18 __________________________________________ О. М. Кривуля

розумно дивиться на світ, на того й світ дивиться розумно;

те й інше взаємно обумовлює одне одного”. [3].Молодший

сучасник Гегеля Шеллінг ще більш відверто говорив своїм

слухачам: “Більшість вивчає філософію не для того, щоб

у свою чергу стати філософами, а для того, щоб придбати ті

великі переконання у їх взаємозв’язку, без яких немає ані

самостійності способу мислення, ані достоїнства життя”.[4]

Отже, хоч філософія сама є елементом духовної культури, вона

багата своїми зв’язками з іншими проявами людського духу,

спирається на них і служить їм, виконуючи ряд функцій.

На завершення розгляду питання про співвідношення

філософії й культури порівняємо її з одним із значних культур

них явищ – наукою. Чи є філософія наукою? Таке питання

найбільш поширене і навіть традиційне у середовищі тих

студентів, кого, поза їх бажанням, навчальні плани просто

примушують до вивчення філософських текстів. Дати кате

горичну, однозначну відповідь на поставлене питання важко

й занадто відповідально. У цілому я схиляюсь до позиції, що

філософія хоч і є певним типом систематизованого гумані

тарного знання, але вона не є наукою на зразок природничих

наук, оскільки природознавство всіляко прагне максимально

виключити суб’єктивність у судженнях про явища природи

і досягти якомога більшої об’єктивності знання. Проте у чомусь

є резон дати й стверджувальну відповідь про схожість науки

й філософії, оскільки філософія принаймні прагнула спиратись

на об’єктивноістинне знання, добуте іншими науками, намага

лась несуперечливо сформулювати й логічно довести найбільш

загальні положення й принципи. При цьому база узагальнення у

філософії завжди була значно ширшою, аніж у звичайної науки,

котра узагальнює тільки суто науковий досвід і експерименти.

Філософія до цього додає ще й людський життєвий досвід, досвід

усього комплексу духовнопрактичного засвоєння світу.

Коли ми заперечуємо повну ідентичність філософії і науки,

то звертаємо увагу на те, що наука зрештою деперсоніфікована.

Краплі знань, які добуті окремим науковцем, зникають у морі

сукупного істинного знання людства, доповнюючи його.

У такому морі розчиняються окремі імена, або вони стають

простими символами людської проникливості у суть процесів.

У філософії ж особисте завжди присутнє, завжди на передньому

плані. Немає філософії взагалі, як є, скажімо, фізика взагалі,

хімія, математика тощо. Є конкретна філософія конкретного

----------------------- Page 19-----------------------

Філософія______________________________________________ 19

автора – Платона, Декарта, Гегеля тощо. Звичайно, філософські

вчення різних мислителів можна якось поєднати, звернувши

увагу на спільність проблематики, схожість аргументації,

близькість світоглядних уявлень. Але все ж філософія кожного

автора входить у корпус світової філософії як єдине ціле,

системно, а не окремою часткою, як це буває у природознавстві.

У цьому моменті філософія більше схожа на мистецтво, де

авторство має вічне значення, характеризується певною

завершеністю і торкається всього комплексу світосприйняття.

Тільки на відміну від мистецтва філософія спирається не на ху

дожній образ, а є формою раціональнорефлексивної свідомості.

1.3. Походженняфілософії, їїісторичнітипита

національнасвоєрідність

Сказати однозначно коли виникла філософія як культурне

й історичне явище досить важко. І важко перш за все тому, що

треба попередньо вирішити питання про сутність філософії.

Можна, правда, сказати, що найбільш вірогідним часом

народження філософії є VIII–VII століття до н. е. Але вказати

тільки століття чи тисячоліття мало. Треба ще з’ясувати

неминучість виникнення філософії, дати відповідь на питання

про те, чим обумовлений її генезис. Якщо ми погодимось, що

філософія займається пошуками граничних основ буття,

користуючись переважно раціональними засобами, то треба йти

далі і визначити умови, за яких виникає потреба знати ці

основи. Загальна відповідь може бути такою: це буває у періоди

гострих соціальнокультурних криз, коли старі ціннісні орієн

тири вже не задовольняють людей. Як правило, таке трапляєть

ся у періоди розкладу первіснообщинного ладу, утворення старо

давніх держав. Помічено, що саме у ці часи зростає криза

міфологічної свідомості як колективного родоплемінного явища.

Додатково до цього треба визнати, що сама наявність

міфології та релігії є попередньою основою народження

філософії, бо звідти перші філософи запозичували світоглядні

питання, образи та слова для створення філософських понять.

Дослідники, які професійно займаються проблемою генезису

філософії, детально вивчають цей процес, виявляють у ньому

фази передфілософії і власне філософії. Перша фаза характе

ризується поступовим виходом індивідуального суб’єкта з пер

вісної розчиненості його у сукупній родовій свідомості. Розпад

родоплемінного ладу розірвав початкову світоглядну цілісність,

----------------------- Page 20-----------------------