Практична робота 4

Тема: Розрахунок освітлювальних установок з лампами розжарювання за допомогою графіка просторових ізолюск.

Короткі теоретичні відомості.

Точковий метод розрахунку дає можливість визначити світловий потік ламп, який необхідний для створення нормованої освітленості в будь-якій точці довільно розміщеної площини, а також при будь-якому розміщенні світильників. При розрахунках за точковим методом враховують освітленість, яка створюється тільки прямим світлом світильників і не враховують світло, що відбивається від стелі та стін.

Цей метод застосовується при розрахунках:

1. загального локалізованого освітлення;

2. місцевого освітлення;

3. освітлення негоризонтальних площин;

4. зовнішнього освітлення;

5. крім цього його застосовують при перевірках рівня освітленості.

Розрахункова формула за точковим методом має вигляд:

; (1)

де, 1000 – умовний потік лампи, лм;

– нормована освітленість, лк;

– коефіцієнт запасу;

– сумарна умовна освітленість в розрахунковій точці, лк;

– коефіцієнт збільшення освітленості в контрольній точці від віддалених світильників.

Суть методу полягає в тому, що потрібний світловий потік освітлювальної установки визначають, виходячи з умов, що в будь-якій точці освітлювальної поверхні освітленість не повинна бути меншою за нормовану. На площі приміщення, на яку вказано розміщення світильників, визначають контрольні точки, освітленість в яких може виявитись меншою за нормовану. У кожній з цих точок визначається освітленість.

Оскільки світловий потік світильника ще невідомий, враховують не дійсну освітленість, а умовну, таку освітленість, яка була б створена в цих точках, якби в світильниках вибраного типу знаходились лампи з умовним світловим потоком у 1000 лм. Ту з точок, у якій освітленість виявиться найменшою, приймають за розрахункову. Задачею подальшого розрахунку світильника, при якому освітленість у розрахунковій точці буде не нижчою за нормовану.

Умовну освітленість у розрахунковій (контрольній) точці від ближніх світильників до точки визначають за кривими просторових ізолюкс. (Л-3)

Графіки просторових ізолюкс – це сукупність кривих з однаковою горизонтальною освітленістю. За відомими координатами розрахункової точки і на графіку визначають умовну освітленість у цій точці.

Методика розрахунку.

1. Вибір виду і системи освітлення , джерела світла, типу світильника, визначення розрахункової висоти, відстані між рядами світильників і між світильниками в ряду, нормованої освітленості та коефіцієнту запасу здійснюються за методикою наведеною в методичних вказівках до виконання другої практичної роботи.

2. На плані приміщення розмістити світильники і вказати відстані між рядами і світильниками в ряду.

Рис. 4.1. Схема розташування світильників.

3. На плані приміщення визначається контрольна точка. Наприклад точка Д, яка утворилась на перетині діагоналей прямокутника. (Рис. 4.1)

4. У цій точці вичислюють умовну освітленість. Для визначення умовної освітленості використовують графік просторових ізолюкс. (Додаток 12)

Графік просторових ізолюкс для світильників з умовною лампою зі світловим потоком 1000 лм побудований у вісі , де – відстань в плані від проекції світильника до точки в якій визначається освітленість; – розрахункова висота підвішування світильника.

Рис. 4.2. Координати точки Д.

Відстань в площині від проекції світильника до розрахункової точки знаходимо по формулі: ; (2)

де, – гіпотенуза прямокутного трикутника;

, – катети.

З рис. 4.2 видно, що дорівнює половині гіпотенузи, тоді:

; (3)

де, – відстань між світильниками в ряду, м;

– відстань між рядами світильників, м.

5. Для визначення умовної освітленості у визначеній точці, знаходять її положення на графіку по відомим координатам.

Наприклад, координати точки Д такі: , Тоді умовна освітленість у точці Д від одного світильника буде . З рис. 4.1 видно, що точка Д освітлюється 4 найближчими світильниками, тому сумарна умовна освітленість буде дорівнювати

6. Вибирають коефіцієнт додаткової освітленості , який враховує дію віддалених світильників і відбитих світлових потоків. Значення приймають в межах

7. За розрахунковою формулою визначають світловий потік ламп.

8. За величиною світлового потоку вибирають тип лампи. (Додаток 3)

9. Визначають фактичну освітленість та її відхилення від нормованої. Відхилення повинно знаходитися в межах .

10. Записують паспортні дані лампи і світильника та обчислюють питому потужність.