170 __________________________________________ О. М. Кривуля

існує, бо я його сприймаю, і те, що я зву столом є комплексом

моїх чуттєвих вражень. А якщо я вийшов із кімнати, то чи

продовжується в тій кімнаті існування стола, адже мене там

немає. Берклі просить строго дотримуватись смислу слова

„існувати” і радить відповідати так: стіл існує в тому смислі, що

коли я повернусь до кімнати, то буду його сприймати, а поки

мене там немає, то для мене існування стола проблематичне.

А якщо не відносно мене? А чи існує стіл або будь що,

незалежно від мене, який то входить, то виходить з кімнати?

Берклі відповість так: якщо немає мене, то є хтось з інших

живих істот, хто сприймає, а якщо і їх немає, то врешті решт

абсолютним сприймаючим суб’єктом є Бог. Визнавши Бога,

філософ тим самим переходить на позиції об’єктивного

ідеалізму.

Вчення Берклі показало слабкі сторони емпіризму

і сенсуалізму, перш за все локківського, у якому суб’єкт –

пасивна сторона, що зазнає тільки впливу зовнішнього світу.

Берклі визнав суб’єктивними не лише вторинні якості предме

тів (кольори, смаки тощо), як це робив Локк, а й первинні

якості, такі як розміри, рух, форми. Беркліанські мотиви

у філософії час від часу відроджуються на якійнебудь новій

основі, а їх спростування часто балансує на рівні простої віри у

реальність зовнішнього світу, бо суто логічними аргументами

спростовувати їх буває важко. Французький просвітник Дені

Дідро колись писав про філософію Берклі таке: «Екстра

вагантна система, яку, на мій погляд, могли створити

тільки сліпі! І цю систему, до сорому людського розуму, до

сорому філософії, найважче спростовувати, хоч вона

абсурдніша за всі» [15].

Давид Юм (1711 – 1776) народився у м. Единбург (Шотлан

дія) у родині юриста. Батько помер рано, а виховувала

майбутнього філософа мати, жінка видатних душевних

якостей. У 12річному віці Юм поступив до едінбурзького

університету, після закінчення якого працював бібліотекарем,

деякий час перебував на державній (дипломатичній) службі.

Свій перший філософський твір „Трактат про людську природу”

написав у 1738 р. За словами самого філософа, „трактат вийшов

з друку мертвонародженим, не удостоївся навіть честі викликати

ремствування збоку фанатиків”. Пізніше, коли Юм став більш

визнаним за свої історичні твори, він переробив першу книгу

і випустив у 1751 р. „Дослідження про людське пізнання”.

----------------------- Page 171-----------------------

Філософія______________________________________________ 171

У своїй вихідній позиції з питань гносеології Юм – теж

сенсуаліст, але у відповіді на питання про те, що є причиною

наших відчуттів, істотно відрізняється від Локка. Юм не

приймає ані матеріалістичну, ані суб’єктивноідеалістичну

позицію. Його позиція така: чи існує зовнішній світ як причина

наших відчуттів, чи ні – довести не можна. Наш розум має

справу лише зі змістом відчуттів, а не з тим, що є їхньою

причиною. Наші сприйняття так же мало говорять про

існування зовнішнього світу, як і про його неіснування. Юм

пише так: „За допомогою якого аргументу можемо ми

довести, що сприйняття духу повинні бути викликані

зовнішніми об’єктами, цілком відмінними від цих сприй

нять..., а не можуть бути викликані ні діяльністю самої

душі, ні навіюванням якогось невидимого і невідомого духу,

ні якоюнебудь іншою, ще більш невідомою нам причиною?”

Як же може бути вирішене це питання? „Звичайно, – продовжує

Юм, – з допомогою досвіду, як і всі подібні питання. Але

у цьому пункті досвід мовчить і не може не мовчати” [16].

Разом з тим Юм визнає, що люди, як раби своїх природних

інстинктів, завжди вважають, що образи, які надходять від

почуттів, якраз і є зовнішні об’єкти. Люди навіть не замис

люються, що ті образи – не що інше, як уявлення почуттів. Та

це нездоланне інстинктивне переконання людей не підлягає

ніякому раціональному обґрунтуванню.

Юм часто апелює до досвіду, широко вживає цей термін. Але,

між іншим, повністю виключає зовнішній об’єкт з поняття

„досвід”. Відмовившись від визнання, а разом з тим і пізнання

об’єкту, Юм зводить завдання філософії до дослідження відчуттів

і сприйняттів та з’ясування тих відносин, які складаються між

ними в людській свідомості.

Юм не вбачає ніякої відмінності між первинними і вторин

ними якостями (згадаймо тут Локка, який перші вважав

об’єктивними, а другі – суб’єктивними), ті й інші для нього

суб’єктивні. Увесь первинний зміст свідомості Юм називає

терміном „сприйняття” (perception). Оскільки він цілком

відкинув питання про об’єктивну реальність, то у пошуку

якихось відмінностей між сприйняттями звертає увагу тільки

на кількісні відмінності по ступеню їх сили і жвавості. Так Юм

відрізняв безпосередні, живі й сильні сприйняття або враження

(impressions) та більш бліді й слабкі вторинні сприйняття

(ideas).

----------------------- Page 172-----------------------