Управління категоріями (розподіл товарів за категоріями)

Організація викладки за фактором рівня очей покупця

Розміщення товарів за розмірами тари (упакування)

Лівостороння орієнтація (спрямування погляду покупців зліва направо)

Позначення цін на цінниках

Використання виносних дисплеїв для показу товарів

Врахування потоків руху покупців

Інтенсивне використання рекламних матеріалів

Оптимізація кількості «фейсингів»

Взаємовідносини постачальників і магазину (лояльність продавців)

Рис. 17.8. Основні принципи мерчандайзингу.

Згідно з принципами мерчандайзингу (рис. 17.8) усі управлінські рішення щодо продажу товарів, зокрема їх розміщення, викладання, реклами та ін., повинні прийматися на основі даних про розмір прибутку, який забезпечує певний товар у розрахунку на одиницю торгової площі, або довжини полиць гірок чи вітрин, або ж у розрахунку на одиницю товару, виставлену в першому ряді викладки. Основними, найчастіше застосовуваним індикатором вигідності товару є показник прямої прибутковості товару, який розраховується за спеціальною методикою. Завдяки таким розрахункам визначають ефективність чи неефективність торгівлі певним товаром і приймають (за потреби) рішення про зняття товару з продажу та заміну його іншим, більш вигідним з погляду отримання прибутку.

Основними напрямками діяльності та контролю у підприємствах торгівлі при застосуванні практики мерчандайзингу є:

☺ наявність товарів певної фірми в магазині, їх кількість та асортимент;

☺ якість і термін придатності товарів;

☺ правильне, максимально ефективне і за можливості ефектне розміщення та викладання товарів на полицях, стендах і вітринах;

☺ розміщення реклами та рекламних атрибутів;

☺ наявність реклами конкурентів і їх дії з просування своєї продукції.

Необхідно зауважити, що на практиці в підприємствах торгівлі цими питаннями, як правило займаються не менеджери з торгівлі чи продавці, а кваліфіковані агенти - мерчандайзери, які розміщують продукцію конкретного виробника в обєктах роздрібної торговельної мережі, здійснюють викладання товару, установлюють дисплей, проводять моніторинг збуту, а також акції, спрямовані на збільшення обсягів продажу та прибутку та створення цінового іміджу.

Особливу увагу під час проведення мерчандайзингових заходів звертають на ефективність використовуваного обладнання і загалом торгової площі. Це означає, що кожен метр корисної площі повинен приносити максимальний прибуток і магазину, і підприємству-постачальнику, тому на виділеному для викладки товарів певного підприємства місці повинні бути виставлені насамперед і виключно його товари.

Розділ 3. : «Організація і технологія торговельних процесів на підприємствах оптової торгівлі».

Тема 3.1. « Товарні склади оптових підприємств, їх улаштування».

Тема 3.2. «Технологія складських операцій»

План:

Література:

В. В. Апопій “Організація торгівлі”, Київ – 2005р.ст. 62 – 88, 139 – 169.

Після вивченої теми студенти повинні:

Знати: класифікацію оптових торговельних підприємств, класифікацію складів, їх характеристику, принципи розміщення товарних складів, види складських приміщень, їх характеристику; елементи складських операцій, організацію приймання та відпуску товарів зі складу, організацію управління торгово- технологічним процесом складу, організацію праці на складі.

Питання для самоконтролю:

1. Що розуміють під оптовим торговельним підприємством?

2. За якими ознаками класифікують оптові торговельні підприємства?

3. Які функції виконують оптові торговельні формування?

4. За якими основними класифікують склади?

5. Які вимоги ставляться до конструктивних рішень загально

6. товарних складів?

7. Що розуміють під торгово- технологічним процесом складу ?

8. 2. Якими є завдання організації процесів приймання товарів на складах?

9. 3. Які вимоги висуваються щодо організації розміщування товарів на складах?

10. Який порядок відпуску товарів зі складу?

