12 __________________________________________ О. М. Кривуля

філософії тільки світоглядною функцією, здається, що уявлення

про філософію як світогляд дає більше можливостей врахувати

й усі інші її особливості. Напр., коли наука була ще

в зародковому стані і практично ніякої світоглядної ролі не

відігравала, то філософія презентувала собою все раціональне,

тверезе в знанні про світ. А коли наука набула авторитету

і заполонила своїми висновками майже весь корпус знань про

навколишній світ, філософія все одно зберегла своє світоглядне

значення, оскільки наука далеко не вичерпує все, що цікавить

людину в світі. Отже поговоримо про філософію саме як про тип

світогляду.

Частіш за все йдеться про три історичні типи світогляду –

міф, релігія й філософія. Стисло розглянемо їх у порівнянні,

виділяючи в них дещо загальне і дещо специфічне. Справа ця не

проста, бо існує безліч точок зору як на міф і релігію, так і на

філософію.

В історії людства раніш за все з’являється міфологічний

світогляд. Багато західноєвропейських мислителів дотриму

валися підходів давньогрецьких мислителів до міфів і тлума

чили їх обожненням історичних діячів, уособленням природних

явищ, або персоніфікацією загальних понять. Дехто вбачав

у міфах історію, перетворену на казку, а хтось навпаки, казку,

перетворену в історію. У XVII ст. англійський філософ Ф. Бекон

дістався думки, що в міфах міститься стародавня філософія,

наукові знання та моральні вказівки, але все це приховано через

символи й алегорії. Бекон вважав, що ”філософська інтерпре

тація стародавніх міфів та притч як наука ще повинна

бути створена”.[1]1 Символічна теорія міфу стала досить

поширеною, хоча й зберігалось при цьому багато розбіжностей.

Незважаючи на тривалий час активного вивчення міфів,

досі немає загальноприйнятого визначення міфу, немає й повної

ясності щодо відношення міфу до релігії та філософії. Достатньо

зважити на те, що нині відомо декілька сотень визначень міфу.

Аби не загрузнути в деталях розбіжностей між фахівцями ми,

для продовження розмови, пристанемо попередньо хоч би до

такої зовсім непоганої версії: міф є фантастичною вигадкою, що

пояснює походження або сутність якогонебудь предмету чи

явища шляхом приписування йому людських понять і власти

востей. У тлумаченні природи міфу слід запобігати помилки

1 Посилання на цитовану літературу даються у примітках до кожної теми.

----------------------- Page 13-----------------------

Філософія______________________________________________ 13

приписувати йому невластиві якості й функції. Інколи кажуть,

що вже навіть у первісному міфі можна (і з цим, мабуть,

погодився б Бекон) бачити філософську інтерпретацію світу,

інші стверджують, що міф є інтерпретацією обрядів, треті – що

це невідрефлектована художня обробка природи і суспільства.

У міфі можна вбачати характерну й панівну для первісної

свідомості форму осягнення світу, через яку пройшли усі

народи. Це універсальна форма свідомості, в якій поєднані

й зачатки вірних знань, і релігійні вигадки, і мистецтво,

і мораль. Міф і пояснював явища світу, і консолідував первісну

агломерацію людей у єдину громаду, отже був багатофункціо

нальним, поєднуючи в собі реальність і фантазію, думку

й емоцію, знання й віру. У міфологічній свідомості ще не

відокремлювався індивідуальний суб’єкт, то було колективне

мислення і переживання. Крім того варто підкреслити, що

через міф людина відчувала себе злитою з навколишнім світом,

вона не відокремлювала себе ані від природи, ані від роду.

Другим історичним типом світогляду є релігія. Для релігії

характерним є поділ світу на земний, тутешній, природний та

надприродний, потойбічний. Основу релігії складає віра в існу

вання надприродних сил, які мають вплив на земні справи,

і завдання людей полягає в тому, аби віднайти зв’язок із тими

силами з користю для себе. Релігійний світогляд також

є складним комплексом, в нього входять уявлення, емоційні

переживання, та культові дії. Все це проникнуте вірою у над

природне. Кожна релігія містить космогонічні, антропо та

етногенічні уявлення, моральні та естетичні канони, політичні

та юридичні норми.

Тепер звернемося до філософії. Що її споріднює та

відрізняє від інших типів світогляду? Усі світогляди споріднені

схожим призначенням – дати загальне бачення світу, сфор

мувати уявлення про відносини людини з навколишнім світом,

про цілі й смисл людського життя. Проте дають вони відповідь

на ці питання принципово в різний спосіб. У міфології людина

злита зі світом, абстрактне мислення ще тільки формується

і тому в неї переважає художньообразне мислення. Знання

також не диференційоване, у ньому поєднане реальне

і фантастичне. Що стосується релігії, то вона навпаки роздвоює

світ, бачить його розірваним. Але у той же час у розвинених

світових релігіях формується ідея про єдність усіх людей, їх

однаковість за походженням, суттю та призначенням. Головне

----------------------- Page 14-----------------------