичну і консультаційну допомогу споживачам і
виробникам відповідно до законодавства;
вносити пропозиції щодо розробки нормативних документів, що
встановлюють вимоги до якості товарів;
представляти і захищати інтереси споживачів і виробників у органах
державної влади та управління та місцевого самоврядування відповідно до законодавства;
звертатися з позовом суду про визнання дій продавця, виготівника
(підприємства, що виконує їхні функції), виконавця протиправними щодо невизначеного коло споживачів і припинення цих дій;
відповідно до законодавства захищати в судовому порядку права
споживачів та виробників, які не є членами асоціації;
звертатись до правоохоронних органів та органів державного
управління про притягнення до відповідальності осіб, винних у випуску та реалізації неякісних товарів;
інформувати громадські про права споживачів та виробників;
сприяти розвитку міжнародного співробітництва в галузі захисту
прав та інтересів споживачів та виробників;
займатися просвітницькою діяльністю.
♠Права споживачів♠
Споживачі, які перебувають на території України під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб згідно зі статтею 3 Закону «Про захист прав споживачів» мають право:
► на державний захист своїх прав;
► гарантований рівень споживання;
► належну якість товарів, торговельного та інших видів обслуговування;
► безпеку товарів;
► необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника;
► відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також майнової та моральної шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров’я людей товарами у випадках, передбачених законодавством;
► звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
► об’єднання в громадські організації споживачів.
Отже, споживач у разі порушення його має можливість:
звернутися усно до продавця, мотивуючи свої претензії;
звернутися усно або письмово до керівництва організації, що продала
товар, надала послугу, або у відповідну вищу організацію, мотивуючи свої претензії;
звернутися письмово в державні органи, які здійснюють захист прав
споживачів;
звернутися до громадської організації споживачів за допомогою або
роз’ясненням;
підготувати і зібрати необхідні документи (копії заяв, претензії, актів,
довідок, чеків і т.п.) та подати позовну заяву до суду.
Відповідальність суб’єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування та послуг за порушення законодавства про захист прав споживачів передбачена ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативними документами.
У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за:
- відмову споживачу в реалізації його прав, установлених пунктом 1 статті 14 і пунктом 3 статті 15 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості товару, виконаної роботи виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
виготовлення або реалізацію товару, виконання роботи, надання
послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі 50% вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконання роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що підлягає
обов’язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), - у розмірі 50 % вартості одержаної для реалізації пертої товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів громадян;
виготовлення, реалізацію товару, виконання роботи, наданої послуги,
що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі 300 % вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, заборонених для
виготовлення та реалізації відповідним державним органом, - у розмірі 500% вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів та витрат, - у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибухо- і
вогненебезпечної речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила й умови безпечного його використання – у розмірі 100 % вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів та витрат, - у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної
інформації про товар, роботу, послугу – у розмірі 30% вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів та витрат, - у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
створення перешкод службовій особі, спеціально уповноваженій
органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, наданих послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування – у розмірі від 1 до 10 % вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі якщо законодавством суб’єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
реалізацію товару, термін придатності якого минув, - у розмірі 200%
вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання
роботи, надання послуги – у розмірі 100 % вартості роботи, послуги. Ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від 1 до 10 % вартості виконаних робіт, наданих послуг за минулий місяць, але не менше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.