Основним суб’єктом підгалузі гуртової торгівлі є оптове підприємство. Як і решта торговельних підприємств, оптове функціонує на засадах організаційно – правової та господарської самостійності; вільного вибору власної товарної спеціалізації, асортиментного профілю, контингенту контрагентів; самоокупності – забезпечення повернення витрат і отримання норми прибутку; самофінансування – самостійного пошуку джерел фінансування власної діяльності; конкурентоспроможності – ефективного функціонування в умовах ринкового конкурентного середовища

Оптовим (гуртовим) торговельним підприємством є підприємство підгалузі оптової торгівлі, яке має економічні, організаційні та юридичні ознаки суб’єкта господарської діяльності, від власного імені і за власний кошт набуває права власності на придбані партії товарів, спеціалізується на ведені оптового торгу і має необхідні передумови для виконання повного комплексу закупівельно-збутових і складських технологічних операцій.

Таким чином, основною умовою віднесення торгівельного підприємства до числа оптових торгівельних є фактична наявність у нього власних або орендованих складських приміщень.

♠ Функції оптового торгового підприємства ♠

Оптові торгівельні підприємства, зміст основної роботи яких полягає в опосередкуванні комерційних зв’язків між сферою товарного виробництва і сферою споживання, покликані забезпечувати виконання основних і допоміжних, комерційних і виробничих функцій. Основні функції оптових формувань полягають в безперебійному забезпеченні потреб товаровиробників у збуті і роздрібних торговців у постачанні товарами, а допоміжні – у наданні своїм партнерам комплексу організаційно – технологічних послуг.

Комерційними функціями оптових торговців є :

♠ вивчення кон’юнктури й окремих сегментів товарного ринку;

♠ планування, організація і проведення оптових закупівель товарів;

♠ організація товаропостачання і здійснення оптового продажу;

♠ оперативне управління товарними запасами;

♠ створення системи надання до- і після реалізаційних послуг;

♠ рекламно – інформаційне забезпечення гуртової торгівлі;

Виробничі функції оптових торгівельних підприємств включають низку операцій, що є , по – суті, продовженням процесу виробництва – комплекс внутрішньо складських технологічних операцій (приймання, зберігання, тощо); операції доведення і фасування; операції транспортного забезпечення товарного руху.

Складське господарство торгівлі є складовою частиною матеріально-технічної бази суспільства і являє собою засоби праці, які функціонують у сфері обігу. Склади мають велике народногосподарське значення і виконують низку важливих функцій в процесі товарного обігу.

Товарний склад – це допоміжне підприємство в торгівлі, що обслуговує утворення концентрованих запасів товарів і відповідне перетворення товарних потоків, які йдуть із сфери виробництва у сферу споживання, і забезпечують безперебійне постачання роздрібних торговельних організацій і підприємств.

З усієї товарної маси, що перебуває в сфері обігу, одна її частина поступово затримується, тим часом як інша спрямовується і сферу виробничого або особистого споживання. Постійне розходування товарних запасів компенсується за рахунок невпинного надходження товарів зі сфери виробництва у сферу обігу. Безпосереднє розходування і поповнення товарних запасів компенсується за рахунок безперервного руху товарів на склад і в магазин, які одержують нову продукцію зі сфер виробництва і віддають чергову частку товарів сфері споживання.

Для того щоб не допускати погіршення якості товарів у процесі зберігання і скоротити товарні втрати на складах, потрібне створення таких умов, які б відповідали фізико-хімічним і біологічним властивостям кожного товару. Складам належить велика роль у справі підвищення якості і розширення асортименту товарів. склади одержують товари великими партіями і можуть організовувати контроль їх якості краще, ніж більшість роздрібних підприємств.

Будучи середньою ланкою в русі товарів від виробничих підприємств до роздрібних торговельних підприємств, склади відіграють важливу роль у розв’язанні проблеми раціоналізації товаропросування. Правильне розташування складів сприяє значною мірою скороченню ланковості товаропросування, усуненню зустрічних і зворотних перевезень, більш ефективному використанню транспортних засобів і зниженню витрат обігу.

Залежно від місця розташування в процесі товаропросування:

склади в районах виробництва;

склади в районах споживання.

За характером виконуваних операцій:

підсортувально-розподільні;

транзитно – перевалочні;

сезонного зберігання.

довготермінового зберігання.

За товарною спеціалізацією:

спеціалізовані склади;

неспеціалізовані склади.

