184 __________________________________________ О. М. Кривуля

У своєму основному творі „Про дух законів” Монтеск'є вка

зував, що в цілому закон це є людський розум, ним керуються

всі народи землі. Політичні й громадянські закони – то все

окремі конкретні випадки застосування разуму до особливостей

життя конкретних народів. Ці закони повинні відповідати

властивостям народу, для якого вони встановлюються. Вони

повинні відповідати фізичним особливостям країни, її клімату –

холодному, жаркому чи помірному, якості грунту, розмірам,

образові життя, релігії населення, його нахилам тощо.

Він виділяв три форми правління – республіканська,

монархічна й деспотична. Кожній з цих форм відповідає певний

моральний принцип: для республіканської – доброчинність, для

монархічної – честь, для деспотичної – страх. Монтеск’є обґрун

товував також необхідність розподілу влади на законодавчу,

виконавчу й судову. Не може бути, зауважував він, щоб

законодавча влада поєднувалась з виконавчою у одній особі.

Якщо, до того ж, не відділити від перших двох судову владу, то

це призведе до панування свавілля в суспільстві.

Клод Адріан Гельвецій (1715–1771). На нього велике

враження справив твір Д. Локка “Досвід про людський розум”

і зробив його прибічником матеріалістичного сенсуалізму.

Найбільш важливі твори Гельвеція – “Про людину, її розумові

здібності та її виховання”, “Про розум”, остання була засуджена

й спалена катом.

Розглядаючи відмінності людини як розумної істоти,

Гельвецій відзначає її пізнавальні здібності, шо базуються на

відчуттях. На їх базі формуються ідеї. Новим моментом було

введення категорії “інтерес” у теорію пізнання і в соціальну

теорію. Інтереси виражають потреби й бажання людини. Від

природи у людині мало чого природженого, все визначається

середовищем, як природним, так і соціальним (включно

з політичним). Середовище настільки є важливим, що визначає

формування добрих чи злих нахилів. Тому зміна середовища

у бажаному напрямку автоматично веде до сприятливих

прогресу наслідків.

ЖанЖак Руссо (1712–1778) як і Вольтер – видатні діячі

Просвітництва, але в той же час і антиподи, представники

крайніх полюсів. Вольтер скоріше був ідеологом крупної

буржуазії, а Руссо – представник дрібнобуржуазної демократії.

У своїх примітках на полях трактату Руссо „Роздум про

походження і основи нерівності між людьми” Вольтер назвав

----------------------- Page 185-----------------------

Філософія______________________________________________ 185

ідеї соціальної рівності, які автор пропагував, „філософією

обірванця”, котрий бажає, аби бідні грабували багатих.

У своїх творах Руссо доводить ідеї Гоббса й Локка до

соціальнополітичних наслідків і відверто, чітко формулює

власні. Найбільш відомий твір, який це підтверджує – „Про

суспільний договір, або принципи політичного права”. Руссо

показує, що сувереном, єдиним правителем суспільства, що

виникає на підставі договору, є „об’єднаний народ”. Він рішуче

підкреслює принцип суверенітету народу. Як і інші представники

Просвітництва, Руссо свій ідеал держави розумів у вигляді

реалізації царства розуму. Слід додати, що Руссо був, мабуть,

першим, хто відчув суперечності сучасної цивілізації, що тоді

тільки насувалася, і заявив у творі „Міркування з питання: Чи

сприяло відродження наук і мистецтв очищенню моральності?”,

що наука й промисловість несуть у собі не тільки користь:

«Скільки небезпек, скільки помилкових шляхів загрожують

нам у наукових дослідженнях!.. Якщо наші науки неспроможні

вирішити ті задачі, які вони перед собою ставлять, то вони

ще більш небезпечні за тими результатами, до яких вони

призводять» [6].

Поль Анрі Гольбах (1723 – 1789) – один з наймолодших

французьких просвітників. Його твір „Система природи”, що

з’явився у 1770 р., є найбільш систематичним викладенням

матеріалізму свого часу. Головна ідея цього твору полягає

у послідовному проведенні принципу редукції, тобто у можли

вості звести всі явища природи до різних форм руху мате

ріальних часток.

Людина – створіння природи, перебуває в природі і підко

рюється її законам. Люди стають залежними, рабами через

незнання власної природи, власних потреб, прагнень і прав.

Людина, яка не розуміє природу суспільства, не знає його мети

й мети уряду, дає себе ошукати, пригнобити, зробити порочним

і нещасним.

Природу Гольбах розуміє у двох смислах. У широкому

смислі – це увесь Всесвіт, як дещо цілісне, що є результатом

взаємодії різних речей та їх рухів. У вузькому смислі – природа

є тим, що стосується кожної окремої речі, те, що випливає з її

сутності. Сутність же речі – сума властивостей, яка складає

індивідуальну природу цієї речі. Природа в обох смислах

знаходиться у постійному русі, причину якого не слід шукати

поза межами самої природи, бо сутність природи полягає в дії.

----------------------- Page 186-----------------------