58 __________________________________________ О. М. Кривуля

У джайнізмі місце Бога займають тіртханкари, але їм

поклоняються так як богам у інших релігіях, а як ідеалам,

котрим треба наслідувати. Послідовні джайністи дотримуються

суворого аскетизму. Так дигамбари («одягнені світлом») не

носять одежі, залишаються безшлюбними, дотримуються

вимоги ахимси, тобто вимоги нікого не вбивати, навіть комах.

Буддизм

Засновником буддизму вважається Сіддхартха Шак’ямуні

(“пустельник з роду шак’їв”). Ім’я Сіддхартха, що значить “той,

хто виконав своє призначення”, він отримав при народженні,

прізвисько йому дали за його життя сучасники, а сам він себе

назвав Буддою (від санскритського Buddha, що значить

“просвітлений вищим знанням”, “осяяний істиною”. Жив він

приблизно у 563–483 роки до н. е., проживши 80 років,

половину з яких викладав своє вчення. Будда був, перш за все,

релігійним реформатором і прихильники його вчення переко

нані в тому, що він з’явився на світ, аби вказати людям шлях до

спасіння, до позбавлення страждань, на які приречена жива

істота. Отже буддизм вже існує 2 500 років і є переважно

релігією (до того ж світовою), а не філософією. Однак через

деякий час після свого виникнення, особливо коли він виявив

свою життєздатність і став популярним, його ідеологи подбали

й про філософські підвалини. Тут ми звернемось тільки до

основних положень філософської доктрини буддизму.

Одним із центральних понять цієї доктрини є дхарма, яке

можна перекласти словом елемент. Буття є взаємодією деяких

конечних елементів “матерії”, “духу” і “сил”1, що об’єднуються

терміном дхарма. Тільки вони є справжніми реальностями,

а будьяке їх об’єднання – тільки ім’я певної комбінації, що

немає своєї окремої сутності. Кожний з елементів (дхарм)

є особливою сутністю. Елементи взаємно не проникають один

в другий, хоч і можуть взаємодіяти, їх взаємодія підкорюється

закону причинності. Світовий процес являє собою взаємодію

72 видів елементів (дхарм) і має тенденцію до заспокоєння

і конечного згасання.

Дхарми не слід розуміти у вигляді якихось часток

матеріального характеру, з яких складається світ. Вони є най

1 Слова взяті в лапки через певну метафоричність, певну міру умовності, бо не

передбачається, що йдеться про якісь особливі субстанції матеріального чи

духовного гатунку.

----------------------- Page 59-----------------------

Філософія______________________________________________ 59

дрібнішими частками свідомості, що розуміється у самому

широкому смислі: від чуття до ментальних проявів вищої

якості. Теоретики буддизму уявляють свідомість як безперер

вний потік часточок, що на мить з’являються й швидко

зникають і разом складають зміст свідомості. Безперервно

мінлива комбінація породжує всі відчуття, уявлення, емоції

прагнення, ідеї тощо. Ці комбінації дхарм і “створюють” те, що

люди називають зовнішнім світом, хоч насправді ніякої особли

вої реальної дійсності немає, а є тільки ілюзія її, проекція

ментальних станів “назовні”. Отже, як на те пішло, то, по

серйозному, немає й страждань, від котрих буддистська релігія

хоче врятувати людину, а є лише його ілюзорність, породжена

хворою свідомістю. Достатньо навести порядок у свідомості,

ілюзії розвіються і буде відкритий шлях до нірвани. Нірвана –

то ще одне важливе поняття буддизму, що означає повну

заспокоєність, згасання, а іноді й смерть. Якщо в інших

релігіях, включно з тими віруваннями, що були в Індії,

визнавалась наявність індивідуальної душі (напр., атман), то

буддизм її не визнає, а значить не може бути й її безсмертя.

Тому буддизм сповідує те, що може бути названо анатман (“не

душа”). Йдеться про те, що анатман як і наше “Я” має

штучний характер, і тільки умовно назване так, бо воно

розділене рядом станів елементів і теж є ілюзією. Отже нірвана

може бути інтерпретована як звільнення від власного “Я”,

позбавлення ілюзії про існування деякого усталеного комплексу

під назвою “Я”.

Буддизм, між іншим, визнає карму, але посвоєму тлума

чить її. Розпад ситуативної комбінації елементів (скажімо те,

що ми звемо як наше “Я”) не є припиненням зв’язку між ними.

Напр., куля, що рухається, зіштовхується з іншою кулею

і передає їй свій рух, хоч сама й зупиняється. Отже наслідки дій

живуть, стаючи причиною подальших наслідків. Так само

й кармічний закон: один стан є причиною наступних станів.

Хоч у буддизмі й є метафізична й онтологічна складова, все

ж у центрі її уваги – людина, проблеми моралі і обґрунтування

норм правильного життя, що пов’язані зі спрямованістю до

нірвани. Будда обґрунтував “восьмеричний шлях” поступової

трансформації психології людини:

1. правильні погляди – прийняття чотирьох благородних

істин [ а) життя наповнене стражданнями; б) саме життя є причи

----------------------- Page 60-----------------------