Залежно від фізико-хімічних властивостей товарів, що зберігаються:

загально товарні склади;

спеціальні склади.

За організаційними формами управління:

індивідуального користування;

спільного користування;

загального користування.

За ступенем механізації робіт:

механізовані;

автоматизовані.

♠ Основні ознаки класифікації складських будівель ♠

Складські будівлі і споруди класифікують за такими основними ознаками: типом будівлі або її технічним улаштуванням; утепленості; матеріалом стін і вогнетривкістю; кількістю поверхів.

За типом будівлі або її технічним улаштуванням склади поділяються на

відкриті майданчики, напівзакриті влаштування і закриті складські приміщення і спеціальні споруди. Відкриті майданчики мають тверде покриття і нахил для водостіку. Напівзакритими складськими приміщеннями вважають навіси. Навісні можуть бути односкатними і двоскатними, їх висота досягає 4 – 6 м. закриті складські приміщення.

Основним видом складських споруд, що призначаються для зберігання товарів, які потребують створення належних режимів – температури і вологості, є закриті склади. Такі будівлі мають багато різних за призначенням складських приміщень, а великі споруди спільного користування складаються з комплексу складських будівель і споруд.

Вони класифікуються за такими ознаками:

утепленості:

не утеплені – використовуються в основному для зберігання скляної, текстильної та іншої тари. Ці склади без горищного перекриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів. Товщина цегляних стін – в одну цеглу, кам’яних і залізобетонних – до 25 см.;

утеплені – мають горищні або суміщені з покрівлею покриття, дверні тамбури й утеплену підлогу. товщина стін з цегли – у дві цегли, кам’яних і залізобетонних – 40 см. Ці склади захищають товар від різких коливань зовнішньої температури і вологості повітря;

опалювані - завдяки наявності опалюваних і вентиляційних систем створюється можливість підтримання потрібної температури і вологості повітря. Вони призначені для товарів які потребують стійкої плюсової температури, і певної відносної вологості повітря.

матеріалами стін:

цегляні;

дерев’яні;

зі збірних залізобетонних конструкцій.

вогнетривкістю:

спалимі;

неспалимі.

поверховістю:

одно -;

дво-;

три -;

багатоповерхові.

♠ Вимоги до будови складів ♠

При розв’язанні питань поверховості складських приміщень необхідно керуватися:

наявністю вільних площ забудови;

габаритами і вагою товарів, що будуть зберігатися;

економічними міркуваннями по спорудженню й експлуатації одноповерхових і багатоповерхових складських приміщень.

Важливими технологічними вимогами до будови складів є

відповідність площі і місткості складів характеру та обсягу технологічних операцій;

параметрів і конфігурацій складських будівель – вимогам раціональної організації технологічного процесу.

Крім того, складські приміщення повинні відповідати встановленим освітленості, вентиляції, утепленості і пожежної безпеки.

Торгово – технологічний процес складу – складний комплекс взаємозв’язаних операцій комерційного і технологічного характеру, які здійснюються над товарами на складах оптових та роздрібних торговельних підприємств.

Технологічний процес складу - складний комплекс взаємозв’язаних операцій, котрі послідовно виконуються над товарами протягом усього часу їх перебування.

Схема технологічного процесу переробки товарів на складах:

♠ розвантаження транспорту;

♠ приймання товарів;

♠ розміщування товарів на зберігання;

♠ зберігання товарів;

♠ відбір товарів;

♠ переміщування товарів до місця комплектування;

♠ комплектування та упакування товарів;

♠ по маршрутне комплектування партій товарів;

♠ переміщення товарів в зону завантажування;

♠ відпускання товарів і завантажування їх у транспортні засоби.

Принципи раціональної організації складських операцій:

Планомірність – забезпечується за допомогою розробки календарних планів і графіків надходження і відпускання товарів.

Неперервність – зміна робочого персоналу складу, експедиції, інших підрозділів підприємства.

Ритмічність - виражається в повторюваності всього циклу окремих операцій в рівні відрізки часу.

Пропорційність – всі етапи, частини операції складського процесу, пов’язані між собою.

Організація наскрізного товарного потоку – розгляд всієї сукупності товарів, які надходять і зберігаються на складі.

