174 __________________________________________ О. М. Кривуля

Примітки

1. Бэкон Ф. Новый органон // Бэкон Ф. Сочинения в двух томах. Т. 2. –

М.: Мысль, 1972. – С. 7071.

2. Декарт Р. – Первоначала философии // Декарт Р. Сочинения в 2 т. Т.

1. – М.: Мысль, 1989. – С. 309.

3. Декарт Р. – Правила для руководства ума // Декарт Р. Сочинения

в 2 т. Т. 1. – М.: Мысль, 1989. – С. 84.

4. Гоббс Т. Сочинения в 2 т. Т. 1. – М.: Мысль, 1989. – С. 287.

5. Гоббс Т. Сочинения в 2 т. Т. 2. – М.: Мысль, 1991. – С. 79.

6. Там само. – С. 164.

7. Гоббс Т. Сочинения в 2 т. Т. 1. – М.: Мысль, 1989. – С. 291.

8. Спиноза Б. Избранные произведения в двух томах. Т. 1. – М.:

Госполитиздат, 1957. – С. 455.

9. Там само. – С. 407–408.

10. Там само. – С. 435.

11. Спиноза Б. Политический трактат // Спиноза Б. Избранные

произведения в двух томах. Т. 2. – М.: Госполитиздат, 1957. – С. 378.

12. Лейбниц Г.В. Монадология // Лейбниц Г.В. Сочинения в четырёх

томах. Т.1. – М.: Мысль, 1982. – С. 421.

13. Там само. – С. 422.

14. Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций. – Москва

Киев, 1994. – С.117.

15. Дидро Д. Письмо о слепых, предназначенное зрячим // Дидро Д.

Сочинения: в 2х т. Т. 1. – М.: Мысль, 1986. – С. 298.

16. Юм. Д. Исследование о человеческом познании // Давид Юм.

Сочинения в двух томах. Т. 2. – М.: Мысль, 1996. – С. 132–133.

17. Юм Д. Исследование о человеческом познании // Давид Юм.

Сочинения в двух томах. Т. 2. – М.; Мысль, 1996. – С.26.

----------------------- Page 175-----------------------

Філософія______________________________________________ 175

_____ 8. ФІЛОСОФІЯДОБИПРОСВІТНИЦТВА _____

8.1. ЗагальнірисифілософіїПросвітництва

XVIII століття відносно його духовного розвитку отримало

назву „Епоха Просвітництва”. І ця назва не є випадковою

з різних точок зору.

Поперше, наукове знання, яке у попередні століття було

обмежене вузьким колом науковців, стало значно поширеним.

Обсяги наукових знань стали такими, що можна було складати

енциклопедії з об’єктивноістинних відомостей. У 3050 роках

XVIII століття в Німеччині вийшов «Великий повний універ

сальний лексикон усіх наук і мистецтв», який складав 68 томів.

Та найбільш знаменитою енциклопедією Нового часу стала

французька енциклопедія, що мала назву «Енциклопедія, або

тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел», яка виходила у

17511780 рр. Ця енциклопедія складалася з 35 томів, у тім

числі 12 томів ілюстрацій, та налічувала 60 тисяч статей.

Німецька й французька энциклопедія мала головним чином

гуманітарну ознаку, у той час як тогочасні англійські аналоги

головну увагу приділяли природознавству й техніці, що

відповідало потребам промислової революції, яка саме розгор

талася у Англії. Так у 1728 році там вийшла двотомна

«Циклопедія, або загальний словник наук і ремесел». У Франції

до видання енциклопедії долучилися провідні філософи й учені

свого часу, такі як Дідро, Д’Аламбер, Монтеск’є, Вольтер,

Руссо, Тюрго, Бюффон, усього понад 60 осіб. Енциклопедисти,

як називали цих учених і мислителів, вірили, що поширення

знань буде сприяти прогресу та звільнить людей від забобонів

і тиранії. Вони утверджували думку про могутність людського

розуму, про безмежність його можливостей. Через їхню

впевненість ставала панівною ідея прогресу наук, який створює

умови для економічного і соціального добробуту.

Поряд з цим енциклопедистифілософи широко пропагували

ідею спростування метафізики, особливо декартівського типу,

чому можна дати таке пояснення. Якщо Відродження і Новий

час спрямовували боротьбу проти схоластики, то просвітники

вважали своїм противником метафізику, як систему, що

прийшла на заміну схоластики, але є цілком протилежною

науці, яка спирається на експеримент. Метафізика є спекуля

тивною конструкцією і тому також, як і попередня схоластика,

----------------------- Page 176-----------------------