186 __________________________________________ О. М. Кривуля

Крім «природи» Гольбах використовує ще й поняття

«матерія» з таким визначенням: «Стосовно нас матерія

є взагалі все те, що певним чином впливає на наші відчуття»

[7]. Фактично він ототожнював матерію з речовинністю, для

нього «матерія» – абстракція від будьякої речі. Увесь арсенал

знань, які мала на той час механіка, Гольбах використовує для

пояснення всіх процесів і перетворень: від простої взаємодії тіл до

ментальних процесів у людині та моральних стосунків і полі

тичних явищ у суспільному житті. Принцип, яким він

користується, – це редукціонізм, тобто зведення всього складного

до простого, до сполучення простих механічних рухів (сила

тяжіння, інерція тощо).

З механічної картини світу випливає і бачення Гольбахом

співвідношення необхідності та випадковості. Все у світі має

свою причину, і для випадковості просто немає місця: «В усіх

явищах людського життя від народження до смерті ми ба

чимо лише ланцюг необхідних причин і наслідків, які відпо

відають законам, загальним для всіх створінь природи» [8].

Особливості кожної окремої людини, відмінності між

людьми пояснюються суто механістично. З відмінностей

виводиться нерівність, з якої може народитись рабство, однак

в цілому нерівність робить і гарну справу – люди стають

необхідними один одному, що складає підвалину суспільного

життя. Порушуючи правові й політичні питання, Гольбах

впевнено говорить, що суспільство може завжди, коли цього

вимагають його інтереси, усунути уряд, змінити форму

правління, розширити або обмежити владу. Невдахиправителі –

це ті можновладці, які не керують людьми згідно з їхньою

природою, нехтують просвітою народу і заклопотані тільки

одним – як ошукати народ.

У творі «Природна політика, або бесіди про істинні принципи

управління» Гольбах більш детально зупиняється на соціальних,

моральноправових та політичних питаннях суспільного життя.

Він не погоджується з думкою про такий природний стан

первісної людини, в якому вона вела індивідуалістичний спосіб

життя. Та його теза, що людина завжди існувала в суспільстві,

проголошується цілком у дусі Арістотеля. Суспільство є теж

створінням природи, оскільки якраз природа обумовлює життя

людини в суспільстві, що має лише одну мету: надати людям

можливість повніше використати природні властивості й здібності

кожного для досягнення особистого щастя. Індивідуальні

----------------------- Page 187-----------------------

Філософія______________________________________________ 187

розбіжності та нерівності при взаємному обміні стають основою не

розбрату й ворожнечі, а основою соціальності.

Сумісне життя регулюється законами, які є результатом

необхідних відносин, що базуються на природі речей. Гольбах

розрізняє природні закони і громадянські (позитивні). Проти

стояння між ними немає, оскільки перші закони – це ті, що

безпосередньо засновані на природі людини, а інші – це просто

пристосування природних законів до кокретних, мінливих

обставин того чи іншого народу. Природні закони усвідом

люються розумом людини і тому можуть іменуватися законами

самого розуму, який в усіх людей однаковий, бо така їх природа.

Розглядаючи організацію політичного життя в суспільстві,

Гольбах говорить про «незручності» таких форм правління, як

абсолютна монархія, аристократія та демократія, бо всі вони

сприяють тільки якомусь одному станові, а суспільна рівновага

можлива лише за такої форми правління, коли всі стани

однаково віддалені від керма влади. Тому Гольбах схиляється

до конституційної монархії, яка могла б утворитися тільки зі

згоди всього суспільства.

Як відомо, французьке просвітництво буквально сповідувало

ідеали свободи. Не обійшов цю тему і Гольбах. «Любов до

свободи – найсильніша з пристрастей людини» – заявляє він

[9]. Свобода – це можливість робити для власного щастя все, що

дозволяє природа людини, яка живе в суспільстві. Наголос на

«суспільстві» є принциповим, адже мірилом свободи членів

суспільства повинно бути благо суспільства в цілому.

Об’єднуючись у суспільство, люди беруть на себе зобов’язання

не користуватися безмежною незалежністю, щоб вона не

порушувала ті зв’язки, які гуртують людей. Як члени

суспільства люди є вільними лише до тої міри, яку дозволяють

їм закони розуму. А закони розуму й справедливі закони є одне

й те ж, тому «підкорюватися тільки справедливим законам –

це і значить користуватися самою повною свободою, якої

лише може побажати громадянин» [10].

Література

Першоджерела

1. Вольтер. Философские сочинения. – М.: Наука, 1988. – 751 с.

2. Гельвеций Клод Адриан. Сочинения в двух томах. – М.: Мысль, 1973,

1974.

3. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та виховання. – К.:

Основи, 1994. – 416 с.

----------------------- Page 188-----------------------