Потоковість – взаємозв’язок і підпорядкування всіх операцій повного циклу єдиному ритму ї виконанню.

Принцип паралельності – одночасне виконання окремих складських операцій на всіх стадіях технологічного процесу складу.

Принцип прямо точності – полягає в плануванні руху товарів за найкоротшими маршрутами та недопущенні зустрічних перевезень.

Приймання товарів це комплекс робіт з перевірки кількості та якості отриманих товарів, оформлення їх приймання відповідними документами та оприбуткування товарів на складі.

Основними завданнями роботи з приймання товарів на складах:

♠ контроль за збереженням товарно – матеріальних цінностей;

♠ перевірка виконання постачальниками договірних зобов’язань;

♠ недопущення в торгівельну мережу недоброякісних товарів;

♠ пред’явлення до постачальника майнових претензій за неналежне виконання ним умов договорів.

Приймання товарів маже здійснюватися від постачальника або від інших вантажовідправників, і від перевізників. Місце проведення операцій приймання товарів визначається положенням договору, угоди, контракту щодо умов постачання, особливостями застосування тари, упаковки, способом доставки товарів, видом приймання.

Приймання товарів за кількістю та якість покладається на матеріально-відповідальну особу разом з товарознавцем, уповноважених на це керівником або заступником керівника торговельного підприємства. Вони усі повинні добре знати вимоги нормативних документів, асортимент і технологію виконання операцій з приймання товарів.

Основними елементами приймання товарів є:

♠ ознайомлення з документами і перевірка правильності їх оформлення;

♠ перевірка відповідності найменування товарів і маркування даним супровідних документів;

♠ перевірка кількості місць, стану тари й упаковки;

♠ перевірка маси брутто;

♠ розкривання тари;

♠ перевірка якості товару;

♠ документальне оформлення результатів приймання.

Приймання товарів за кількістю та якістю має проводитись у встановлені терміни. Приймання товарів, отриманих без тари, у відкритій або пошкодженій тарі, проводиться під час отримання їх від постачальника. У цьому разі приймання проводиться в один етап. І строки остаточного приймання її вмісту.

Приймання товарів у тарі проводиться у два етапи: попереднє і остаточне приймання. Попереднє приймання здійснюється способом зважування або підрахунку кількості місць, без розкриття тари. Остаточне приймання товару за кількістю здійснюють способом розкриття тари та перевіряння її вмісту.

Приймання товарів, що швидко псуються, як за масою нетто і кількістю товарних одиниць, так і за якістю має бути проведене не пізніше 24 годин після їх отримання при доставці товарів постачальником або при вивезенні їх одержувачем зі складу постачальника, або з моменту видавання вантажу органом транспорту.

Загальні терміни приймання товарів,

прийняті у практиці торгівлі України.

Вид приймання	Види поставки
	Іногородня (з іншого населеного пункту)	Місцева
		Приймання на складі постачальника	Приймання на складі покупця
За кількістю (товари в тарі)	Не пізніше від 10 днів після надходження товарів на склад покупця	За масою брутто кожного місця і кількістю місць у момент отримання товарів	За масою нетто і кількістю одиниць – не пізніше від 10 днів після отримання товарів
За кількістю (товари без тари)	При розкритті вагона, контейнера та ін.	За масою нетто в момент здавання товарів	За масою нетто в момент отримання товарів
За якістю	Не пізніше від 20 днів після надходження товарів на склад покупця	За згодою сторін, але не пізніше від 10 днів після отримання товарів	Не пізніше від 10 днів після отримання товарів

Приймання вважається проведеним вчасно, якщо перевірка кількості та якості товарів закінчена у визначені терміни. Отримані товари повинні відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов.

Комерційний акт № 01373(зразок)

Складено 15 квітня ц.р. Форма: 4 – 22

ст. Київ – Московський 1. Пломби:

Південно – Західної з. а) залізниці _______ шт.

Як доповнення до акту б) відправника _____ шт.

№___від “___”_______ ц.р. в) митниці ________ шт.

