60 __________________________________________ О. М. Кривуля

ною страждань; в) можна припинити страждання; г) є шлях, що

веде до їх припинення];

2. правильні прагнення – набути в собі бажання досягти

нірвани;

3. правильна мова – утримуватися від неправди;

4. правильна поведінка – уникати заподіяння шкоди іншим

істотам;

5. правильний спосіб життя – здобувати харчі тільки

чесними засобами;

6. правильні зусилля – здійснювати контроль за станом

психіки, не припускатися егоїстичних думок;

7. правильний напрямок думок – не концентрувати увагу

на власній персоні, тобто уникати думок типу “це – Я”, “це –

Моє” тощо;

8. правильне зосередження – досягати стану повного

відчуження від світу, його принад, бажань.

Історія буддизму довга й складна. Виник він у стародавні

часи в Індії, у середні віки став світовою релігією, але вже за

межами своєї батьківщини. Сьогодні він поширений у Китаї

(особливо у Тибеті), Японії, Монголії, Бірмі, Цейлоні, деяких

регіонах Росії. Має різні напрямки, які домінують у тих чи

інших країнах. У ХХ столітті його модернізована форма (дзен

буддизм) набула популярності серед окремих шарів західних

країн через тяжіння до містики, що, мабуть, відповідало

світосприйняттю певних соціальних кіл у деякі кризові

періоди.

Навіть з короткого огляду давньоіндійської філософії та

розвитку її різних світоглядних напрямків видно, що ми маємо

справу з колосальною і дуже давньою традицією обмірковування

складних проблем людського перебування у світі. Від цього

складається переконання про важливе місце цієї філософської

традиції в історії світової філософії. Давньоіндійські школи

проіснували до пізнього середньовіччя, зробили значний вплив на

ідеологічний розвиток Індії. У нову й новітню історію цей вплив

поширився і на західну цивілізацію. До здобутків давньо

індійської думки і сьогодні звертаються вчені, письменники,

громадські й політичні діячі різних країн. З приводу проблем цієї

філософської спадщини не вщухає наукова полеміка. Ідеї, що

висунуті були стародавніми мислителями, переросли свій час,

попередили філософські погляди наступних епох або у модерні

зованому вигляді отримали новий імпульс до життя.

----------------------- Page 61-----------------------

Філософія______________________________________________ 61

Література:

Першоджерела

1. Атхарваведа. Избранное. – М.: Наука, 1976. – 408 с.

2. БрихадараньякаУпанишада. – М.: Наука, 1964. – 239 с.

3. Древнеиндийская философия. Начальный период. – М.: Мысль,

1972. – 271 с.

4. Ригведа. Избранные гимны. – М.: Наука, 1972. – 260 с.

5. Упанишады / Перевод с санскрита пред. и коммент. А.Я. Сыркина. –

М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, НИЦ

"Ладомир", 1991. – Кн. 1. – Брихадараньяка упанишада. – 240 с. –

Кн. 2. – Упанишады. – 336 с. – Кн. 3. – Чхандогья упанишада. – 256 с

6. Ньяясутры. Ньяябхашья. Историкофилософское исследование.

Памятники письменности Востока. – М.: Восточная литература РАН,

2000. – 504 с.

Навчальна література

1. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней философии. М.: Высшая

школа, 1981. – С. 5591.

2. Чанышев А. Н. История философии древнего мира : Учебник для

вузов. – М.: Академический проект, 2005. – С. 49101.

Додаткова література

1. БонгардЛевин Г. М. Древнеиндийская цивилизация. Философия,

наука, религия. М.: Наука, ГРВЛ, 1980. – 333 с.

2. Вивекананда С. Философия йоги. Перевод со второго калькуттского

издания Я. К. Попова. – Магнитогорск: Амрита, 1992. – 512 с.

3. Гусева И. Р. Джайнизм. М.: Наука, 1968. – 128 с.

4. Завгородній Ю., Луценко Д. “Вайшешикасутри” Канади (1.1.148):

переклад та історикофілософський коментар // Філософська думка,

2006, №6. – С. 90124.

5. Исаева Н. В. Шанкара и индийская философия. – М.: Наука. Главная

редакция восточной литературы, 1991. – 199 с.

6. Кочетов А. Н. Буддизм. – М.: Наука, 1983. – 176 с.

7. Лукьянов А. Е. Становление философии на Востоке (Древний Китай

и Индия). М.: Инсан, 1992. – 208 с.

8. Лунный свет санкхьи. Ишваракришна. Гаудапада. Вачаспати

Мишра. Ex Oriente Lux. – М.: Ладомир, 1995. – 326 с.

9. Лысенко В. Г. Универсум вайшешики ( по Собранию характеристик

Прашастапады). История восточной философии. – М.: Восточная

литература РАН, 2003. – 487 с. Радхакришнан Сарвепалли.

Индийская философия. – М.: Академический проект; Альма Матер,

2008. – 1007 с.

10. Рационалистическая традиция и современность. Индия. – М.: Наука,

Главная редакция восточной литературы, 1988. – 246 с.

11. Рой М. История индийской философии: Греческая и индийская

философия. – М: Издво иностранной литературы, 1958. – 547с

12. Чаттопадхьяя Д. История индийской философии. – М.: Прогресс,

1966. – 327с.

----------------------- Page 62-----------------------