110 __________________________________________ О. М. Кривуля

35. Диллон, Джон. Средние платоники. 80 г. до н. э. – 220 н. э. – СПб.:

Алетейя, 2002. –С. 1516.

36. Платон. Тимей // Платон. Сочинения в трех томах. Т. 3, ч. 1. – М.,

1971. – С. 490.

37. Там само. С. 491.

38. Там само. С. 494.

39. Аристотель. Метафизика // Аристотель. Сочинения в четырех томах.

Т. 1. – М., 1976. – С. 79.

40. Аристотель. О душе // Аристотель. Сочинения в четырех томах. Т. 1. –

М., 1976. – С. 433434.

41. Порфирий. Жизнь Плотина // Диоген Лаэртский. О жизни, учениях

и изречениях знаменитых философов. – М.: Мысль, 1979. – С. 475.

42. Плотин. Эннеады. – К.: УЦИММПРЕСС, 1995. – С. 364.

43. Там само. С. 357.

44. Там само. С. 165.

45. Там само. С. 166.

46. Там само. С. 133.

47. Там само. С. 51.

48. Там само. С. 39.

49. Там само. С. 163.

50. Марин. Прокл, или О счастье // Диоген Лаэртский. О жизни, учениях

и изречениях знаменитых философов. – М.: Мысль, 1979. – С. 477

493.; див. також у кн..: Прокл. Первоосновы теологии. Гимны. – М.:

Издательская группа «Прогресс», VIA, 1993. – С. 163185.

51. Гегель. Лекции по истории философии. Книга третья. – М.–Л.:

Соцэкгиз, 1935. – С. 61.

52. Лосев А.Ф. Краткие сведения о Прокле // Прокл. Первоосновы

теологии. Гимны. – М., 1993. – С. 195.

53. Прокл. Платоновская теология. – СПб.: Издво Русского

Христианского гуман. инта ИТД «Летний Сад», 2001. – С. 103.

54. Там само. С. 178183. Див також: Гегель. Лекции по истории

философии. Книга третья. – С. 6667.

----------------------- Page 111-----------------------

Філософія______________________________________________ 111

_____ 5. СЕРЕДНЬОВІЧНАФІЛОСОФІЯ _____

5.1. Загальнахарактеристикасередньовічноїфілософії

З поняттям середньовічної філософії насамперед пов’язується

не стільки її хронологічна приналежність, скільки своєрідний

спосіб філософування, суть якого полягає у поєднанні філософії

з монотеїстичною релігійною ідеологією (юдаїзм, християнство

й іслам). Глибока залежність від панівної релігії, до якої впала

філософія, визначала специфіку філософських тем, що висува

лись для обговорення, і вибір способу їх рішення. Виходячи

з цього, відлік історії середньовічної філософії починають з часу,

коли вона ставить себе на службу релігії, і закінчують з розпаду

їх союзу. Якщо спроектувати це на персоналії, то вийде період від

Філона Олександрійського (I ст. н. е.) до Вільяма Оккама та його

школи (XIV ст.), хоч дехто з учених, спираючись на певну

розмитість кордонів, навіть Ніколая Кузанського (1401–1464)

відносить до представників середньовічної філософії. Як бачимо,

ця філософія починається раніше, ніж закінчилась антична,

котра протрималась ще аж до початку VI ст.

Спираючись, перш за все, на ґрунтовні дослідження

англійського фахівця Ф. Ч. Коплстона (19071994) та сучасного

російського історика філософії Г. Г. Майорова, відзначимо деякі

загальні властивості середньовічного мислення взагалі і філо

софського зокрема. Першою з таких особливостей є домінування

християнської теології. Тому самостійність власне філософсь

кого (а це значить – критичного) мислення була обмежена.

Вибір тем для філософського обговорення був значною мірою

обумовлений теологічними передумовами. Слід взяти також до

уваги, що переважна більшість середньовічних філософів були

водночас і теологами, а теологами вони були через належність

до щиро віруючих у єдиного Бога. Коли йдеться про критичну

обмеженість, то не говориться, що середньовічні філософи вза

галі не ставили питання про обґрунтування засновків тверд

жень: «Критика ідей, аргументів і припущень інших мисли

телів є для філософів справою звичайною. І середньовічні

мислителі віддавалися їй з тою ж готовністю, як і філософи

пізніших часів» [1]. Мова може йти лише про те, що оскільки

християнська ідеологія була в той час на всій території Європи

панівною, то відсутні були й реальні підстави для критики

релігійної середньовічної думки з інших світоглядних позицій.

----------------------- Page 112-----------------------