(про що)________________ 2. Копія акту експертизи

_______________________ від 15 квітня ц.р.

_______________________ 3.Технічний акт № _____

(про що)________________ 4. Розшукове листування

_______________________ на __________________

_______________________ аркуш _______________

_______________________

5. Вагонний лист ар.____

6. Пломби і інші документи

додатки до акту № ______

по відправленню _________

_______________________

На відправлення вантажної швидкості за накладною № 590305 від 9 квітня ц.р.

Ст. відправлення : Єлець – Південно – Східної _________________________

Ст. призначення: Київ-Московський – Південно-Західної залізниці

Відправник : Єлецький механічний завод

Одержувач : Київський завод “Точелелектроплилад”

♠ Організація розміщування товарів на складі ♠

Розробка системи розміщування передбачає розрахунок необхідної площі для зберігання окремих груп товарів.

Першим етапом під час розробки системи розміщування товарів є угрупування товарів за асортиментною ознакою та однорідністю режимів зберігання.

При розміщуванні товарів у визначеному в такій спосіб складському приміщенні необхідно додержуватися таких вимог:

☻ максимально використовувати площу та місткість складу, вантажонесучу спроможність обладнання для зберігання товарів;

☻ найбільш раціонально розташовувати і використовувати обладнання для зберігання з метою зручності переукладання, оновлення і перевірки товарів, що зберігаються;

☻ використовувати малогабаритні та високопродуктивні механізми мінімальної кількості видів і типів для всього комплексу навантажувально – розвантажувальних і транспортно- складських робіт на одному складі.

Номенклатурний спосіб розміщення зберігання товарів зі складним асортиментом і невеликими обсягами зберігання.

Комплектний спосіб розміщування спільне зберігання різних за видами та асортиментом товарів.

Партійний спосіб розміщування кожна окрема партія товарів, що надійшли на склад, зберігаються відокремлено, самостійними партіями і не поповнюються до кінця реалізації цих товарів.

Партійно-сортовий спосіб зберігання передбачає відокремлене зберігання кожної окремої партії товарів, при якому в межах даної партії товари розбираються за видами та сортами і також розміщуються відокремлено між собою.

Сортовий спосіб розміщування відокремлено розташовують товари різних сортів у межах окремого виду.

♠ Організація укладання товарів на складі ♠

Способи укладання та зберігання товарів:

Штабельне укладання на піддони або підтоварники характерне для товарів затарених у мішки, ящики, бочки, тюки. форми: пряме, перехресне (в перехресну клітку) зворотне (у зворотну клітку), в межах яких можливі варіанти укладання – пірамідальне, колодязем, трійкою, п’ятіркою, зворотне трійками, перехресне з рейками.

Для стелажного укладання товарів використовують стелажі; укладання товарів на стелажі потрібно вести по вертикалі, що дозволяє раціоналізувати процес їх вбору.

Товари розміщують на стелажах у коробках, пачках, пакетах етикетками наверх. Укладання товарів у стелажі здійснюється, як правило, за допомогою електронавантажувачів. Висота укладання може досягти до п’яти рядів. На нижніх полицях стелажів розташовують товари, які відбираються вручну, на верхніх – товари, котрі відпускаються цілими вантажними місцями або в обсягах, не менших за місткість піддона.

підвісний - укладання товарів на зберігання на вішалах застосовують для зберігання і перевезення швейних виробів, зокрема одягу.

рядами – укладають на зберігання холодильники, пральні машини, газові плити, тощо.

навалом і насипом – овочі, картоплю, сіль вугілля, тощо.

наливом – у цистернах, бачках, баках зберігають бензин, оліфу, олію, газ та інші рідини.

Прогресивним напрямом є зберігання товарів за рухомим методом, при якому товари транспортують гравітаційними стелажами, підвісними конвеєрами, стелажами елеваторного типу від входу до виході зі складу.

Підставою для відпуску товарів зі складу є документи торгового відділу оптового торговельного підприємства, якими можуть бути накладні, рахунки, відбіркові листи, квитанції.

