178 __________________________________________ О. М. Кривуля

Зазнавши впливу раціоналізму Лейбніца, Вольф створив

своїми численними творами цілу епоху. Його праці присвячені

практично всьому комплексу філософських дисциплін того часу:

логіка, метафізика, натурфілософія, етика, політика, вчення про

державу, психологія, антропологія, економіка. Основу воль

фівської метафізики складає онтологія, у якій формулюються

засади будьякого буття. До Лейбніца його наближає думка про

те, що дійсність складається з простих субстанцій, хоч він і не

називає їх “монадами”. Людська душа – теж проста субстанція,

до суті якої належить здатність до уявлення та пізнання різних

предметів. Пізнання не цілком пасивний процес, а базується й на

активних здатностях духу. Мета філософії – досягнення щастя,

воно, як і прогрес людства в цілому, пов’язане з пізнанням, яке

в свою чергу вимагає свободи думки.

Вольф був популярним не лише в Німеччині, а й далеко за її

межами. Популярності його філософії сприяло те, що у основу

свого способу філософування він поклав прагнення до послі

довного, систематичного й логічно доведеного викладення

знання про все суще, прагнення вживати ясну й точну мову всіх

висловлювань. Мовою своїх творів Вольф зробив величезний

внесок у розробку німецької філософської і наукової терміно

логії. Популярності сприяло й те, що наважливіші твори

Вольфа ще за його життя були видані в перекладах на основні

європейські мови.

Вольф настільки шанував розум, цього символа просві

тницької доби, що назви більшості його творів починалися

словами «розумні думки про…». Зокрема, головний твір мав

таку назву: «Розумні думки про Бога, світ, людську душу та про

всі речі в цілому». Вольф був переконаний, що філософ

покликаний прагнути до істинного знання, а здобуте знання

повинно служити благу людей.

До другої половини XVIII ст. вольфівська школа була

в Німеччині найбільш впливовою, а Фрідріх II оголосив філосо

фію Вольфа мало не офіційною філософією Прусії. Серед

найбільш відомих послідовників цієї школи, що зробили значний

внесок у німецьке Просвітництво, слід назвати Л. Ф. Тюмміга

(16971798), Ф. Х. Баумейстера (17091785), О. Г. Баумгартена

(17141762).

Більшість вольфіанців багато переймалася суто формальними

уточненнями прийнятої ними філософської системи, прагнули

подолати її суперечності та прогалини. Однак частогусто

----------------------- Page 179-----------------------

Філософія______________________________________________ 179

нічого, окрім гри у дефініції, накопичення абстрактних

штучних формулювань та показних логічно коректних зв’язків

у творах гірших послідовників Вольфа не було. Тому з часом

вольфівська школа все більше перетворювалася в аналог

схоластики і відходила від просвітницьких задач. Однак сам

Вольф, звичайно, був у цьому вже не винен.

Поступово у другій половині XVIII ст. у Німеччині через

поєднання філософської думки з ідеями Просвітництва скла

дається так звана «популярна філософія», яка відіграла помітну

роль у загальнокультурній та філософській освіті тодішнього

суспільства. У зв’язку з цим можна відзначити діяльність

Мозеса Мендельсона (17291786) а також відомого книговидавця

Фрідріха Ніколаї (17331811). З цими іменами, перш за все,

і пов’язують існування «популярної філософії». З суто зовнішньої

сторони її називають популярною через близькість з загальною

літературою, від якої філософія навчилася вишуканому способу

викладення та виробила гарний німецький філософський стиль.

Заслугою Ф. Ніколаї, його соратників та співробітників було

видання численних журналів, через які велася просвітницька

робота, пропагувалися нові відомості та відкриття у різних

галузях природничих і гуманітарних наук.

М. Мендельсон у своїх творах захищав принцип релігійної

толерантності, вважаючи, що між людьми різних релігійних

конфесій є згода стосовно розумних підстав релігії, а відмін

ності між релігіями обумовлені лише історичними причинами і

вихованням. На його думку, релігія звертається до совісті

людини і належність до релігійної общини – справа вільного

вибору самої людини. У своїх загальнофілософських позиціях

Мендельсон належав до школи ЛейбніцаВольфа. Оригінальний

внесок у філософію цього мислителя особливо помітний у галузі

естетики, яку він розглядав як автономну активність духу, де

чуттєвість має найбільше значення.

Готхольд Єфраїм Лессінг (1729–1781) був не тільки

філософом у шкільному смислі, а й філософічним поетом та

письменником, який виступав за толерантність, за свободу.

Познайомився з палким прихильником свободи Вольтером під

час його перебування у Берліні.

Лессінг зробив суттєвий внесок у різні напрямки просвіт

ницької думки. У власне філософських роботах він вказував

на обмеженість будьякого однобічного підходу – чи то раціона

----------------------- Page 180-----------------------