196 __________________________________________ О. М. Кривуля

апрiорним судженням тому, що поняття суми вказує лише на

операцiю, котру слiд провести з числами, проте при цьому ще не

мислиться число, що охоплює 7 та 5, тобто 12.

Iстотною рисою чистого (неприкладного) математичного

пiзнання, котра вiдрiзняє його вiд iнших видiв апрiорного пiз

нання, є те, що воно виникає через конструювання понять.

Конструювати поняття, за Кантом, означає робити їх “чуттє

вими”, переводити в споглядання, iнакше кажучи – приєднати

споглядання до поняття. Забiгаючи наперед, зауважимо, що на

вiдмiну вiд математики чиста фiлософiя є пiзнання розумом через

однi лише поняття, без посередництва чуттєвого спостерiгання.

Нагадаємо, що чистим пiзнанням Кант називав те, яке

випливало з чистого розуму незалежно вiд будьякого досвiду.

Крiм математики, апрiорнi синтетичнi судження притаманнi

природознавству. Метафiзика теж, принаймнi за своєю метою,

складається з таких суджень.

Оскiльки приклад математики, природознавства та мета

фiзики демонструє наявнiсть апрiорних синтетичних суджень,

то далi проблема конкретизується у питаннi: як взагалi

можливе, як здiйснюється апрiорне синтетичне пiзнання?

Вiдповiдь на це запитання починається з констатацiї: “Iснує

два стовбури людського пiзнання, якi виростають, може, зі

спiльного, але невiдомого нам кореня, а саме чуттєвiсть

i розсудок: через першу предмети нам даються, а через другий

вони мисляться” [6]. Iнакше кажучи, чуттєвiсть постачає данi,

а через активнiсть розсудку виникають поняття.

Чуттєвi враження вiд предметiв – це вiдчуття. Якщо

спостерiгання виникає внаслiдок вiдчуття, то воно називається

емпiричним. Предмет емпiрiчного спостерiгання Кант називає

явищем. Та частина явища, котра вiдповiдає вiдчуттям, є його

матерiал (матерiя), а та, завдяки якiй цей матерiал упорядко

вується, може вважатися формою явища. Форми всіх явищ

знаходяться в нашiй “думцi” готовими, вони апрiорнi i тому їх

можна розглядати окремо вiд будьякого вiдчуття. Чиста форма

чуттєвостi, в якiй вiдсутнi будьякi вiдчуття, може бути також

названа чистим спостерiганням. Умови i можливостi нашої

чуттєвої пiзнавальної спроможностi Кант розглядає у частинi

“Трансцендентальна естетика” (слово “естетика” тут береться

в його вихiдному старогрецькому значеннi – воно пов’язане

з українським “чуттєвий”). Роздiл, присвячений принципам

чистого мислення, має назву “Трансцендентальна логiка”.

----------------------- Page 197-----------------------

Філософія______________________________________________ 197

У “Трансцендентальнiй естетицi” Кант показує, що апрiорнi

форми чуттєвостi – це простiр та час. Вiдчуття, які отримує

людина, спостерiгаються нею завдяки простору i часу, тобто

упорядковуються та сприймаються як явища. Труднощi

кантiвського розумiння сутностi простору i часу пов’язанi

з прагненням витлумачити їх або як природженi форми (коли

ми солiдаризуємося з Кантом), або як об’єктивнi зовнiшнi

умови iснування предметiв (коли ми хочемо йому заперечити).

Насправдi Кант не погодився б нi з тiєю, нi з iншою його

iнтерпретацiєю. Простiр i час як форми чуттєвостi є певна

позасвiдома дiяльнiсть нашого духу, спонукою якої вияв

ляються зовнiшнi враження. Самi поняття простору i часу

виникають лише пiсля того, коли ми усвiдомлюємо свою

спочатку позасвiдому дiяльнiсть з упорядковування вiдчуттiв.

Кант вважав, що обидва цi поняття є набутими, їх

абстраговано не з чуттєвого сприйняття об’єктiв, а з власної

дiяльностi нашого розуму, котра впорядковує чуттєвi враження

на основi сталих законiв.

З такого розумiння простору i часу Кант робить висновок

про можливiсть апрiорного знання. Трансцендентальна естетика

завершується важливим твердженням про те, що, поперше,

зовнiшнi предмети сприймаються нами не такими, якими вони

є самi по собi, а такими, якими вони постають через єднання

вiдчуттiв i апрiорних форм чуттєвостi; подруге, апрiорнi форми

спостерiгання (простiр i час) виявляються необхiдною частиною

та умовою пiзнавального процесу, спрямованого на вироблення

апрiорних синтетичних суджень.

Перехiд до “Трансцендентальної логiки” пов’язано з розгля

дом пiзнання як мислення. Сама ця частина праці розпадається

на два роздiли: трансцендентальна аналiтика i трансцендента

льна дiалектика.

Обгрунтування можливостi пiзнання безпосередньо пов’язане

у Канта з питанням про досвiд. Поняття досвiду в усiй

новоєвропейськiй фiлософiї є, мабуть, серед найважливiших

i має своє специфiчне значення. Один з фундаторiв емпiризму –

Дж. Локк – вважав, що все наше пiзнання починається з досвiду

(пiд яким слiд розумiти зовнiшнi та внутрiшнi сприйняття)

i нiякого iншого джерела знань не припускав.

Кант лише частково погоджується з Локком. Вiн додає, що

крiм емпiричного начала, iснує ще i апрiорне джерело пiзнання.

Будьякий досвiд, – пояснював вiн, – складається, поперше,

----------------------- Page 198-----------------------