Повний перелік комплексу операцій з відбору та відпуску товарів зі складу оптового торговельного підприємства:

♣ ознайомлення та опрацювання документів;

♣ дештабелювання товарів;

♣ відбір товарів з місць зберігання;

♣ переміщування товарів у зону комплектування замовлень покупців;

♣ товарну обробку і сортування;

♣ комплектування замовлень і укладання товарів у тару;

♣ упакування товарів, пломбування і маркування укрупнених вантажних одиниць;

♣ переміщування товарів до місця по маршрутного комплектування;

♣ по маршрутне комплектування партій товарів;

♣ переміщування товарів до місць формування відвантажувальної партії;

♣ переміщування укомплектованих партій товарів на транспортні засоби;

♣ контрольно-облікову операцію з відправки товарів;

♣ допоміжні операції при відправці транспортних засобів та прибирання робочого місця.

Розділ 4. «Організація і технологія тарних

операцій»

План:

Література:

В. В. Апопій “Організація торгівлі”, Київ – 2005р.ст. 249 – 263.

Після вивченої теми студенти повинні:

Знати: класифікацію тари, вимоги до тари і упакування, характеристику основних видів тари, організацію приймання, розкриття, зберігання та повернення багатооборотної тари, санкції за порушення правил та строків повернення тари.

Питання для самоконтролю:

1. Якими є функції тари та пакування під час товарообігу?

2. Класифікація тари?

3. Яку відповідальність несуть за порушення договірних умов обігу?

Тара – промисловий виріб, призначений для упакування, зберігання транспортування і реалізації товарів у сфері обігу, який запобігає пошкодженню та псуванню під час перевезення, складування та зберігання.

Тара є елементом або різновидом упаковки. Упакування деяких видів товарів може здійснюватись як у тару, так і без неї, за допомогою використання допоміжних пакувальних засобів або пакувальних матеріалів, які виконують функції упаковки.

Основні функції тари і упаковки:

♣ охорона товару від шкідливого впливу зовнішнього середовища;

♣ виконання ролі носія реклами та комерційної інформації;

♣ охорона зовнішнього середовища від впливу упакованої товарів;

♣ надання товарам необхідної мобільності;

♣ створення умов для полегшення кількісного обліку;

♣ створити зручності споживачам;

♣ виконання ролі транспортного і немеханічного обладнання;

♣ запобігання крадіжкам товарів.

Крім того, вдалий дизайн тари сприяє реалізації товарів; завдяки застосуванню тари суттєво подовжуються терміни зберігання та реалізації товарів, знижуються ціни на товари завдяки зменшенню втрат під час їх транспортування, зберігання і реалізації, економляться пакувальні матеріали в роздрібній торгівлі тощо.

♠Класифікація тари♠

За функціями в процесі товарного обігу:

споживча тара;

транспортна тара;

тара-обладнання.

За кратністю використання:

багатооборотна:

тара разового використання.

За призначенням:

універсальна;

спеціальна.

За видами:

ящики;

пляшки;

бочки;

пакети;

туби.

За матеріалом виготовлення:

дерев’яна;

картонна;

паперова;

текстильна;

металева;

скляна;

керамічна;

полімерна;

комбінована.

За конструктивними особливостями:

нерозбірна;

розбірна;

складна;

розбірно – складна;

суцільна;

решітчаста;

відкрита;

закрита;

само руйнівна.

За наявністю специфічних властивостей:

ізотермічна;

ізобарна;

герметична;

пилонепроникна;

вологонепроникна;

тара для аерозолів;

ароматизована;

їстівна;

тара-іграшка;

подарункова тара.

За методом виготовлення:

лита;

штампована;

бондарна;

клеєна; виготовлена литтям під тиском тощо.

Комплекс операцій, пов’язаних із прийманням тари в торговельному підприємстві, її розкриванням і вивільненням з-під товару, приведенням тари в порядок, організацією правильного зберігання і вчасного повернення, називають таро обігом.

Основні положення щодо обігу тари визначаються за згодою сторін у положеннях конкретного договору поставки товарів. У цьому документі визначається вид тари, в якій повинен постачатися товар, ціна одиниці тари, порядок повернення, додаткові вимоги щодо якості тари тощо. Ціни на тару встановлюються у прейскурантах цін на окремі види тари, котрі періодично переглядаються органами виконавчої влади або ж затверджуються в договірному порядку.

Згідно з цими документами в підприємствах торгівлі під час приймання продукції одночасно перевіряється кількісний і якісний стан тари, правильність її клеймування, відповідність стандартам.

