124 __________________________________________ О. М. Кривуля

необхідністю. Каролінги прагнули відкрити школи у кожному

єпископстві і в кожному монастирі, куди приймали дітей різних

станів. Ці школи згодом стануть центрами інтелектуального жит

тя Европи аж до відкриття у XIIXIII ст. університетів. Алкуін

високо цінував античну культуру і уславився більше своєю

цивілізаторською діяльністю ніж філософськими досягненнями.

Видатним філософом доби Каролінгів був Іоан Скот

Еріугена (810877), ірландець за походженням, на якого впли

нули твори Діонісія Ареопагіта, Григорія Богослова і Григорія

Ниського. У своєму творі « Про розділення природи» Еріугена

проводить думку, що з набуттям Євангелія люди отримали

істину такою, якою її відкрив Бог. Отже віднині віра повинна

передувати розуму, але й розум не відкидається: будучи

просвітленим вірою, він надає людині необхідні для життя

уроки. Поняттям «природа» Еріугена позначає все, що існує.

А розрізнюється воно за чотирма формами: 1) природа не

створена й творяща – Бог як причина (а сам Бог нічим не

спричинений) всього, 2) природа створена й творяща –

божественні ідеї, посередники між Богом і світом, 3) природа

створена й нетворяща – світ як виявлення божественних ідей і

самого Бога, 4) природа нестворена й нетворяща – Бог як

остання мета всього. До четвертої форми природи необхідним

є суттєве зауваження: Бог тут не мислиться як окремий

різновид буття, він пізнається через свої виявлення і лише для

того, аби хоч якось можна було Бога мислити, ми вдаємося до

уявлення його немов окремої форми або частини природи.

Людина у вченні Еріугени займає особливе місце, вона не просто

виявлення Бога, а й його образ. Визначаючи людину як «деяке

інтелектуальне поняття, одвічно створене у Божествен

ному розумі» [10], Еріугена підкреслює, що у людині так само,

як і в Богові (адже вона образ Бога), є поняття всіх речей. Але

так було не завжди, а тільки до гріхопадіння. Після нього

в людині відбувся розподіл природи, розпалась тотожність

буття і мислення, перемогла чуттєвість. Смисл людського

життя і зміст усього світового процесу полягає у поверненні

людської природи у стан її початкової єдності.

Після розпаду у середині IX ст. імперії Каролінгів у Західній

Європі не стало потуги, яка могла б зупинити часті та спустош

ливі навали норманів, піратські набіги арабів і наступ кочовників

угорців. Це знову позначилось на культурному занепаді і занепаді

----------------------- Page 125-----------------------

Філософія______________________________________________ 125

філософії зокрема. Однак уже з XI ст. складається новий образ

філософії, який прийнято називати схоластикою.

Філософія в період формування схоластики викладалась

лише в монастирських школах, де її вивчали майбутні священ

ники (слово “схоластика” походить від грецького слова “школа”).

Саме в ці часи філософія зовсім втратила свободу, підпала під

залежність церкви, стала “служницею теології” і довгі роки

знаходилась у полоні християнських ідей. Тому дослідження

схоластів можна лише умовно називати філософськими. Те, що

було предметом дослідження теологів, а саме суть Божа, те

ж було і предметом філософського вивчення. Ця риса була

загальною для всієї середньовічної філософії, включно з патрис

тикою і схоластикою, проте не можна не бачити й відмінності

першої від другої. Перед патристикою стояло завдання створити

систематичну догматику з того, що містилось у Священному

Писанні. Схоласти, вже маючи готову догматичну конструкцію,

вирішували задачу по її упорядкуванню і адаптації до неосвіче

них людей.

Отже, початок схоластики припадає на XI ст. і продовжується

її розвиток аж до XV ст. Метод, яким керувалась схоластика, вже

відомий. Йдеться не про знаходження істини, що вже дана

у Біблії, а про викладення й доведення готової істини засобами

розуму, тобто філософією. І якраз із цього випливають три мети:

• з допомогою розуму легше проникнути у істини віри

і тим самим наблизити їх зміст до мислячого духу людини;

• надати релігійній істині систематичну форму;

• використовуючи філософські аргументи, виключити

критику істин релігії.

Все це й складає схоластичний метод у широкому значенні.

У вузькому значенні схоластика – це формальні міркування

навколо понять, категорій без розгляду їх реального змісту.

Які ж теми були найбільш популярними у століття

панування схоластики? Це переважно такі:

• трактування людини як образа й подоби Бога;

• проблема співвідношення душі й тіла;

• співвідношення “суті” і “існування” (раніше їх розділив

Боецій [480524]). Вважається, що суть і існування співпадають

лише у Богові, а в окремих речах вони не тотожні. Щоб та чи

інша суть отримала існування, вона повинна бути причетною до

буття, інакше кажучи, повинна бути створеною Божою волею);

• проблема універсалій.

----------------------- Page 126-----------------------