88 __________________________________________ О. М. Кривуля

виховання 13ти річного Олександра. У Македонії Арістотель

пробув до початку азіатського походу Олександра.

З початком походу на Персію Арістотель у 335 році

повертається в Афіни і засновує свою школу, знаменитий

Лікей, названий так за храмом Аполлона Лікейського, що

знаходився неподалік. Тут, у Лікеї (школа ще називалась

перипатетською, що походить від грець. περιπατος– прогулянка,

бо заняття інколи проводились під час прогулянок), Арістотель

і навчав протягом останніх 12ти років, розгорнувши водночас

масштабні наукові дослідження. Ці роки були надзвичайно

продуктивними. Діоген Лаертський повідомляє, що після

Арістотеля залишилось 445 270 строчок текстів.

Олександр добре опікував свого вчителя, однак після його

смерті позиції філософа похитнулись. Він був звинувачений

у безбожництві і це змусило його втікати з Афін у Халкіду, де

Арістотель після тривалої хвороби й помер у 322 році до н. е.

Арістотель являє собою величну фігуру вченогоенциклопе

диста, або як ще кажуть – універсальну голову античного світу.

Для науки він один зробив стільки, скільки багато вчених

багатьох століть після нього. Твори Арістотеля не так добре

збереглися як платонівські, однак вони дають достатньо уяви

про масштабність створеного. Він писав з метафізики, політичної

філософії, логіки, фізики, зоології, психології, економіки,

риторики, поезії, разом ним написано близько одної тисячі книг

у їх античному обчисленні.

Аристотель, Платон і Сократ, як представники однієї

традиції, мають близькі погляди на природу знання. Знання

виражаються у поняттєвій формі. Через поняття пізнається

незмінна сутність речей, загальне й необхідне в них. Однак

є й принципова відмінність між Арістотелем і Платоном. Платон

відносив істинне за суттю до надчуттєвого світу, а Арістотель

орієнтувався на вивчення світу земної дійсності. Платон

протиставив ідеї світу явищ і вважав їх за відокремлені від

реальних речей сутності, Арістотель же, навпаки, визнає у світі

явищ справжню і єдину реальність, не протиставляє сутність –

дійсності, ідеї – речам. „Неможливо, – писав він, – щоб окремо

один від одного існували сутність і те, сутністю чого вона є;

як можуть ідеї, якщо вони сутності речей, існувати окремо

від них?” [29] Арістотель критикує теорію ідей Платона з тієї

позиції, що ідеї нічого не пояснюють: ані буття, ані походження

речей. Нічого не дають ідеї і стосовно пізнання предметів. Не

----------------------- Page 89-----------------------

Філософія______________________________________________ 89

сприймає Арістотель і розрив інтелігібельного та почуттєвого

рівня. Він намагається примирити досвід з теорією, тобто з тим,

що за античною традицією вважалось результатом спогля

дальної (спекулятивної) роботи розуму.

Діалектика як наука про поняття перетворюється у Арісто

теля в логіку. Логіка – це наука про форми мислення і пізнання.

Арістотель заклав теоретичні основи логіки як науки,

сформулював закон суперечності (не можна у одному й тому ж

відношенні щось стверджувати і заперечувати про предмет

і вимагати, щоб обидва судження були істинними) й закон

виключеного третього (з двох протилежних суджень одне

є істинним). Особливу увагу Арістотель приділив умовиводу.

Він розробив логічне вчення про категоричний силогізм. Велике

значення мала також розробка питання дефініцій, тобто

визначення понять.

Метафізика Арістотеля. Щодо свого вчення сам Арістотель

цього терміна не вживав. Відповідний розділ власної філософії

він позначав як „перша філософія”. Її предметом є суще, буття,

перші начала й причини сущого. Проблема для Арістотеля

стояла так: чи є суще тільки чимось тілесним, як вважали

перші філософифізики, чи ще й чимось ідеальним, як вважав

Платон? Розглянувши спочатку усі попередні точки зору,

обґрунтовує свою позицію.

Слово „буття” має багато смислів, які Аристотель зводить

у чотири групи значень:

1. Буття як категорії (буття в собі). Це – головна група

значень „буття”, вона виділяє вищі роди буття, серед яких:

• сутність (напр., людина, кінь);

• якість (напр., біле);

• кількість (напр., довжиною у два ліктя);

• відношення, тобто по відношенню до чого (напр..,

половинне, подвійне);

• дія (напр., різати);

• страждати, потерпати (напр., когось ріжуть, щось

смажать);

• місце (напр., на площі);

• час (напр., учора, минулого року);

• мати щось (напр., взутий, озброєний);

• перебувати в якомусь стані (напр., лежати, сидіти).

2. Буття у можливості й дійсності, або потенційне

й актуальне.

----------------------- Page 90-----------------------