Постачальники в рахунках на оплату товарів зобов’язані окремим рядком виділяти кількість тара і її вартість.

Тара разового використання після її звільнення з-під товарів має утилізуватися. Так, паперова та картонна тара повинна використовуватися як макулатура; відходи дерев’яної тари доцільно спрямувати для ремонту тари, яка його потребує.

Зворотна тара, що є власністю конкретного підприємства – виробника товарів, повинна повертатися йому незалежно від того, був товар отриманий безпосередньо від виробника чи від оптового посередника.

Завершення процесу обігу тари багаторазового використання в торгівлі пов’язане з організацією повернення тари тара ремонтним підприємствам концерну Укртара або підприємствам-постачальникам товарів. Ці процеси регламентуються двома основними документами;

Правила застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання в Україні;

Правила повторного використання дерев’яної і картонної тари та паперових мішків в Україні.

Повернення засобів упаковки багаторазового використання (ЗУБВ) здійснюється за рахунок одержувача тари.

ЗУБВ повинні повертатися і стані, придатному для її повторного використання, очищеними від залишків продукції.

Оплата ЗУБВ у разі повернення її підприємству-постачальнику може передбачатися як на умовах відшкодування здавачеві оплачених сум заставної вартості тари, так і з урахуванням якісного стану тари.

Матеріальні відповідальність сторін за дотримання встановленого порядку обігу тари та додержання своїх зобов’язань визначається в договорах поставки. За прострочення повернення ЗУБВ до 15 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 150% ціни придбання цих засобів, більше від 15 днів – 300% з урахуванням раніше взятого штрафу.

У разі втрати засобів упаковки багаторазового використання крім штрафу сплачується її вартість. У разі пошкодження ЗУБВ винна сторона ремонтує їх за власні кошти або є сплачує вартість ремонту іншій стороні.

За відмову від приймання ЗУБВ постачальник продукції або товарів сплачує товароздавачу штраф 300% ціни придбання тари. За доставку всупереч вимогам стандартів, ТУ чи договору продукції без тари чи упаковки або без застосування засобів пакетування у тих випадках коли це передбачено, винна сторона повинна сплатити штраф ц розмірі 5% від вартості такої продукції.

Чинними Правилами передбачені також порядок і розміри матеріальної відповідальності сторін за порушення їх вимог. За прострочення повернення дерев’яної, картонної тари чи паперових мішків до 15 днів підприємство-тароздавач зобов’язаний сплатити тарному підприємству штраф у розмірі 150 % ціни їх придбанням, більше від 15 днів – 300 %. Тароздавачам надається пільговий строк – 5 днів для здачі тари, що заборгована. Якщо протягом цього строку заборгована тара буде здана на тарне підприємство, то штраф з тароздавача не стягується; факт погашення заборгованості по тарі повинен бути підтверджений документально.

Для забезпечення належного порядку організацій робіт з обігу та повернення тари чинними Правилами передбачене матеріальне стимулювання працівників підприємств-тароздавачів, яке проводиться за рахунок відрахувань від сум, одержаних від здачі тари.

Розділ 4. «Організація перевезення вантажів»

План:

Література:

В. В. Апопій “Організація торгівлі”, Київ – 2005р.ст. 234 - 249.

Після вивченої теми студенти повинні:

Знати: види транспорту, їх характеристику, зміст транспортно-експедиційних операцій, правила перевезення вантажів різними видами транспорту, документальне оформлення перевезення та отримання вантажів.

Вміти : документально оформляти перевезення і отримання вантажів.

Питання для самоконтролю:

1. Які види транспорту можуть застосовуватися для перевезень торговельних вантажів?

2. Охарактеризуйте чинний порядок організації залізничних та автомобільних перевезень торговельних вантажів?

3. Якими є функції тари та пакування під час товарообігу? Назвіть основні ознаки класифікації тари та охарактеризуйте найбільш розповсюджені її види.

Транспортом у вузькому розумінні заведено вважати сукупність технічних засобів, призначених для просторового переміщування продукції та матеріалів; у більш широкому розумінні транспорт — це одна з галузей виробничої сфери народного господарства, котра тісно взаємодіє з усіма його галузями щодо фізичного переміщування сировини, матеріалів, готової продукції і виконує роль сполучної ланки, що забезпечує неперервність процесів матеріального виробництва.

Усі питання, пов'язані з діяльністю транспорту в Україні, регулюються Законом України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про дорожній рух». «Про трубопровідний транспорт» тощо.

Завдяки створенню єдиної транспортної системи в Україні транспорт забезпечує зв'язок між територіальне віддаленими районами виробництва і районами споживання, і тому відіграє суттєву роль у забезпеченні функціонування підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг. Ритмічна і вчасна доставка товарів сприяє рівномірній роботі підприємств торгівлі, зниженню рівня товарних запасів і скороченню витрат підприємств торгівлі.

Особливості техніко-експлуатаційних характеристик окремих видів транспорту обумовлюють доцільність їх застосування у здійсненні різних етапів транспортування продукції, зокрема:

- залізничним транспортом рекомендується послуговуватися переважно для дальніх і масових перевезень практично всіх видів продукції і товарів народного споживання;

> морським транспортом — переважно для перевезень різноманітних вантажів — об'єктів міжнародних економічних операцій з експорту-імпорту товарів, вивезення риби і рибопродуктів з місць їх лову, а також для міжнародних масових перевезень насипних і наливних вантажів;

> річковим транспортом — для забезпечення масових перевезень вантажів по основних водних магістралях, якщо не потрібні швидкі терміни доставки;

> авіаційним транспортом — для здійснення термінових перевезень вантажів, особливо у важкодоступні райони;

> автомобільним транспортом — на різних етапах транспортування і, як правило, на короткі відстані;

> трубопровідним транспортом — для постачання газу, нафти, пально-мастильних матеріалів.

Окрім перевезень вантажів транспортні підприємства надають своїм клієнтам, зокрема торгівлі, різноманітні послуги, пов'язані з прийманням вантажів на тимчасове відповідальне зберігання, супроводженням вантажів експедиторами, здаванням вантажів органами транспорту та ін. Увесь комплекс робіт, які виконуються під час транспортування вантажів від пункту відправки (зі складу вантажовідправника) до моменту здавання в пункт призначення (до складу вантажоодержувача), а також операції, які виконуються до і після перевезення вантажів, заведено називати транспортно-експедиційними операціями.

Важливим завданням організації перевезень торговельних вантажів є вибір ефективних транспортних засобів, котрі якнайповніше відповідали б конкретним умовам перевезень.

При виборі рухомого складу для перевезень тих чи інших вантажів потрібно вирішити кілька взаємозв'язаних завдань: визначення виду транспорту;

вибір типу транспортного засобу (визначення спеціалізації); підбір транспортного засобу за вантажопідйомністю.

Прийняте рішення щодо виду транспорту має бути доповнене вибором типу транспортного засобу та рішенням щодо доцільності його спеціалізації. Спеціалізованим називають рухомий склад, пристосований для перевезення певних видів вантажів або обладнаний додатковими механізмами. Вимоги щодо конструкції спеціалізованих транспортних засобів визначаються властивостями вантажів, що перевозяться, їх геометричними характеристиками, масою, а також умовами перевезень. Альтернативою спеціалізованим транспортним засобам можуть бути транспортні засоби універсального призначення.

Автомобілі, які застосовуються для перевезень вантажів, з урахуванням призначення транспортного засобу поділяють на універсальні та спеціалізовані.

До універсального автомобільного транспорту належать автомобілі з бортовою платформою та причепи з відкритим кузовом, які застосовуються для перевезень вантажів, котрі не потребують особливих умов під час транспортування.

Спеціалізація транспортних засобів на автомобільному транспорті здійснюється способом обладнання рухомого складу закритими кузовами (фургони, цистерни), пристосованими для перевезення окремих вантажів, спеціалізованими платформами, а також навантажувально-розвантажувальними механізмами і пристроями, що підвищують прохідність автомобіля.

Вибір транспортних засобів для перевезень завершується визначенням їх потужності, тобто вантажопідйомності, яка залежить від кількості вантажів, котрі підлягають перевезенню.